Постанова № 55446411, 25.01.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27568/15-а

Провадження № 2-а/127/71/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2016 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії.

Адміністративний позов мотивований тим, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці із заявою про призначення пенсії за вислугою років, розгляд якої відбувся в Управлінні Пенсійного фонду України м. Вінниці, проте рішенням комісії №49 від 08.07.2015 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років. На думку Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, правовою підставою відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугою років є приписи п. 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року №213 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до яких у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Ухвалою суду відкрито скорочене провадження в межах строку позовної давності.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в яких він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач працює в органах прокуратури Вінницької області з квітня 1997 року, а з 21 липня 2015 року на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області, що підтверджується довідкою №11-2213вн-15, виданою Прокуратурою Вінницької області. (а.с. 10).

Архівною довідкою ОСОБА_2 національного технологічного університету № 504/08-153 від 28.09.2015 року, підтверджується той факт, що ОСОБА_3 навчалася в ОСОБА_2 юридичному технікумі за спеціальністю «Правознавство та облік в системі соціального забезпечення», денна форма навчання, копією трудової книжки позивача з 01.09.1988 року до 29.06.1991 року.з 01.09.1991 року по 24.06.1996 року період навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого; (а.с. 9, 36,)

Відповідно до рішення комісії по розгляду спірних питань, повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 03.12.2015 року № 135, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки відповідно до приписів п. 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року №213 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до яких у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (а.с. 7-8).

Щодо відмови відповідача в зарахуванні позивачу до вислуги років половини строку навчання в ОСОБА_2 юридичному технікумі та в Нацональній юридичній академії України ім. Я. Мудрого суд вважає висновки відповідача такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, встановлено приписами ст. 50-1 Закону № 1789-12 та приписами ст. 86 Закону України №1697-VII.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ, в редакції діючій, на час виникнення спірних правовідносин, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, вказаних у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Таким чином, до стажу роботи який дає право на призначення пенсії позивачу зараховується як час роботи на прокурорських посадах так і половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

З матеріалів справи, зокрема із рішення комісії по розгляду спірних питань, повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 03.12.2015 року № 135, вбачається, що загальний стаж позивача становить 26 років 00 місяців 17 днів, а тому числі: 2 роки 9 місяців 29 днів з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року період навчання в ОСОБА_2 юридичному технікумі; 4 роки 9 місяців 24 дні з 01.09.1991 року по 24.06.1996 року період навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого; 18 років 06 місяців 24 дні з 08.04.1997 року по 31.10.2015 року стаж роботи на посадах слідчого прокуратури та на прокурорських посадах відповідно до ст.. 56 Закону України «Про прокуратуру».

Вказана обставина відповідачем не заперечується та в силу положень ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про вищу освіту» університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 43 ЗУ "Про освіту" № 1060-ХІІ в редакції від 23.05.1991р., технікуми відносяться до вищих навчальних закладів, які надають вищу освіту. Згідно п.3 Постанови ВР УРСР від 04.06.1991р. №1144-ХІІ закон №1060-ХІІ підлягає також застосуванню до правовідносин в галузі освіти, що виникли до введення в дію цього Закону, якщо права і обовязки, які виникнуть після введення його в дію, визначатимуться відповідно до цього Закону.

Отже, на момент закінчення позивачем ОСОБА_2 юридичного технікуму вказаний навчальний заклад відносився до вищих навчальних закладів.

Таким чином, висновки комісії Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці по розгляду спірних питань, повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України, викладені в рішенні від 03.12.2015 року № 135, щодо відмови у зарахуванні позивачу до вислуги років половини строку навчання у вищому навчальному закладі є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Даний висновок суду щодо необхідності зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу навчання в технікумі як вищому навчальному закладі узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленого в постанові від 22.01.2013р. №К-33614/10 в подібних правовідносинах, в постанові Івано-Франківського окружного адміністивного суду від 04.06.2015р. по справі №809/2021/15.

Враховуючи те, що на час розгляду даної справи відсутнє судове рішення Верховного суду України, як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, яке б встановлювало єдину судову практику в подібних правовідносинах. За даних обставин суд вважає взяти до уваги правову позицію суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права, яка виходячи з принципу верховенства права, є найбільш сприятливою для захисту прав, свобод та законних інтересів позивача.

Посилання ж відповідача на те, що з 1 червня 2015 року не здійснюється ні призначення, а ні перерахунки пенсій відповідно до спеціального законодавства, а саме відповідно до Закону України «Про прокуратуру» суд вважає безпідставним, оскільки на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року норма статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, не втратила чинності, а продовжувала діяти до 15 липня 2015 року.

Поряд з цим, на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури уже було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII відповідно до прикінцевих положень якого норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15 липня 2015 року.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 86 Закону « Про прокуратуру» №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Згідно з частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Таким чином, на зміну вимог статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ набули чинності положення статті 86 Закону №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до яких в повній мірі збережено право працівників прокуратури на пенсійне забезпечення за вислугою років. При цьому, положення статті 86 Закону «Про прокуратуру» №1697-VII аналогічні приписам статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ щодо періоду роботи який зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років та розміру пенсійного забезпечення.

В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років половини строку навчання у вищому навчальному закладі та відмови у призначенні пенсії, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, повністю підтверджені матеріами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи встановлені судом факти, суд вбачає неправомірні дії відповідача, яким допущено порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, суд вважає визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови у зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 половини строку навчання у ОСОБА_2 юридичному технікумі та Національній ОСОБА_4 України ім. Я. Мудрого, а також щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Скасувати Рішення комісії Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 03.12.2015 року № 135 та протокол №15333 від 25.11.2015р. Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію, половину строку навчання у ОСОБА_2 юридичному технікумі з 01 вересня 1988 року по 29 червня 1991 року та Національній ОСОБА_4 України ім. Я. Мудрого із 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року, тобто 3 роки 9 місяців 25 днів.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці призначити ОСОБА_1 із 16 листопада 2015 року пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 01.12.1991р.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, 28 Закону України «Про вищу освіту» ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ статті 86 Закону « Про прокуратуру» №1697-VII суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови у зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 половини строку навчання у ОСОБА_2 юридичному технікумі та Національній ОСОБА_4 України ім. Я. Мудрого, а також щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Скасувати Рішення комісії Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 03.12.2015 року № 135 та протокол №15333 від 25.11.2015р.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію, половину строку навчання у ОСОБА_2 юридичному технікумі з 01 вересня 1988 року по 29 червня 1991 року та Національній ОСОБА_4 України ім. Я. Мудрого із 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року, тобто 3 роки 9 місяців 25 днів.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці призначити ОСОБА_1 із 16 листопада 2015 року пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 01.12.1991р.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.

Суддя: