Постанова № 55445110, 26.01.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3778/15-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О.,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва такими, що не відповідають чинному законодавству України, скасування застосування «заробіток з обмеженням» та перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва такими, що не відповідають чинному законодавству України, скасування застосування «заробіток з обмеженням» та перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначила, що у 2008 році вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії без застосування, визначеного відповідачем «заробіток з обмеженням» з урахуванням особливостей умови праці та характеру виконуваної роботи її чоловіка, однак УПФУ в Подільському районі міста Києва відмовив у такому перерахунку.

Вказала, що з розміром призначеної їй пенсії вона не погоджується, оскільки для обчислення пенсії було взято, визначений відповідачем «Заробіток з обмеженням» відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внаслідок чого розрахований коефіцієнт заробітної плати для нарахування пенсії склав 4, 566 за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року та 01.07.2000 року по 30.06.2002 року, в той час як фактичний коефіцієнт заробітної плати за цей же період, згідно довідок про заробіток платку для обчислення пенсії, з яких було фактично нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України складав 6, 475.

Крім того, уточнивши, зазначила, що перерахунок незаконно призначеної їй пенсії повинен бути перерахований із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу по Україні визначеної на час її звернення до суду тобто на 2015 рік.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач незаконно застосував до нарахування їй пенсії у разі втрати годувальника «Заробіток з обмеженням» та при нарахуванні пенсії вчиняє незаконні дії, просить визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва такими, що не відповідають чинному законодавству України, скасувати застосування «заробіток з обмеженням» при обчисленні трудової пенсії годувальника, яка є основою для нарахування пенсії внаслідок втрати годувальника та перерахувати пенсію, із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу по Україні визначеної на час її звернення до суду тобто на 2015 рік.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. Пояснила, що відповідач при призначенні їй пенсії не врахував цілий ряд об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність особи-пенсіонера і застосував, визначений ним «заробіток з обмеженням», зменшивши таким чином фактичну заробітну плату «довідки про заробітну плату для обчислення пенсії» за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року на 3473, 56, що дорівнює 50, 5 середньомісячних заробітних плат по народному господарству України, за які фактично сплачені трудові внески, зменшив коефіцієнт заробітної плати з 6, 47496 до 4,5663, виходячи з якого провадиться розрахунок пенсії у подальшому. Крім того, вважає, що при призначенні їй пенсії повинна бути застосована заробітна плата, яка є станом на 2015 рік.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Пояснила, що дійсно ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва та отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для розрахунку пенсії враховувався загальний страховий стаж та заробітна плата годувальника та відповідно до цього згідно ст. 41 Закону було застосовано «заробіток з обмеженням». Крім того, вказали, що, оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то рішення Конституційного суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, на яке посилається позивачка, не може бути застосоване при обчисленні їй пенсії (т. 1 а.с. 82-83).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 вказаного Закону передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би йому необхідний для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ст. 37 даного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника, на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100% пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника.

Судом встановлено, позивачка отримувала пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецьк № 167747 від 30.06.2004 року (т. 2 а.с. 2).

У зв'язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 з 01 грудня 2007 року поставлено на облік в Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва та остання отримувала пенсію на підставі того ж Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецьк № 167747 від 30.06.2004 року.

У 2008 році позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії без застосування, визначеного відповідачем «заробіток з обмеженням» з урахуванням особливостей умови праці та характеру виконуваної роботи її чоловіка (т.1 а.с. 74), однак УПФУ в Подільському районі міста Києва відмовив у такому перерахунку.

У судовому засіданні представник відповідача пояснювала, що у 2008 році на підставі листа з Головного управління Пенсійного фонду України позивачці було здійснено перерахунок пенсії по стажу.

З 19 березня 2008 року ОСОБА_1 виплачується пенсія у разі втрати годувальника на підставі Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 182874 від 19.03.2008 року (т.2 а.с. 7-8).

Як на підставу своїх вимог, ОСОБА_1 постилається на те, що відповідач при призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника застосував, визначений ним «заробіток з обмеженням» відповідно до ст. 41 Закону, зменшивши таким чином фактичну заробітну плату «Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії» за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року на 3473, 56, що дорівнює 50, 5 середньомісячних заробітних плат по народному господарству України, за які фактично сплачені трудові внески, зменшив коефіцієнт заробітної плати з 6, 47496 до 4,5663, виходячи з якого провадиться розрахунок пенсії у подальшому.

Як вбачається з матеріалів справи, для розрахунку пенсії позивачки враховувався загальний страховий стаж та заробітна плата годувальника.

У ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Для розрахунку пенсії враховувалася заробітна плата годувальника за періоди з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року та 01.07.2000 року по 30.06.2002 року. Середній заробіток по Україні за 2007 рік - 1197, 91 грн. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 4,56632. Середньомісячний заробіток для обчислення - 5470,04 грн. розрахунок по заробітній платі був проведений згідно ст. 40 Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, застосування заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії з обмеженням передбачено діючим законодавством.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач правомірно застосував обмеження заробітку з обмеженням коефіцієнта 5,6 згідно ч.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи зазначене, пенсія ОСОБА_1 обчислюється відповідачем відповідно до чинного законодавства України, а саме ст. ст. 24, 25, 27, 40 Закону та згідно індивідуального коефіцієнта по заробітній платі годувальника за період роботи з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року та 01.07.2000 року по 30.06.2002 року, що складає - 4, 56632.

Що стосується вимог позивачки про перерахування їй пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу по Україні визначеної на час її звернення до суду тобто на 2015 рік, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 3 статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, при переведенні з одного виду пенсії на інший обрахунок нової пенсії здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, тобто показник середньої заробітної плати є незмінною величиною.

Оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника, то в розумінні частини третьої статті 45 Закону як попередній вид пенсії слід розуміти саме пенсію, яку отримував на день смерті годувальник.

Суд установив, що чоловік позивача на день смерті отримував пенсію, яка йому була призначена з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

За таких обставин немає правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2015 рік при обчисленні позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника, оскільки за основу для визначення розміру такої пенсії береться розрахунок пенсії годувальника.

Крім того, слід зазначити, що у пенсійного органу відсутнє право змінювати формулу розрахунку пенсії померлого годувальника, зокрема показник середньої заробітної плати.

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року (345/1928/14-а).

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва такими, що не відповідають чинному законодавству України, скасування застосування «заробіток з обмеженням» та перерахунок пенсії задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 36, 37, 40, 41, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 2, 4, 8, 9, 17, 21, 71, 72, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва такими, що не відповідають чинному законодавству України, скасування застосування «заробіток з обмеженням» та перерахунок пенсії відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Суддя М. О. Шаховніна