Рішення № 55443383, 02.02.2016, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/947/15-ц

№ пров. 2/697/8/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Хорошун О.В.

за участю секретаря Десятник О.А.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Каневі Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup про розірвання договору кредиту, іпотечного договору, договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup, в якому просив визнати недійсним (неукладеним) договір кредиту від 22 серпня 2008 року № 910-06-034-470, між Акціонерним комерційним банком Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії AKБ«Укрсоцбанк» UniCredit Grоup, та ОСОБА_1. Визнати недійсним іпотечний договір від 22 серпня 2008 року № ІД 910-06-034-470 укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії AKБ«Укрсоцбанк» UniCredit Grup, що посвідчений державним нотаріусом Канівського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований за №1-3705, визнати недійсним договір поруки від 22 серпня 2008 № ІД 910-06-034-470, між Акціонерним комерційним соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії AKБ«Укрсоцбанк» UniCredit Grоup, та ОСОБА_4.

Користуючись своїми процесуальними правами позивач змінив предмет позову та просить суд розірвати договір кредиту від 22 серпня 2008 року № 910-06-034-470, що укладений між Акціонерним комерційним банком Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії АКБ«Укрсоцбанк» UniCredit Grоup та ОСОБА_1 і припинити зобовязання. Розірвати іпотечний договір від 22 серпня 2008 року № ІД 910-06-034-41, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup, що посвідчений державним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований за №1-3705, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 22 серпня 2008 р. № ІД 910-06-034-470. Розірвати договір поруки від 22 серпня 2008 р. № ДП 910-06-034-470, що укладений між Акціонерним комерційним банком Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії АКБ«Укрсоцбанк» UniCredit Grоup та ОСОБА_4.

Свій позов мотивує тим, що згідно висновку спеціаліста щодо аудиторської перевірки до кредиту № 910-06-054-470 виявлено наступне: реальна процентна ставка по кредиту дорівнює 18.63%, що не відповідає реальній процентній ставці зазначеній в договорі кредиту і визначеній Банком в сумі 17.76%; Правилами надання банками України інформації споживачу про кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджено Постановою КМУ № 168 від 10.05.2007 р.) визначено відомості, які повинен містити кредитний договір. У відповідності до п.3.1 Постанови НБУ №168 зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього вказати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Однак у спірному кредитному договорі були відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, відсутні умови, які пунктами 3.1, 3.2, 3.4 розділу 3 Правил визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому розрахунку не було вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово незрозуміло для споживача.

п.3.8.-У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконаний; зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних , конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

В даному конкретному випадку ОСОБА_1 - споживач, належним чином про дані обставини попереджений банком не був. Дана обставина в кредитному договорі не прописана і є відсутньою.

Виходячи з вище наведеного, відповідач скористався тим, що позивачу обєктивно бракувало спеціальних знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у заяві про зміну предмету позову та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності № 02-36/3074 від 04.10.2014р. (а.с.106) позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в звязку з його безпідставністю. Надав суду письмові заперечення на позов (а.с.67-69, 212). Також до судових дебатів надав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору представник Канівської державної нотаріальної контори та ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися. Від нотаріуса надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, ОСОБА_4 причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши досліджені докази у сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

При вирішенні даного спору суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Судом встановлено, що 22.08.2008р., між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", далі "Укрсоцбанк"), було укладено Договір кредиту № 910/06-034-470 (а.с.13-17).

Відповідно до умов Договору Укрсоцбанк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит в сумі 20 000,00 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 14 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених у Додатку №1 до цього Договору, що є його невідємною частиною, з кінцевим строком повернення до 19 серпня 2033 року.

Цільове призначення кредиту - придбання квартири, що розташована в АДРЕСА_1, загальною площею 47,10 м.кв.

Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечено іпотечним договором № ІД 910/06-034-470 від 22.08.2008р. (а.с. 23-24) укладеним між Укрсоцбанк та ОСОБА_1 та договором поруки № ДП 910/06-034-470 від 22.08.2008р. (а.с. 25-26) між Укрсоцбанк та ОСОБА_4

Позивач вважає, що дані спірні договори повинні бути розірвані на підставі ч.2 ст. 651, ст. 652 ЦК України за вимогою однієї сторони договору у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Вважає, що при укладенні спірних договорів Банк порушив принципи справедливості і чесності, право споживача на отримання якісних послуг , користуючись своїм монопольним правом створив протиправні умови по стягненню додаткових коштів.

В частині 1 ст. 627 ЦК України зазначено: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 628,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до вимог ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Із змісту оспорюваного Договору кредиту видно, що сторони обумовили і прописали в Договорі необхідні умови, які відповідають вимогам щодо укладення кредитних договорів.

