Рішення № 55448130, 01.02.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5173/15-ц

Провадження № 2/242/139/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

01 лютого 2016 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Пирогової Л.В., при секретарі Гречка К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.12.2015 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка мотивована тим, що вона з 22.10.2001 року по 02.03.2015 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Після звільнення відповідач заборгував їй заробітну плату у розмірі 9036 грн. 19 коп. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому з урахуванням уточнених вимог просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9036 грн. 19 коп., стягнути середній заробіток по день фактичного розрахунку, та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Позивач в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно положень ст. 224 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши надані суду докази та законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно запису трудової книжки БТ-І №3433124, яка належить ОСОБА_1, позивач з 22.10.2001 року по 02.03.2015 рік перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод».

ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера 02.03.2015 року, про що свідчить запис №32 трудової книжки БТ-І №3433124. (а.с. 12)

Згідно довідки, виданої ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод», ОСОБА_1 працювала на вказаному підприємстві з 22.10.2001 р. по 02.03.2015 року. (а.с.14)

Згідно довідки ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» за період з серпня 2014 року по березень 2015 року заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає 9036 грн. 16 коп. (а.с. 15)

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обовязок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обовязок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені

норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік,

премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до розяснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно листа 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2015 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку за 2015 рік складав би: березень 19 днів (з огляду на те, що позивача звільнено 02.03.2015 року), квітень 21 день, травень 18 днів, червень 20 днів, липень 23 дні, серпень 20 днів, вересень 22 дні, жовтень 22 дні, листопад 21 день, грудень 23 дні.

Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2016 році» від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 , кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача по день ухвалення рішення виходячи із зазначеного листа за січень та лютий 2016 рік складав би 20 днів.

За період починаючи з дати звільнення 02 березня 2015 року по день ухвалення судового рішення 01.02.2016 року підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, як передбаченост. 117 КЗпП України.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід), видану ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 98 грн. 72 коп.,

Кількість робочих днів за вказаний період складає 229 днів, тому сума компенсації за час вимушеного прогулу складає 98 грн. 72 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 229 (кількість відпрацьованих робочих днів згідно довідки + кількість робочих днів з часу звільнення по день винесення рішення) = 22606,88 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідач протягом значного часу (майже 9 місяців) не провів остаточний розрахунок при звільненні з позивачем, а тому, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер моральних страждань, і понесених з зим незручностей, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 гривень.

Повно і всебічно зясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України,суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню судовий збір на користь держави, оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати за подання позову до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 57, 79, 81, 88, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 31301298, юридична адреса: 85490, Донецька область, м. Селидове, с. Курахівка, вул. Октябрська, 15) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 9036 (девять тисяч тридцять шість) грн. 19 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 606 (двадцять дві тисячі шістсот шість) грн. 88 коп., а всього 31643 (тридцять одна тисяча шістсот сорок три) грн. 07 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 31301298, юридична адреса: 85490, Донецька область, м. Селидове, с. Курахівка, вул. Октябрська, 15) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (пятсот) гривень.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 31301298, юридична адреса: 85490, Донецька область, м. Селидове, с. Курахівка, вул. Октябрська, 15) на користь держави судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В.Пирогова