Ухвала суду № 55446760, 01.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21411/15-ц Провадження № 22-ц/772/298/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №VIW3GK05551543, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк до 01.08.2027 року включно у вигляді не поновлювальної лініїу розмірі31200,00 дол. США на наступні цілі: купівлю нерухомості у сумі 26000,00 дол.США, а також у розмірі 5200,00 дол. США на сплату страхових платежів. ОСОБА_3 зобов'язалась повернути кредит та сплатитивідсотки за користування кредитними коштами в строки тав порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованостіза кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

В порушення умов договору відповідач не виконаланалежним чином зобов'язання за вказаним договором, а саме не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Станом на 17.08.2015 року утворилась заборгованості в розмірі24801,77 дол. США,яка складається з:22321,51 дол. США - заборгованості за кредитом;1219,33дол. США - заборгованості по процентам за користування кредитом;52,00дол. США заборгованості по комісії за користуванням кредитом;16,95дол. США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 11,49дол. - СШАштрафу (фіксована частина) та1180,49дол. СШАштрафу (процентна складова), яку позивач просив стягнути, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано письмових доказів, які б підтверджували суттєве прострочення боргу у відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №VIW3GK05551543(т. 1 а.с.9-11).

Пунктом 7.1. кредитного договору, банк зобов»язується надати позичальнику кредитні кошти шляхомвидачі готівки через касу на строк з03.08.2007 року по01.08.2027 року включноу вигляді не поновлювальної лініїу розмірі31 200,00 дол. США на наступні цілі: купівлю нерухомості у сумі 26000,00 дол.США, а також у розмірі 5200,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7 даного Договору, зі сплатоюза користування кредитом відсотків у розмірі0,84 % на місяць на сумузалишку заборгованостіза кредитом, 0,2% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з"5" по "10" число кожного місяця.Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця у сумі 306,71 доларів США.

Позичальник зобов»язується використати кредит на цілі, зазначені в п.7.1. даного договору,сплатити відсотки за користування кредитом та винагороду згідно п.п. 7.1. та6.2. даного Договору та погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки,передбачені п.7.1та 2.3.3. цього договору(п. 2.2.1.,2.2.2.,2.2.3.,2.2.4. кредитного договору).

При порушенні позичальником зобов»язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3.цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі2,16 % на місяць, розраховані на сумунепогашеної в строк заборгованості за кредитом (п. 7.4. кредитного договору).

При порушенні позичальником будь-якого зобов»язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3. даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов»язується сплатити банкупеню в розмірі 0,15 % від сумипростроченого платежу, але не менше1 гривні за кожний день прострочки (п. 4.1. кредитного договору).

Відповідно дост. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором№VIW3GK05551543від03.08.2007 року виконав в повному обсязі, надавшиОСОБА_3кредит у розмірі26000,00 дол. США, що підтверджується заявкою на видачу готівки таордерами розпорядженнямипро видачу короткострокового кредиту від 03.08.2007 року(т.1 а.с.12).

З розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк»вбачається, що станом на17.08.2015 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24801,77 дол. США,що складається з:22321,51дол. США - заборгованості за кредитом;1219,33дол. США - заборгованості по процентам за користування кредитом;52,00дол. СШАзаборгованості по комісії за користуванням кредитом;16,95дол. США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 11,49дол. СШАштрафу (фіксована частина) та1180,49дол. СШАштрафу (процентна складова) (т.1 а.с.4-7).

За змістомст. 526 ЦК Українизобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2ст. 1050 ЦК Українивизначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Стаття 1054 ЦК України, визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1ст. 625 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1ст. 549 ЦК України).

У відповідності до ч. 3ст. 549 ЦК Українипенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позову, оскільки згідно п. 2.3.1. кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір підрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитних або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надіслання ПАТ КБ «Приватбанк» позичальникові ОСОБА_3 письмового повідомлення про зміну процентної ставки.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Голови правління «Приватбанк» та Вінницької філії «ПриватБанк» з листами щодо зазначення підстав, розміру відсотків та з якого часу їй було змінено процентну ставку за кредитним договором.

З відповіді директора юридичного департаменту ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 08.12.2008 року, вбачається, що внаслідок зміни облікової ставки НБУ у позивача виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту, тому з 10.10.2008 року процентна ставка за договором про іпотечний кредит від 03.08.2007р. складає 13,20% на рік (т.1 а.с.150).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що відповідач знала про підвищення відсоткової ставки, так як вона зверталась до банку з письмовими зверненнями з цього приводу не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до кредитного договору п. 2.3.1. банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, що банком не було зроблено.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_2 посилався на п.1 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, він може використати таке право зокрема у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці, спростовується розрахунком наданим позивачем з якого вбачається, що прострочення боргу по тілу кредиту, виник з 11.07.2015 року у розмірі 18,72 доларів США, банк з позовом звернувся 09.09.2015 року, тобто в двохмісячний строк.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії квитанцій (т.1 а.с.55-135) з яких вбачається, що ОСОБА_3 сплачує кредит та здійснювала платежі у сумі, яка перевищувала суму визначену кредитним договором, з метою дострокового погашення кредиту, тобто добросовісно виконує свої зобов»язання перед банком.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI (далі Закон № 661-VI), який набрав чинності 9 січня 2009 року, положення ЦК України доповнено статтею 10561, частиною другою якої передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Наведена редакція статті 10561ЦК України була чинною до 16 жовтня 2011 року.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом № 661-VІ.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково послався на ст.. 1056-1 ЦК України, оскільки як встановлено судом підвищення відсоткової ставки було здійснено з 10.10.2008 року, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI, який набрав чинності 9 січня 2009 року, та положення ЦК України доповнено статтею 10561, разом з тим зазначена обставина не дає суду апеляційної інстанції скасувати цілком справедливе і законне рішення суду першої інстанції.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис ОСОБА_6

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

З оригіналом вірно: ОСОБА_6