Ухвала суду № 55446791, 03.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23273/15-ц Провадження № 22-ц/772/541/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 49Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого: Рибчинського В.П.,

суддів: Берегового О.Ю., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 26.09.2013 року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 2606.

Після одруження поведінка відповідача змінилась, мали місце випадки застосування фізичного насильства. Подальше збереження сім'ї є неможливим. Також вказувала, що на даний час сім'я фактично розпалася, вона з чоловіком від лютого 2015 року не підтримують шлюбних відносин. Відновлювати шлюбні відносини вона не має наміру. За час, наданий для примирення, відносини між сторонами не змінились і не відновились, а тому просила суд шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвати та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2016 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області від 26.09.2013р. актовий запис №2606 з тих підстав, що шлюб фактично розпався, і сторони не підтримують подружніх відносин.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишено прізвище «Комарова».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 487,20 та витрати на правову допомогу 2000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2016 року в частині щодо стягнення судових витрат на юридичну допомогу, а також змінити рішення суду в мотивувальній частині, зазначивши, що підставою розірвання шлюбу є неприязні стосунки між позивачкою та відповідачем, що унеможливлює збереження сім'ї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про шлюб, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області серія 1-АМ, №168254 між сторонами спору 26.09.2013р. зареєстровано шлюб ( а.с. 5). З лютого 2015 року шлюбні відносини припинили.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року сторонам по справі було надано строк 1 місяць для примирення. Примирення між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не відбулося і відновити сімейні відносини сторонам не вдалося, що підтвердили обидві сторони.

Судом першої інстанції також було вірно встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин було те, щосім'я розпаласята існує формально, сторони не ведуть спільного господарства, шлюбні стосунки сторони не підтримують від лютого 2015 року, примирення між сторонами не відбулося.

Примушування до шлюбу не допускається. А тому подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу між сторонами суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення для справи.

Посилання на незаконність рішення з підстав не надання до позовної заяви оригіналу свідоцтва про шлюб є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал свідоцтва про шлюб, серія І-АМ № 168254, виданий повторно (а.с. 5).

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано факт використання ОСОБА_4 позасудового вирішення спору, оскільки ОСОБА_2 в жовтні 2015 року пропонував ОСОБА_4 розлучитись через органи РАЦС.

Статтею 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 СК України, за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 СК України та за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

ОСОБА_4 скористалась своїм правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, а тому доводи в цій частині є безпідставними.

Вимоги ОСОБА_2 щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на юридичну допомогу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи є договір про надання правової допомоги (юридичних послуг), відповідно до якого при розгляді справи інтереси ОСОБА_4 представлятиме адвокат ОСОБА_5, ордер про надання правової допомоги ОСОБА_4, розрахунок компенсаційних витрат за правову допомогу та оригінал квитанції про оплату послуг за надання правової допомоги.

Крім того ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі ставлять питання про зміну рішення суду першої інстанції в мотивувальні частині, а саме вважають, що необхідно зазначити, що підставою розірвання шлюбу є неприязні стосунки між позивачкою та відповідачем, що унеможливлює збереження сім'ї.

Однак дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки в апеляційній скарзі не наведено мотивів з яких вони вважають, що рішення підлягає зміні в мотивувальній частині, крім того судом першої інстанції встановлено, що причиною розірвання шлюбу є те, що сім'я розпалась, існує формально, сторони не ведуть спільного господарства, шлюбні стосунки не підтримують з 2015 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: О.Ю.Береговий

ОСОБА_7