Рішення № 55453338, 29.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7951/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/51/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 митниці ДФС та представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 митниці ДФС, Державної казначейської служби України

про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення 3% річних, інфляційних збитків, витребування автомобіля, -

В С Т А Н О В И Л А:

20 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до місцевого суду і свої вимоги мотивував тим, що він і його дружина - ОСОБА_6 придбали у Великобританії автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номер T591KEG. 28.08.2013 року постановою ОСОБА_3 митниці Міндоходів його було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст.469 МК України та накладено штраф у розмірі 8500 гривень. Також, за ч.2 ст.469 МК України було притягнуто до відповідальності його дружину - ОСОБА_6 При цьому було вилучено належний йому та дружині на праві спільної сумісної власності автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номер T591KEG та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Він вважав рішення митниці незаконним та оскаржив його до суду. 01.10.2013 року Ковпаківським районним судом м.Суми прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні його позову щодо скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.469 МК України. На вимогу ДВС він сплатив штраф у розмірі 8500 гривень. Він звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного адміністративного суду і постановою суду від 09.06.2015 року рішення Ковпаківського райсуду та постанова відповідача ОСОБА_3 митниці були скасовані. Вважає, що оскільки автомобіль є спільною власністю його та дружини, тому він має право на витребування свого майна із чужого незаконного володіння шляхом повернення йому автомобіля. Оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, він має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Майнова шкода полягає у реально втраченому - коштах, сплачених як штраф 8500 грн. Вважає, що при цьому ефективним способом захисту відшкодування шкоди буде збільшення (компенсація) суми втрачених коштів на індекс інфляції та 3% річних і тому розмір інфляційних за період жовтень 2013 року - липень 2015 року становить 6314 грн.00 коп. та 3% річних за період 10.10.2013 року - 31.07.2015 року становить 460 грн. 39 коп. Також вважає, що діями відповідача йому заподіяна і моральна шкода, яка полягає у незаконному притягненні його до адмінвідповідальності, порушенні його права власності на автомобіль, він вимушений був чекати тривалий час на поновлення його прав, а тому розмір завданої йому моральної шкоди він оцінює як еквівалентний розміру матеріальної шкоди з урахуванням інфляційних та 3% річних, тобто - 15274 гривень 38 копійок. Позивач просив суд ухвалити рішення яким стягнути солідарно з відповідачів на його користь в відшкодування майнової шкоди 8500 грн., інфляційні 6314грн., 3% річних 460грн. 39 коп., моральної шкоди 15274грн. 38коп. та витребувати у ОСОБА_3 митниці ДФС на його користь автомобіль «Фольксваген» р.н. T591KEG та реєстраційний документ на нього.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 1800грн. в відшкодування моральної шкоди та 8500грн. в відшкодування шкоди у звязку зі сплатою штрафу. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

На зазначене рішення ОСОБА_3 митниця ДФС та представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 митниця ДФС, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.469 МК України з накладенням штрафу у розмірі 8500 грн. 00 коп. Також вважає, що судом не зясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 також не погодився з рішенням місцевого суду і вважав, що висновок суду про відмову у застосуванні компенсації у вигляді інфляційних та 3% річних є необґрунтованим та не відповідає правовому висновку Верховного Суду України щодо застосування наслідків порушення грошового зобовязання викладеному у постанові суду від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14. Також вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги позивача щодо витребування автомобіля та реєстраційного документа із чужого незаконного володіння, оскільки вважає, що автомобіль є спільним майном позивача та його дружини. Просить скасувати рішення суду в частині вимог щодо стягнення інфляційних, 3% річних та витребування автомобіля і реєстраційного документа із незаконного чужого володіння, стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача та заперечення на апеляційну скаргу представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 31.07.2013 року в м.Глухів був затриманий автомобіль «Фольксваген» р.н.Т591КЕG під керуванням ОСОБА_4 Цей транспортний засіб був увезений на митну територію України дружиною ОСОБА_4- ОСОБА_6 і тому ОСОБА_4 керував автомобілем, митне оформлення якого не закінчено, а саме користувався ним без дозволу митного органу. Постановою начальника ОСОБА_3 митниці Міндоходів про порушення митних правил від 28.08.2013 року №0675/80500/13 ОСОБА_4 був визнаний винним у порушенні митних правил за ч.2 ст.469 МК України і на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. (а.с.5-6).

В установленому законом порядку ОСОБА_4 оскаржив постанову про притягнення його до адмістративної відповідальності, але постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 01.10.2013 року в задоволенні його адміністративного позову до ОСОБА_3 митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил було відмовлено.

14.10.2013 року ОСОБА_4 повністю сплатив суму штрафу в розмірі 8500 грн., що підтверджується копією квитанції, інформацією про виконавче провадження (а.с.42, 10-11).

В подальшому ОСОБА_4 звернувся з конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.469 МК України до Конституційного Суду України і в рішенні Конституційного Суду України від 31.03.2015 року №1-рп/2015 надано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.469 МК України та зазначено, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у ч.2 ст.469 МК України.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 01.10.2013 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року позов ОСОБА_4 був задоволений; постанову місцевого суду скасовано та прийнято нову постанову, якою постанову в справі про порушення митних правил від 28.08.2013 року № 0676/80500/13 скасовано (а.с.12,13).

Згідно з ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.25, ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішення від 03.10.2001 року № 12-рп/2001 у справі № 1-36/2001 не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже з врахування наведених норм права відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідачів.

Частиною 5 ст.530 Митного кодексу України передбачено, що у разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до адміністративної відповідальності за це правопорушення, або уповноваженими ними особами з державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за поданням відповідних органів доходів і зборів.

Згідно з ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Як вбачається з квитанції від 14.10.2010 року № 2060.332.3 штраф за порушення митних правил в сумі 8500 грн. 00 коп. сплачено ОСОБА_4 на рахунок № 31114106705002 за кодом бюджетної класифікації 21081100, а отже відповідно до пункту 4 Порядку відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій в системі Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 27.12.2013 року № 217 та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обовязкових платежів) та інших доходів бюджету» зазначений рахунок є рахунком загального фонду державного бюджету і контролюючим органом за кодом бюджетної класифікації надходжень бюджету 21081100 визначено Державну фіскальну службу.

Відповідно до п.39 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України органами, що контролюють справляння надходжень бюджету є органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів), інших надходжень бюджету.

Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевим бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Таким чином, вищезазначеними нормативними актами визначено спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача у даних правовідносинах та шляхи відновлення його становища , яке існувало до порушення його права .

В той же час позивач, у встановлений законом спосіб, не звернувся із відповідною вимогою до ОСОБА_3 митниці ДФС про повернення сплаченої ним суми штрафу, а тому місцевий суд прийшов до помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування шкоди 8500 грн. 00 коп. і тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В той же час колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, оскільки дійсно згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, внаслідок сплати позивачем штрафу, стягнення якого в подальшому було визнано незаконним, між позивачем і ОСОБА_3 митницею ДФС та Державною казначейською службою не виникло грошове зобовязання внаслідок прострочення якого боржником наступає відповідальність передбачена ст.625 ЦК України.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника позивача щодо невідповідності такого висновку місцевого суду правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові №6-113цс14 від 01.10.2014 року, оскільки в даному випадку судом надано правовий висновок у цивільній справі за якою виникло грошове зобовязання із заподіяння особі майнової та моральної шкоди визначеної вироком суду, а з обставин встановлених судом у даній справі вбачається, що рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача майнової та моральної шкоди ,до звернення позивача з даним позовом до суду, не приймалось, а тому і грошове зобовязання, з підстав передбачених ст.11 ЦК України, не виникло.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди в сумі 1800 грн. 00 коп. колегія суддів виходить з того, що позивач ОСОБА_4 був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, вимушений був приймати участь у процедурі притягнення його до відповідальності у статусі порушника, на стадії виконавчого провадження у статусі боржника, звертатися до суду щодо поновлення його порушених прав, а тому відчував душевні страждання, занепокоєння та зазнавав вимушених змін у своєму житті.

Також колегія суддів погоджується і з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування у ОСОБА_3 митниці ДФС на користь позивача автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер T591KEG, оскільки титульним власником цього автомобіля є дружина позивача ОСОБА_4 ОСОБА_6 і саме у неї він був вилучений на підставі протоколу про порушення митних правил № 0676/80500/13 від 31.07.2013 року (а.с.7).

28.08.2013 року начальником ОСОБА_3 митниці Міндоходів було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0676/80500/13, згідно з якою ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.469 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

ОСОБА_6 не погодилась із зазначеною постановою і оскаржила її до суду, але постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 14.11.2013 року, яка набрала законної сили , відмовлено у задоволенні її позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , а тому вона має сплатити штраф в розмірі 8500 грн. В той же час, на день розгляду справи в суді, штраф ОСОБА_6 не сплачений.

Виходячи з цього, у відповідача ОСОБА_3 митниці ДФС відсутні підстави для повернення ОСОБА_6 вилученого у неї автомобіля згідно з п.п.9.1, 9.2, 9.8 Порядку роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №627.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника позивача щодо порушення відповідачем ОСОБА_3 митницею ДФС прав позивача як співвласника автомобіля, оскільки хоча даний автомобіль і був придбаний сторонами під час шлюбу і ст..60 Сімейного кодексу України і презюмує право спільної сумісної власності подружжя на нього, в той же час, це майно є неподільним, позивач не є титульним власником автомобіля, автомобіль був вилучений згідно з протоколом у дружини позивача, яка не виконала постанову у справі про порушення митних правил щодо сплати штрафу, тому місцевий суд обґрунтовано вважав, що підстави для витребування автомобіля у ОСОБА_3 митниці ДФС відсутні.

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині відшкодування шкоди у розмірі 8500 грн. 00 коп., у звязку із сплатою штрафу з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 митниці ДФС задовольнити частково.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у розмірі 8500 грн. 00 коп., у звязку із сплатою штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -