Рішення № 55449063, 02.02.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/2255/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

за участю представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рахівського районного суду від 31 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Закарпаттяобленерго» 03.11.2014 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 без по-батькові про стягнення боргу і мотивувало його таким. 01.08.2013 позивач уклав із ОСОБА_3 договір про користування електроенергією № П18-279, за умовами якого енергопостачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію за адресою АДРЕСА_1, а споживач зобов'язався її оплачувати. Будинок за вищевказаною адресою ОСОБА_3 успадкувала за ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За правилами Книги шостої ЦК України, відповідач успадкував майнові права і обов'язки спадкодавця включно з обов'язком відшкодувати майнову шкоду (збитки), що була завдана спадкодавцем.

Відносини між сторонами регулюються Законами України «Про електроенергетику», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою КМ України № 1357 від 26.07.1999, іншими нормативними актами у сфері постачання та споживання електроенергії. За період з 01.01.2011 по вересень 2014 року включно у відповідача утворилася перед позивачем заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 1903,28 грн, сплатити яку він відмовляється, чим порушує приписи ст.ст. 6, 526, 626-631, 714 ЦК України та наведеного законодавства щодо належного виконання договору.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути на його користь з відповідача борг у розмірі 1903,28 грн.

Рішенням Рахівського районного суду від 31.03.2015 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Закарпаттяобленерго» 1903,28 грн боргу.

Відповідач в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції як незаконного та необґрунтованого, просить у позові відмовити. У скарзі зазначає, зокрема, що: за період з 1988 по 2002 роки була велика переплата за електроенергію, а з 1988 по 2013 рр. лічильник не замінювався, електролічильник мав 4 значущі цифри показника і одну цифру після коми, а не 5 значущих цифр, як вказує позивач, ці обставини не були враховані; суд не врахував показань свідків та інших доказів щодо обставин заміни лічильника, що було зроблено за зверненням відповідача; підписуючи договір із позивачем ОСОБА_3 вважала, що договір стосується заміни електролічильника, прочитати його не могла через хворобу очей і поганий зір, тоді як борг фактично був прихований на звороті договору дрібним шрифтом; експертиза лічильника була сфальсифікована; відповідач звертався до енергопостачальника із заявами, скаргами з приводу спірної ситуації, але відповіді не отримав, так само не отримав відповіді з прокуратури, вважає дії енергопостачальника помстою за позицію щодо порушень останнім законодавства при прокладанні електромереж.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як апеляцію не визнали, розглянувши справу за відсутності відповідача ОСОБА_3, яка в судове засідання апеляційного суду не з'явилася тричі і просила розглянути справу без її участі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за правилами ст. 303 ч. 1 ЦПК України, приходить до такого.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, спадкоємцем її майна за заповітом є ОСОБА_3, яка 24.02.2009 одержала у Рахівській держнотконторі за реєстровим № 1-495 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом і на підставі цього документа зареєструвала 28.07.2009 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 7-10).

18.07.2013 представник енергопостачальника ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_3 склав Акт контрольного огляду засобу обліку електроенергії по АДРЕСА_1, акт підписано цими особами (а.с. 48). Актом у рукописний спосіб зафіксовано тип лічильника «СО-И446», рік випуску «1983», заводський «№ 3442211», номінальний/максимальний струм «А 10-34», номінальну напругу «В 220», передаточне число об./кВт год «600», а також сумарний показник лічильника із цифрами «11163», при цьому між цифрами «6» і «3» є рукописна позначка схожа на дужку або на кому.

19.07.2013 енергопостачальником складено Завдання № 3078 на заміну засобу обліку електроенергії по АДРЕСА_1, у якому в рукописний спосіб щодо заміненого лічильника зафіксовано тип лічильника «СО-И446», рік випуску «1983», заводський «№ 3442211», номінальний/максимальний струм «10-34», номінальну напругу В «220», передаточне число об./кВт год «600», а також сумарний показник лічильника із цифрами «11169», між цифрами значення показника лічильника немає ніяких позначок (коми, дужки тощо) (а.с. 47). ОСОБА_3 19.07.2013 прийняла на відповідальне зберігання новий встановлений електролічильник типу НІК 2102-02 М2В, заводський № 5971978 із показаннями 000001, про що розписалася у відповідному розділі завдання, рішення про внесення змін до відповідної бази даних для проведення розрахунків зафіксовано в документі енергопостачальником 22.07.2013.

ОСОБА_3 не мала ніяких зауважень, претензій щодо змісту документів, складених енергопостачальником, щодо дій його представників, не викладала такі у згаданих документах.

29.07.2013 комісія ПАТ «Закарпаттяобленерго» у складі шести осіб за участю представника Рахівського РЕМ і без участі ОСОБА_3 провела експертизу лічильника електроенергії, про що склала та підписала акт № 522 (а.с. 13), у якому із застосуванням комп'ютерного набору тексту щодо заміненого по АДРЕСА_1 лічильника зафіксовано: тип лічильника «СО-И446», рік випуску «1983», заводський «№ 3442211», показник лічильника «11169», щодо показника лічильника не фіксувалися ніякі інші дані, позначки, окрім указаних цифр його значення. За результатами огляду та висновком експертизи, лічильник непридатний, лічильний механізм п'ятирозрядний, всі цифри значущі.

