Ухвала суду № 55451817, 23.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2813/14-ц 23.12.2015 23.12.2015 23.12.2015

Справа №477/2813/14-ц

Провадження № 22ц/784/2758/15 Суддя першої інстанції: Саукова А.А.

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3, представника відповідачки та третіх осіб - ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_6, який в подальшому уточнив про поділ майна подружжя, визнання права власності.

Позивач зазначав, що з вересня 1993 року по серпень 2013 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі.

За період шлюбу за спільні кошти був придбаний житловий будинок №131 з господарськими та побутовими спорудами, який розташований по вул. Шевченка, с. Пересадівка, Жовтневого району Миколаївської області, автомобіль марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мопед марки «LETS2», морозильну камеру «Indezit», холодильник «Днепр», пральну машинку ARISTON ARSL 100, пральну машинку «Донбас-3-0», бойлер GALNIET, ванну LEXUS, умивальник «Тюльпан», СВЧ піч «SAMSUNG», кухонний куток, два набору мякої меблі, диван-ліжко, телевізор «SAMSUNG», тумбу під телевізор, компютер «Браво», стіл під компютер, шафу двустворну меблеву стінку, стіл письмовий, супутникове телебачення, килимове покриття, акустичну систему, музичні колонки, ноутбук «SAMSUNG», ноутбук «ЕКСПРЕСО», мікрофон, відеокамеру «PANASONIC».

Посилаючись на викладене, на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю, а дійти згоди щодо його поділу добровільно не має можливості, позивач просив суд визнати за ним право власності на ? частини житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами №131, який розташований по вул. Шевченка, с. Пересадівка, Жовтневого району, Миколаївської області, виділити йому у власність мопед марки «LETS2», морозильну камеру «Indezit»; бойлер GALNIET, ванну LEXUS, набір мякої меблі, стіл під компютер, меблеву стінку, супутникове телебачення, акустичну систему, музичні колонки, ноутбук «SAMSUNG», мікрофон, відеокамеру «PANASONIC».

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2015 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області позов задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 виділено акустичну систему, музичні колонки вартістю 6000 грн., ноутбук «SAMSUNG» - 3500грн., мікрофон - 1800 грн. відеокамеру «PANASONIC» - 1500 грн., набір мякої меблі (диван та два крісла) сірого кольору - 1200 грн., бойлер « GALNIET» - 600 грн., а всього майна на суму 14600 грн.

ОСОБА_6 виділено: морозильну камеру «Indezit» вартістю 700 грн., холодильник «Днепр» - 500 грн., пральну машинку «Донбас-3-0» - 500 грн., кухонний куток - 300 грн., набір мякої меблі (диван та два крісла) чорного кольору - 1200 грн., диван-ліжко - 900 грн., телевізор «SAMSUNG» - 800 грн., тумбу під телевізор - 400 грн., компютер «Браво» - 3500 грн., стіл під компютер - 700 грн., меблеву стінку - 1000 грн., шафу - 200 грн., стіл письмовий - 300 грн., супутникове телебачення - 200 грн., килимове покриття - 1500 грн., ванну LEXUS - 1000 грн., умивальник «Тюльпан» - 800 грн., а всього майна на суму 14 500грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 50 грн. в рахунок компенсації майна. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, відповідачка просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 60, 69, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до розяснень, викладених у пунктах 22, 23, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. При цьому необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони з 18 вересня 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2013 року розірвано (а.с.13).

За договором купівлі-продажу № 1994 від 21 квітня 1998 року, посвідченому на товарній біржі «Нерухомість-південь», ОСОБА_2 придбав будинок №131, розташований в с. Пересадівка, Жовтневий район, Миколаївська область (а.с.14).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2014 року договір купівлі продажу зазначеного будинку визнаний дійсним ( а.с. 15).

Таким чином, вказаний житловий будинок є спільним сумісним майном подружжя.

Між тим, з матеріалів вбачається, що згідно копії технічного паспорту, виготовленого станом на 12 грудня 1998 року вказаний будинок складається з жилого будинку, сараю, підвалу, огорож, та споруд (а.с.16).

Відповідно до експлікації внутрішніх приміщень у вказаному будинку розташовані: коридор 5,7 кв.м., 1-1 коридор 6,3 кв.м., 1-2 жила кімната 27,5 кв.м., 1-3 кухня 9,2 кв.м., 1-4 жила кімната 9,6 кв.м., 1-5 жила кімната 14,1 кв.м. (а.с.18-19).

В судовому засіданні сторони підтвердили, що під час спільного проживання в указаному будинку було зроблено капітальний ремонт та перепланування, а також добудовані допоміжні приміщення.

Так, згідно наданому позивачем в суді апеляційній інстанції довідки ММБТІ та технічного паспорту, виготовленого станом на 17 грудня 2015 року вбачається, що спірний житловий будинок має обєкти самочинного будівництва: нежитлову прибудову літ. А-1 переобладнано з сараю площа забудови 27,90 кв.м., загальна площа 167,80 кв.м. (рік переобладнанання 1999 рік), нежитлова прибудова літ а-1 площа забудови 11,30 кв.м., загальна площа 7,30 кв.м. (рік побудови 2003/2008), гараж літ. Г площа забудови 44,80 кв.м. (рік побудови 2001), сарай літ. Д площа забудови 14, 70 кв.м. (рік побудови 2003). В житловому будинку літ. А збільшена площа на 1,50 кв.м. за рахунок зносу кухонного вогнищу, вбиральня літ. Ж, душ літ. Е не є самочинним згідно наказу відповідно до інструкції про технічну інвентаризацію з доповненнями. (а.с. 242-246).

Отже, вказаний житловий будинок на теперішній час має переобладнання, добудови у звязку з чим має відмінності від придбаного будинку за договором купівлі-продажу від 21 квітня 1998 року.

За положеннями ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином у розумінні частини 1 статті 376 ЦК самочинним будівництвом є не тільки новостворений обєкт, а й обєкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого обєкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій обєкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарського-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо на підставі положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У звязку із цим положення частини 5 статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.

Прийняття в експлуатацію цих обєктів нерухомості (крім закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) має здійснюватися безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, а також за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений обєкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність обєкта до експлуатації у спосіб, визначений Змінами до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2012 № 304, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про поділ житлового будинку шляхом визнання права власності.

Крім того, за час спільного проживання сторонами було придбано меблі та побутова техніка, наявність якого та його вартість під час розгляду справи узгоджувалась сторонами, а саме морозильна камера «Indezit» вартістю 700 грн.,холодильник «Днепр» - 500 грн.,пральна машинка «Донбас-3-0» - 500 грн., бойлер GALNIET - 600 грн., ванна LEXUS 000 грн., умивальник «Тюльпан» - 800 грн., кухонний куток 300 грн., набір мякої меблі (диван та два крісла) сірого кольору 1200 грн., набір мякої меблі (диван та два крісла) чорного кольору - 1200 грн., диван-ліжко 900 грн., телевізор «SAMSUNG» - 800 грн.;тумба під телевізор - 400 грн., компютер «Браво» - 3500 грн., стіл під компютер 700 грн., шафу двостворну - 200 грн., меблева стінка - 1000 грн., стіл письмовий вартістю 300 грн., супутникове телебачення 200 грн., килимове покриття 1500 грн., акустична система, музичні колонки - 6000 грн.; ноутбук «SAMSUNG» - 3500 грн., мікрофон 800 грн.; відеокамера «PANASONIC» - 1500 грн.; а всього майна на загальну суму 29 100 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 71 Сімейного кодексу України, враховуючи професійну діяльність позивача, суд першої інстанції правильно розподілив меблі та побутову техніку між сторонами, виділивши музичну апаратуру ОСОБА_2 та присудження компенсації вартості майна.

Правильним також є висновок суду про відмову у розподілі автомобіля марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мопеду марки «LETS2», ноутбуку «ЕКСПРЕСО», пральної машини ARISTON ARSL 100 та мікрохвильової печі, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження придбання зазначеного майна саме сторонами під час шлюбу позивачем не надано, а крім того, власником спірного автомобіля є третя особа - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30 липня 2014 року та ніколи не належав, сторонам по справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що житловий будинок не є обєктом самочинного будівництва не заслуговує на увагу, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Доводи про те, що при поділі майна повинен бути врахований мопед «LETS2» є безпідставні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази придбання вказаного транспортного засобу та його наявність на час розгулу справи.

Посилання на те, що вартість майна не відповідає дійсній не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи доказів на підтвердження вказаних доводів не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, ухваленого відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: