Ухвала суду № 55448313, 03.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/70/2016(м)

266/2844/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Бугрим Л.М.

суддів Супрун М.Ю., Биліни Т.І.

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА :

В серпні 2015 року ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором , вказуючи на те, що 02.10.2008 р. між АКБ «Форум» правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» (далі банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0396/08/15-Z, згідно з яким ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 20000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13,50% річних, строком повернення до 02.10.2018 року. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 відповідний кредит. 02.10.2008 р. між позивачем та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №0396/08/15- Z(І) 17.11.2009 р. а також між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору на підставі якої встановлені мінімальні платежі по кредиту та реквізити для погашення. 18.10.2010 р. між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору за умовами якого п.1.1.,1.3,2.3,2.7 кредитного договору викладено у новій редакції. 23.07.2012 р. між тими же сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору, за умовами якого ОСОБА_1 надав згоду на доступ до кредитних історій. Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки № 0396/08/15-Z(П-1) укладеним 02.10.2008р. з поручителем ОСОБА_2 та договором поруки № 0396/08/15-Z(П-2) укладеним 02.10.2008 р. з поручителем ОСОБА_3 В порушення умов договору відповідачі не виконали свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 22.07.2015 року в розмірі 10257,66 доларів США, яка складається з наступного: 1839,74 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 7212,00 доларів США - поточна заборгованість за кредитом; 1134,64 доларів США- прострочена заборгованість по процентам; 71,28 доларів США - поточна заборгованість по нарахованим процентам. Окрім того, за порушення умов договору нарахована пеня у сумі 20187,00 та штраф у сумі 5000,00 грн. Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказану заборгованість, суми пені та штрафу.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року позов ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» задоволено у повному обсязі .

На зазначене рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та відмову у позові в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 20187 грн та штрафу у розмірі 5000 грн

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав про те, що з вересня 2015 року у ОСОБА_2 була відсутня можливість сплачувати грошові кошти за кредитним договором, оскільки у м.Маріуполі не залишилось жодного відділення цього банку. З даним питанням апелянт звертався до Київського відділення банку та на своє звернення отримав відповідь про те,що грошові кошти за кредитним договором можна сплачувати через відділення іншого банку. Однак, це не було передбачено кредитним договором, а тому банк не надав можливості виконувати зобовязання належним чином. Окрім того , апелянт посилався на скрутний матеріальний стан у звязку з чим у нього була відсутня фінансова можливість сплачувати грошові кошти за кредитним договіром, оскільки його пенсії та заробітної плати дружини ОСОБА_2 не вистачало для належного виконання зобовязань. Також на думку апелянта заявлені вимоги банку щодо стягнення як штрафу так і пені є незаконними , оскільки і пеня і штаф є одним видом цивільної відповідальності за невиконання зобовязання, а тому це є подвійним стягненням, що є порушенням ст.61 Конституції України.

В судове засідання відповідачі не зявились , про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій представник апелянта просив розглянути справу у відсутність його та відповідача ОСОБА_1 та задовольнити апеляційну скаргу .

Представник банку ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду просив рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу , посилався на те, що штраф і пеня нараховані за різні види порушення зобовязання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника банку , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни виходячи з наступного..

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом . Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повного і всебічно зясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Розглядаючи справу суд вірно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази ,яким дав правильну правову оцінку, правильно застосував матеріальний закон та вірно вирішив спір.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено , що 02.10.2008 р. між АКБ «Форум» правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0396/08/15-Z, згідно з яким ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 20000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13,50% річних. Строк повернення кредиту визначено до 02.10.2018 року. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 відповідний кредит.

02.10.2008 р. між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №0396/08/15- Z(І) . 17.11.2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору на підставі якої встановлені мінімальні платежі по кредиту та реквізити для погашення. Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки № 0396/08/15-Z(П-1) укладеним 02.10.2008р. з поручителем ОСОБА_2 та договором поруки № 0396/08/15-Z(П-2) укладеним 02.10.2008 р. з поручителем ОСОБА_3 В порушення умов договору відповідачі не виконали свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 22.07.2015 року в розмірі 10257,66 доларів США, яка складається з наступного: 1839,74 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 7212,00 доларів США - поточна заборгованість за кредитом; 1134,64 доларів США- прострочена заборгованість по процентам; 71,28 доларів США - поточна заборгованість по нарахованим процентам. Окрім того, за порушення умов договору нарахована пеня у сумі 20187,00 та штраф у сумі 5000,00 грн. .

Судом першої інстанції встановлено ,що починаючі з вересня 2014 року відповідачем не вносились щомісячні платежі у погашення кредиту..

У звязку з порушенням зобовязання на адресу відповідачів банком направлялась вимога про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором та договорами поруки .

Факт порушення зобовязання та розмір заборгованості відповідачами у процесі розгляду справи не спростовувався.

Встановивши вказані обставини та у відповідності з положеннями ст.ст. 525,526,530,ч.2ст.615,ч.2ст.1050 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те,що з відповідачів слід стягнути заборгованість за кредитом станом на 22.07.2015 року в розмірі 10257,66 доларів США, яка складається з 1839,74 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 7212,00 доларів США - поточна заборгованість за кредитом; 1134,64 доларів США- прострочена заборгованість по процентам; 71,28 доларів США - поточна заборгованість по нарахованим процентам а також за порушення умов договору також слід стягнути пеню у сумі 20187,00 та штраф у сумі 5000,00 грн..

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 у звязку закриттям філії банку в м. Маріуполі був позбавлений можливості виконувати умови договору та сплачувати щомісячні платежі в погашення кредиту , оскільки на його звернення з цього приводу банком 13 жовтня 2014 року було надіслано розяснення відповідно до якого платежі можна вносити на рахунок позивача через інші банки м. Маріуполя ( а.с. 54 т. 1 )

Також не впливає на висновки суду посилання апелянта на відсутність у ОСОБА_1 матеріальної можливості сплачувати поточні платежі через скрутне матеріальне становище , оскільки згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання .

Доводи апеляційної скарги про те , що судом допущено подвійне стягнення , оскільки одночасно стягнуто штраф та пеню за порушення зобовязання також є непереконливими.

Як вбачається з матеріалів справи пеня судом стягнута за несвоєчасне повернення коштів у відповідності з п.4.1 кредитного договору та за несвоєчасну сплату процентів виходячи із розрахунку 0,2 % за кожен день прострочення, яка обчислюється із суми неповернутого кредиту та / або несплачених процентів .

Сплата штрафу передбачена п.п.4.4. кредитного договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобовязань,передбачених п.3.3 ( крім п.3.3.2 ) позичальник сплачує банку штраф в розмірі 5000 грн. У даному випадку сума штрафу нарахована за порушення п.3.3.7 договору щодо страхування предмету іпотеки .

Таким чином , пеня та штраф нараховані банком за різні види порушення зобовязань , тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові пені та штрафу.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у зменшенні нарахованих сум пені та штрафу також є непереконливими.

Відмовляючи у зменшенні розміру сум пені та штрафу, суд першої інстанції правильно виходив з положень ч.4 ст. 551 ЦК України , враховував тривалість часу порушення зобовязання , співвідношення сум пені та штрафу до розміру заборгованості за основним зобовязанням . У даному випадку розмір заборгованості за основним зобовязанням не перевищує суму пені та штрафу, а тому не було підстав для їх зменшення.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності з положеннями ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,308 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року залишити без зміни .

Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Л.М.Бугрим

ОСОБА_6

ОСОБА_7