Під час апеляційного розгляду справи суд оглянув оригінали Акта контрольного огляду засобу обліку від 18.07.2013, Завдання на заміну засобу обліку від 19.07.2013 № 3078, Акта проведення експертизи лічильника електроенергії від 29.07.2013 № 522 і констатував, що наявні в справі копії цих документів відповідають оглянутим оригіналам, при цьому, в оригіналі акта від 18.07.2013 між цифрами «6» і «3» показника лічильника «11163» видно рукописну позначку, зроблену із застосуванням кулькової ручки з барвником синього кольору, схожу на дужку або на кому, що відображена у ксерокопії цього документа.

01.08.2013 ПАТ «Закарпаттяобленерго» (енергопостачальник) уклало з ОСОБА_3 (споживачем) договір про користування електричною енергією № П18-279, енергопостачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію за адресою АДРЕСА_1, а споживач зобов'язався її оплачувати (п.п. 1, 11 та ін.), у договорі була зафіксована заборгованість споживача перед енергопостачальником станом на 01.08.2013 у розмірі 1723,22 грн (п. 18) (а.с. 6). Договір підписаний сторонами, з боку споживача жодних застережень щодо його змісту немає, судовим порядком дійсність договору, його частини не оспорювалася.

Правовідносини сторін виникли з вищевказаного договору, укладеного відповідно до положень ст. 714 ЦК України, ст. 1 ч. 1 абз. 2, 11, ст. 13 ч. 1 п. 1, ст. 16 ч. 1, ст. 19 ч. 1, ст. 20 ч. 3 п. 1, ст. 21 ч. 2 п.п. 1, 3, ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 абз. 18, 19, ст. 26 ч. 1 Закону України «Про електроенергетику», п. 3, п. 38 абз. 2, п. 42 абз. 2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМ України від 26.07.1999 № 1357 (ПКЕЕН) (норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також із відповідних норм законодавства, що регулює порядок постачання споживачам електроенергії. Правомірність правочину презюмується, договір є обов'язковим для виконання сторонами, які повинні належним чином, відповідно до умов договору та норм законодавства, здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, одностороння відмова від виконання договору, зміна його умов не допускаються, боржник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити заборговане, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст.ст. 11-14, 202, 204, 509, 525, 526, 611, 614, 623-626, 629 ЦК України).

Таким чином, із укладенням договору від 01.08.2013 № П18-279 ОСОБА_3 визнала існування боргу в розмірі 1723,22 грн перед ПАТ «Закарпаттяобленерго», у якого виникло право вимагати сплати цього боргу, із зазначеним правом кредитора кореспондується обов'язок боржника виконати правомірну вимогу про сплату боргу. Оскільки борг зафіксований чинним договором і саме ця обставина має значення для встановлення підстави та моменту виникнення боргу у визначеному розмірі як складової договірних правовідносин сторін, самі по собі вірні міркування позивача про належність до спадкової маси, що виникла зі смертю спадкодавця ОСОБА_4 і була прийнята спадкоємцем ОСОБА_3, й майнових прав і обов'язків, що належали спадкодавцю, включно з обов'язком відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем (ст.ст. 1216-1220, 1222, 1231, ст. 1268 ч.ч. 1, 2, 5 ЦК України), не впливають на суть спору. Міркування стосовно періоду накопичення боргу, обставин його виникнення, обрахунку тощо, які, за твердженням відповідача, мали місце до моменту укладання договору, не мають значення, оскільки є чинним правочин, яким зафіксований розмір боргу та, відповідно, має місце юридично оформлене визнання відповідачем цього боргу.

Апеляційному суду надано паспорт на «Счетчик электрический однофазный СО-И446», відповідно до зазначених у п. 2.2. технічних характеристик якого витрати електроенергії враховуються у кіловат-годинах за 5-ма цифрами рахункового механізму; якщо у лічильника остання цифра праворуч не відділена комою, то показання її у цілих кіловат-годинах (для 220 В, 10-34 А), а якщо перед останньою цифрою кома, то вона дає десяті частки кіловат-години і при списанні не враховується (для 220 В, 5-17 А та ін.) (а.с. 199-203). Зазначені технічні характеристики проілюстровані зображенням щитка приладу (а.с. 204), де у лічильнику СО-И446 на 10-34 Ампер кількість цифр для обліку та зняття показань становить п'ять, а у лічильнику СО-И446 на 5-17 Ампер кількість таких цифр чотири до коми і одна після коми.

З розрахунків заборгованості за спожиту електроенергію видно, що до заміни електролічильника у 2013 році облік спожитої електроенергії фіксувався цілими п'ятизначними числами.