Так, в розділі 1 кредитного Договору визначено предмет договору, а саме: кредитні кошти у сумі 20000 доларів США (п.1.1Договору).

Окрім цього, умовами передбачено строк кредитування до 19 серпня 2033 року(п.1.1.1.), процентну ставку за користування кредитом в розмірі 14 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених в Додатку №1 до цього Договору, що є його невідємною частиною (п.1.1), строки сплати платежів (п.1.1.1).

У пункті 2.6 Договору сторони погодили черговість погашення грошових зобовязань позичальника: 1) прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2) прострочена заборгованість за комісіями; 3) прострочена заборгованість за Кредитом; 4) строкова заборгованість за нарахованими процентами; 5) строкова заборгованість за комісіями; 6) строкова заборгованість за Кредитом; 7) пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати відсотків; 8) штрафні санкції.

Також умовами Договору визначено права та обовязки сторін (розділ 3), відповідальність сторін за порушення зобовязань за Договором (розділ 4), та інші умови (а.с.13-17).

В Додатку №1 до Договору визначені тарифи (комісії) (а.с.18): за оформлення додаткової угоди до кредитного договору та/або договору поруки за ініціативою клієнта; оформлення додаткової угоди до договору забезпечення за ініціативою клієнта; за відкриття позичкового рахунку; за дострокове погашення; комісія за оформлення кредитного договору відповідно до договору про співпрацю з Державним житловим фондом сприяння молодіжному житловому будівництву; комісію за ведення кредитної справи відповідно до договору про співпрацю з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву.

Позивачем підписано кредитний Договір, Додаток № 1, Додаток №2 до нього, що свідчить про його обізнаність про умови кредитування, про вартість кредиту та про інші супутні послуги і тарифи, детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, а також графік погашення кредиту з зазначенням дати і суми платежів, і безспірно вбачається, що умисел позивача був реально спрямований на отримання банківського кредиту в іноземній валюті у розмірі 20000 доларів США під купівлю нерухомого майна та поруку і що таке його зовнішнє волевиявлення було вільним і спрямованим на отримання кредитних коштів. Будь-яких застережень до Договору позивач не зазначив.

Як видно із зазначеного, умови спірного Договору доступно та зрозуміло передбачають розмір кредиту; строки його повернення; відсотки за користування кредитом; розмір комісії за відкриття позичкового рахунку і за оформлення кредитного договору відповідно до договору про співпрацю з Державним житловим фондом сприяння молодіжному житловому будівництву; розмір щомісячного платежу та графік погашення кредиту; передбачена можливість дострокового погашення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов кредитного договору та його забезпечення, а тому, на думку суду, такі умови банку цілком узгоджуються із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

На підставі наведеного доводи ОСОБА_1 про те, що при укладенні спірного правочину банк не надав йому, як позичальнику, повної інформації про умови кредиту, навмисно приховав фактичну процентну ставку та фактичне подорожчання кредиту, увівши його в оману, на увагу не заслуговують.

З метою зясування значення реальної відсоткової ставки та абсолютне подорожчання кредиту та визначення реальної відсоткової ставки за договором кредиту ухвалою суду від 09.09.2015р. (а.с.122) призначено в справі судову економічну експертизу.

Відповідно до висновку зазначеної експертизи встановлено, що додаток № 2 до спірного кредитного Договору № 910/06-034-470 від 22.08.2008 року Банк неправильно визначив реальну відсоткову ставку, так як не в повній мірі врахував вартість супутніх послуг, які повязані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Проте з п.1.1. Кредитного договору вбачається, що грошові кошти Кредитор надає Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання зі сплатою 14 (чотирнадцяти цілих) процентів річних та комісій у розмірі та в порядку, визначених у Додатку № 1 до Договору, який є невідємною частиною Договору і підписаний ОСОБА_1, і безспірно встановлено, що у ньому встановлені розміри комісії з якими був ознайомлений Позивач та які не входять в суму відсоткової ставки (а.с.127).

Так, розмір комісії за оформлення додаткової угоди до кредитного договору та/або договору поруки за ініціативою клієнта встановлено 0,1% від суми заборгованості за кредитом на день здійснення операції. Дана комісія нараховується та сплачується в день надання кредиту і є разовим платежем.

Розмір комісії оформлення додаткової угоди до договору забезпечення за ініціативою клієнта встановлено 0,1% від суми заборгованості за кредитом на день здійснення операції. Дана комісія нараховується та сплачується в день надання кредиту і є разовим платежем.

Комісія за відкриття позичкового рахунку становить 0,99 % та сплачується одноразово в день видачі кредиту.

Комісія за дострокове погашення встановлена в розмірі 1% (протягом перших двох років) від суми траншу, що спрямований на дострокове зменшення заборгованості за тілом кредиту.

Комісія за оформлення кредитного договору відповідно до договору про співпрацю з Державним житловим фондом сприяння молодіжному житловому будівництву в розмірі 100 грн. сплачується одноразово в день видачі кредиту.

Також встановлено комісію за ведення кредитної справи відповідно до договору про співпрацю з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву в розмірі 10 грн. щомісячно.

Договором іпотеки також передбачено витрати позивача за державну реєстрацію обтяження предмету іпотеки та сплату всіх передбачених законодавством України податків та зборів, а також несення інших витрат повязаних з предметом іпотеки (а.с.23).

З даними видами комісії позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на Додатку № 1 до Договору кредиту від 22.08.2008р.

За висновком судово-економічної експертизи (а.с.140-162) встановлено, що реальна ставка, що визначена Укрсоцбанк у додатку до Договору кредиту від 22.08.2008р. № 910/06-034-470 становить 18,86%, що на 1,15% перевищує відсоткову ставку за передбаченими умовами на момент укладення Договору в розмірі 17,71 %.

Відповідно до ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерт для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд не може погодитися з доводами позивача, що висновком експерта судово-економічної експертизи № 4-3 від 09.12.2015р. доведено істотне порушення Банком прав ОСОБА_1, шляхом введення останнього в оману та змушення сплатити останнім додаткові витрати при укладенні спірного Договору кредиту, зокрема, витрат за послуги нотаріуса, страхування заставленого майна, оцінку вартості майна, оскільки вартість даних послуг встановлюється не Банком, а особами які надавали ці послуги.

Суд також вважає, що зазначений у висновку експерта факт завищення реальної процентної ставки за користування кредитом на 1,15 % не може тягнути за собою розірвання Договору кредиту, оскільки на думку суду ця обставина не є істотним порушенням умов Договору кредиту, і може за собою тягнути лише перерахунок заборгованості за Договором кредиту.

Суд критично оцінює доводи позивача в частині, що відповідач скористався тим, що позивачу обєктивно бракувало спеціальних знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах, оскільки, виходячи з банківських відсоткових ставок за кредитами, які були чинними на час укладення ОСОБА_1 спірного кредитного договору, а також виходячи з інших своїх особистих міркувань, самостійно вибрав як контрагента, так і валюту свого банківського кредитування, а тому зобовязаний був усвідомлювати всі можливі у звязку з цим фінансові ризики.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів", зазначав, що Банк порушив принципи справедливості, чесності, право споживача на отримання якісних послуг, користуючись монопольним правом створив протиправні умови по стягненню додаткових коштів.

Аналізуючи норми Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Дана позиція узгоджується з правовим висновком ВСУ від 11.09.2013 року у справі № 6-40цс13. Проте таких обставин позивачем у справі не доведено.

Таким чином, висновки проведеної у справі судово-економічної експертизи № 4-3 від 09.12.2015 року та інші наявні у справі докази не свідчать про те, що підприємницька практика відповідача, як кредитора, була нечесною та ввела позивача в оману щодо обставин, які вплинули на вчинення ним спірного правочину, а відсоткова ставка та вартість кредиту, що були закладені сторонами у кредитному договорі та були відомі позичальнику, є тими обставинами, які обовязково мали б перешкодити позивачу укласти спірний кредитний договір, а банк навмисно і цілеспрямовано своїми винними діями щодо відсоткової ставки та вартості кредиту ввів його в оману і це вплинуло на укладення позивачем спірного правочину.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині розірвання договору кредиту від 22.08.2008р. в звязку з істотним порушенням Банком умов Договору - в звязку з їх недоведеністю.

В звязку з тим, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору кредиту відмовлено, то суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання іпотечного договору від 22 серпня 2008 року № ІД 910-06-034-41, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup, що посвідчений державним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу ОСОБА_3,та зареєстрований за №1-3705, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 22 серпня 2008 р. № ІД 910-06-034-470 та розірвання договору поруки від 22 серпня 2008 р. № ДП 910-06-034-470, що укладений між Акціонерним комерційним банком Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup в особі Канівського відділення Черкаської обласної філії АКБ«Укрсоцбанк» UniCredit Grоup та ОСОБА_4.

Позивач при поданні позову до суду не сплатив судовий збір, керуючись положеннями ст.22 Закону України «Про захист прав споживача» в частині, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, проте суд вважає, що спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», а тому виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору за подання позову до суду, в звязку з чим з нього необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 58- 61, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» UniCredit Grоup про розірвання договору кредиту, іпотечного договору, договору поруки відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О . В . Хорошун