Рішення № 55448560, 02.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/99/2016(м)

266/3587/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Суддя-доповідач Попова С.А.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради про скасування рішення про призначення опіки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом в кінцевій редакції вимог (а.с. 76-77): про скасування рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 230 від 26.11.2014р., яким призначено опікуном його дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, бабусю - ОСОБА_3 В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що мати дитини - ОСОБА_5 померла в березні 2014р. Позивач підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України та відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При таких обставинах малолітньому сину ОСОБА_6 з листопада 2014 року встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування. За його заявою до органів опіки дитина була тимчасово влаштована в родину його дружини - ОСОБА_7. Однак, всупереч вимогам законодавства і інтересам дитини, колегією Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради було ухвалено рішення № 230 про призначення опікуном малолітнього ОСОБА_4 його бабусі ОСОБА_3 Позивач вказує на допущені органом опіки порушення: відсутність заяви ОСОБА_3, як потенційного опікуна; за наслідками бесіди дитини із опікуном не складено письмової довідки; не перевірено дійсне матеріальне становище ОСОБА_3 - нею надано неправдиву довідку про роботу на підприємстві «Азовське реле»; відсутній ряд необхідних документів, в т.ч. про відсутність в сім'ї захворювань, що перешкоджають влаштуванню до неї малолітньої особи, що потребує опіки; не враховано побутові умови - в зйомній квартирі немає необхідних меблів і електропобутової техніки, а договір найму житла не зареєстрований у встановленому законом порядку і не містить згоди власника на вселення опікаємої дитини; не враховано волевиявлення позивача, як батька дитини; таке рішення про призначення опікуном бабусі.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 26 листопада 2014 року № 230 щодо призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі в розгляді справи (ч. 1 ст. 292 ЦПК України), посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_9, представника Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради - Савченко Т.Г., представника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 - Романенка І.М., розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., - є дитиною ОСОБА_5, яка померла у березні 2014 року, і позивача - ОСОБА_2 (батьківство визнане рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.06.2014р., що набуло чинності).

Дитина ОСОБА_4 за рішенням виконкому Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради від 21.11.2014р. має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з огляду на смерть матері ОСОБА_5 і перебування під вартою з 05.11.2014р. батька - ОСОБА_2, який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення.

З 13.11.2014р. малолітній ОСОБА_4 тимчасово влаштований до родини першої дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_7, що не перебуває у родинних відносинах із дитиною.

Рішенням колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 26.11.2014р. № 230 ОСОБА_3, зважаючи на її особу і надані документи, призначена опікуном свого малолітнього онука ОСОБА_4

Задовольняючи позов, суд виходив з визнання відповідачем - Приморською районною адміністрацією позову ОСОБА_2, що згідно із ч. 4 ст. 174 ЦПК України є підставою для його задоволення і скасування рішення органу опіки від 26.11.2014р. про призначення опікуном дитини ОСОБА_4 його бабусі - ОСОБА_3

З такими висновками суду погодитись не можна з огляду на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального закону, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до Декларації ООН прав дитини (1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Відповідно до ч. 3 ст. 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 Сімейного Кодексу України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Протез урахуванням ч.3 ст.171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 СК України не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, яка не має постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі долучених документів в апеляційній інстанції, а також з'ясовано з пояснень сторін і їх представників: дитина ОСОБА_4 на сьогодення проживає в сім'ї ОСОБА_7; розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України в організації умисного вбивства матері дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в суді триває; за ухвалою суду від 11.12.2015р. ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком до 08.02.2016р.; триває досудове слідство в кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленої довідки ТОВ «ТБ «Азовське реле»); за позовом ОСОБА_7 про усиновлення ОСОБА_4 ще не ухвалено рішення (після скасування в жовтні 2015 року попередніх рішень Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

За загальним правилом, визначеним у першому реченні частини 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вбачив погодження відповідача із позовом в письмовій заяві до суду представника Приморської районної адміністрації - Савченко Т.Г. (а.с. 43, 81), внаслідок цього ухвалив рішення про задоволення позову.

При цьому поза увагою суду залишились законодавчі процесуальні положення у другому реченні частини 4 ст. 174 ЦПК України, що визначають: якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

А згідно із положеннями у ч. 5 ст. 174 ЦПК України суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Аналіз наведених норм свідчить, що ухвалення рішення про задоволення позову можливо було через встановлення судом низки критеріїв: перевірки наявності для задоволення позову законних підстав; пересвідчення в тому, що визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб; впевнення в тому, що дії представника Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради не суперечать інтересам юридичної особи, яку він представляє.

Але ж суд, в порушення вимог ст. 214 ЦПК України у рішенні не надає відповіді: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги - в рішенні суду відсутні жодні висновки, аби виявити їх відповідність обставинам справи; суд взагалі не вдався до процесу оцінювання зібраних доказів в порядку ст. 212 ЦПК України, окрім опису наявних у справі документів; судом не враховані всі факти, що мають значення для справи, і входять до предмета доказування.

Ухвалюючи рішення, крім того, суд не з'ясував, чи не порушує обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування рішення про призначення опікуном ОСОБА_6 його бабусі, як прав дитини, так і прав опікуна ОСОБА_3, відносно якої відсутні документальні відомості про погодження її із позовом ОСОБА_2 на скасування її опікунства.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

ОСОБА_3, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, вказує на те, що не була у встановленому процесуальним законом порядку залучена до участі в розгляді справи, не викликалась до суду, але ж суд, припиняючи її опіку над дитиною, вирішив тим самим питання про її права і обов'язки.

З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається посилання на порушення його прав як батька дитини ухваленим рішенням ради і у якості підстав для його скасування зазначає, що кандидатом в опікуни ОСОБА_3 до органу опіки не надано її письмової заяви про бажання встановити опіку над онуком і про прийняття не себе обов'язків про опіку; копії паспорту; свідоцтва про народження дитини; акту обстеження умов життя і опису майна; довідки про стан здоров'я дитини і її як майбутнього опікуна, в тому числі довідки про відсутність в її сім'ї захворювань, що перешкоджають влаштуванню до неї дитини; документу про закріплення за дитиною житлової площі; невідповідність наданого нею договору найму житла і житлово-побутових умов в приміщенні вимогам чинного законодавства і інтересам дитини тощо.

Наведені доводи стосуються прав і обов'язків ОСОБА_3

Оскаржуваним рішенням суду про скасування рішення колегії Приморської районної адміністрації безпосередньо вирішено питання про права і обов'язки ОСОБА_3, а саме припинені її права і обов'язки опікуна по відношенню до онука ОСОБА_4.

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів.

Так, в ч. 2 ст. 10 ЦПК України розширено поняття задекларованого принципу змагальності: сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Залучення особи до участі в розгляді справи, повідомлення її про судове засідання - є елементом змагальності та обов'язком суду. Невиконання таких дій судом - є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Втім, суд всупереч вимогам процесуального закону, розглядаючи справу, допитуючи навіть родичів ОСОБА_3 (мати і сестру), не вирішив питання, що було на поверхні і очевидним, про притягнення її до участі в справі в порядку, регламентованому ст. 33 ЦПК України, що було важливим для правильного вирішення спору, бо оскаржуваним рішенням органу опіки безпосередньо зачіпались її права і інтереси. Незалученням до участі в розгляді справи ОСОБА_3, як погоджується із доводами апеляційної скарги останньої, вона була позбавлена можливості доказування і спростування відомостей, викладених у позовній заяві.

Отже, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права (ст.ст. 10, 174, 212-214 ЦПК), що без з'ясування фактичної сторони виниклого спору призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки доводи ОСОБА_3 про порушення її процесуальних прав і прав опікуна не є формальними доводами, а рішення суду першої інстанції неможливо вважати законним і справедливим через невиконання необхідних вимог цивільного судочинства і не з'ясування обставин, на які посилався позивач, без учинення перевірки доказів (їх достатності і переконливості), тому таке рішення не може залишатись без змін.

Не залучення ОСОБА_3 до участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 є підставою для відмови в позові про скасування рішення органу опіки про призначення її опікуном, оскільки у такому разі правильно вирішити виниклий спір неможливо.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги глави 1 розділу V ЦПК України, роз'яснення у постанові Пленуму Верховного Суду України N 12 від 24.10.2008р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», не має повноважень залучати на стадії апеляційного провадження будь-яких осіб, в тому числі і у якості співвідповідача.

Тож, апеляційний суд, з урахуванням наведеного, не має права викладати в даному рішенні доводи, які б указували або прогнозували певні результати нового вирішення справи чи свідчили про перевагу одних доказів над іншими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належить до повноважень суду, який розглядатиме виниклий спір в майбутньому - вже з іншим, поширеним суб'єктним складом осіб, включаючи ОСОБА_3

За таких обставин рішення суду, який не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог та, порушивши норми процесуального права, дійшов до передчасного висновку про обґрунтованість та доведеність позову ОСОБА_2 - в порядку ст. 309 ЦПК України, призваної для виправлення помилки суду першої інстанції, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради про скасування рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 230 від 26 листопада 2014 року «Про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавленого батьківського піклування» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятьсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А. Попова

Судді Т.Г. Ігнатоля

Л.М. Кочегарова