Наведені вище факти і докази в сукупності вказують на те, що з двох модифікацій електролічильника СО-И446 у будинку АДРЕСА_1 до його заміни у 2013 році використовувався лічильник на 10-34 Ампер, тобто, п'ятирозрядний із усіма значущими цифрами, що використовувалися для обліку спожитої електроенергії, без коми між цифрами. Використання саме такої модифікації лічильника узгоджується із технічними параметрами, зафіксованими у документах енергопостачальника, що були підписані й відповідачем. Посилання відповідача на начебто наявність коми перед п'ятою цифрою зафіксованих актом від 18.07.2013 показань лічильника не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать іншим технічним параметрам лічильника, зазначеним у цьому ж акті, що характерні саме для лічильника на 10-34 Ампер і достовірність яких відповідач не заперечує, а також суперечать аналогічним технічним параметрам та показанням лічильника, зафіксованим в інших документах.

Оскільки йдеться про технічні параметри, показники, інші обставини і дані, які встановлюються передусім документально, показання свідків самі по собі не є належними та допустимими доказами щодо відповідних обставин і можуть, якщо містять інформацію, що має певне значення, оцінюватися у сукупності із такими належними та допустимими письмовими доказами; для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо (зокрема, обставин щодо підроблення документа), суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 57-60, 64, 66, ст. 143 ч. 1, ст. 179 ЦПК України).

У справі немає доказів, які б вказували на проведення експертизи електролічильника без дотримання положень, зокрема, п.п. 15, 16 та інших норм ПКЕЕН, Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого наказом Мінпаливенерго України від 21.06.2003 № 322 (реєстрація в Мінюсті України від 07.07.2003 за № 565/7886). Бездоказовими є й твердження відповідача про неправомірні дії позивача зі складання акту експертизи лічильника (його фальсифікацію), про відповідну судову експертизу ОСОБА_3 у суді першої інстанції питання не ставила. Доводи ОСОБА_3 щодо начебто обумовленості дій енергопостачальника зі стягнення з неї боргу помстою за її критику, за звернення до правоохоронних органів і т.ін., є припущеннями, які, крім того, не впливають на суть спірних правовідносини, підстави та предмет позову. Натомість факти і обставини, які слугували підставами позову, позивач у цілому підтвердив належними доказами.

Суд першої інстанції загалом вірно встановив обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, якими вони регулюються, та дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості з оплати спожитої електроенергії. Доводи позивача по суті спору не були відповідачем спростовані, ним не було доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання. Водночас, визначаючи розмір заборгованості, суд припустився помилки у застосуванні норм процесуального права, позаяк взяв до уваги розрахунок боргу, який не відповідає вимогам щодо допустимості письмового доказу. Так, позивач подав суду розрахунок, яким визначив борг станом на 01.10.2014 в розмірі 1903,28 грн (а.с. 11-12), однак, цей розрахунок не містить дати його складання, не підписаний особою, яка його склала, не має вихідних реквізитів, не засвідчений печаткою підприємства, тож стосовно суми, пред'явленої до стягнення, не є документом і письмовим доказом у розумінні ст. 57 ч. 2, ст.ст. 59, 64 ЦПК України.

На стадії апеляційного розгляду справи позивач надав суду належний розрахунок боргу, зареєстрований 25.01.2016 за вих. № 7, яким уточнив борг, зменшивши його та визначивши станом на 01.10.2014 в розмірі 1798,39 грн (а.с. 195-197). Як випливає з розрахунку та з інших матеріалів справи, до суми боргу входять 1723,22 грн боргу, зафіксовані договором про користування електричною енергією від 01.08.2013 № П18-279, тож за період з 01.08.2013 до 01.10.2014 загальна заборгованість зросла неістотно (на 75,17 грн). Беручи до уваги положення ст.ст. 10, 11, 27, 31, 174, ст. 205 ч. 1 п. 3, ст. 207 ч. 1 п. 5, ст. 306 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу та прав сторони, апеляційний суд констатує, що подача заяви про відмову від позову або про залишення позову без розгляду є правом сторони. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст. 14 ч. 2 ЦК України), тому апеляційний суд розглядає справу в межах реально підтримуваних позовних вимог і не має правових підстав вирішувати вимоги (їх частину), які сторона фактично не підтримує, хоча й не подала відповідної заяви. Суд враховує, що дії позивача зі зменшення та підтвердження в такому розмірі суми, пред'явленої до стягнення, фактичне підтримання вимог у зменшеному розмірі не порушують прав відповідача.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутого боргу змінити, зменшивши такий до 1798,39 грн, що має наслідком фактичне часткове задоволення позову, у решті рішення суду слід залишити без змін. Відповідач, за наявності для того підстав, не позбавлений права на стадії виконання рішення суду ставити питання, що випливають з положень ст.ст. 372, 373 ЦПК України, ст. 36 та інших норм Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Рахівського районного суду від 31 березня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутого боргу до 1798,39 грн (однієї тисячі семисот дев'яноста восьми гривень 39 коп.), у решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді