Ухвала суду № 55443201, 02.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №639/8046/14-к Головуючий 1 інстанції: Васильєва Н.М.

Провадження №11кп/790/440/16 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.1 ст.121 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 лютого 2016 р. м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Очеретного С.С.,Плетньова В.В.,

при секретарі - Шматок Т.О.

за участю:

прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, не працюючий, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання час попереднього ув'язнення з 15 червня 2014 р. по 17 червня 2014 р., а також з 4 листопад 2014 р. по 16 грудня 2014 р.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням. Судом встановлений іспитовий строк 3 роки.

Відповідно до ст.76 КК України, на ОСОБА_1 покладені наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили продовжено дію обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2

Цивільний позов ОСОБА_3 залишений без розгляду.

Присуджено стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 2320 гривень.

Доля речових доказів вирішена згідно ст.100 КПК України.

Як встановив суд, приблизно о 20 годині 14 червня 2014 р. поблизу будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_4, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та його матір'ю ОСОБА_5 виник словесний конфлікт.

У цей час на протилежному боці вулиці, поблизу будинку №126 проходив ОСОБА_3 зі своєю родиною, який зробив зауваження ОСОБА_4, після чого між ними виник словесний конфлікт, який в подальшому переріс у бійку.

Через деякий час, коли ОСОБА_4 та його батько - ОСОБА_1 перебували в салоні автомобіля «ВАЗ-2111», що знаходився біля подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 до них підійшов ОСОБА_3, який витяг із салону автомобіля ОСОБА_4 та між ними продовжилась бійка. У цей час ОСОБА_1, з метою припинення конфлікту, вийшов із салону автомобіля, відштовхнув ОСОБА_3 від ОСОБА_4, який у цей час лежав на землі, та на тлі раптово виниклих неприязних відносин, дістав з правої кишені одягненої на ньому джинсової куртки ніж, яким умисно наніс ОСОБА_3 один удар в область лівої половини грудної клітини після чого пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а потерпілому було надано медичну допомогу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2729-ая/14 від 7 серпня 2014 року отримане ОСОБА_3 колото-різане поранення лівої частини грудної клітини з наявністю лівостороннього гемопневмоторакса, що виникло в результаті дії гострого предмету, який має колото-ріжучі властивості і яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність,ухватити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 раніше не були знайомі між собою, неприязних відносин між ними не було, конфлікт виник через поведінку потерпілого щодо сина обвинуваченого, завдання одного удару ножем не виключає умислу ОСОБА_1 на протиправне позбавлення життя ОСОБА_3

На думку апелянта, посилання суду на те, що удар ножем завданий не прицільно, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, та спростовуються тим, що поранення потерпілому було нанесено в область лівої частини грудної клітки (в область серця). Окрім того, ОСОБА_1, при бажанні спричинити лише тілесні ушкодження потерпілому, міг нанести удар ножем не в життєво важливі органи, а взяти любий інший предмет та наносити удари руками та ногами.

Нанесення ОСОБА_1 потерпілому лише одного удару, а також покинення місця конфлікту свідчить про те, що обвинувачений вчинив дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця (завдав цілеспрямований удар ножем саме у грудну клітину де знаходяться життєво важливі органи з силою, достатньою для заподіяння проникаючого поранення), але його не було закінчено з причин, що не залежали від його волі (надання своєчасної медичної допомоги потерпілому), при цьому він не намагався викликати медичну допомогу, а замість цього фактично втік з місця події.

Отже, характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених ОСОБА_1, локалізація поранення, механізм їх спричинення, - усе це в сукупності свідчить про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, його дії були завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілого, і не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від волі ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які вважали, апеляційну скаргу необґрунтованою, дослідивши зазначені доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного.

Так, висновок районного суду про доведеність винності саме ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому вищезазначеного тяжкого тілесного ушкодження в апеляційній скарзі не заперечується.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт вважає неправильним висновок суду в частині встановлення суб'єктивної частини злочину, що потягло за собою необґрунтовану кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, наявним у матеріалах кримінального провадження і наведеним у вироку суду висновком судово-медичної експертизи від 7 серпня 2014 року підтверджується, що у ОСОБА_3 встановлено одне проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з наявністю лівостороннього гемопневмотораксу, яке утворилося від колото ріжучої дії гострого предмету і могло бути спричинено при обставинах, встановлених при проведенні слідчого експерименту.

Наведений висновок підтверджує винність ОСОБА_1 у спричиненні зазначеного тілесного ушкодження і одночасно спростовує доводи апеляційної скарги про нанесення удару ножем в область серця.

Згідно показань в судовому засіданні обвинуваченого, удар ножем він наніс після того, як ОСОБА_3 повторно став бити його сина, а на його зусилля утримати нападаючого, ОСОБА_3 став бити і його, після чого він ударив останнього ножем, який випадково був у його кишені.

Показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується, що нанесення потерпілому удару ножем передувало 2 епізоди бійки між свідком ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ініційованих потерпілим, під час яких потерпілий спершу завдав удар пляшкою по голові цього свідка, а повторно - почав бити свідка безпосередньо в салоні автомобіля, а потім і біла подвір'я обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що під час бійки потерпілого з сином обвинуваченого,обвинувачений вдарив його ножем після чого зразу покинув місце події.

Районний суд належно оцінив фактичні обставини скоєного, та показання обвинуваченого, потерпілого та свідків і дійшов правильного висновку про відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про спрямованість умислу обвинуваченого на навмисне вбивство потерпілого.

Незважаючи на те, що зазначені дії обвинуваченого межують з перевищенням міри необхідної оборони, районний суд, з урахуванням наведених фактичних даних дійшов правильного висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за фактично скоєне ним злочинне діяння, тобто за навмисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України, оскільки неправомірні дії потерпілого не були безпосередньо спрямовані проти обвинуваченого, а удар ножем був нанесений під час сварки і бійки, що тривали біля 5 хвилин.

Оскільки зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних доказах, узгоджується з наведеними у вироку суду рішеннях Верховного Суду України по окремих кримінальних справах, а також з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, районний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, правильно встановив, що він раніше не судимий, зазначений злочин вчинив у ситуації, коли потерпілий наносив побої його сину, в стані алкогольного сп'яніння обвинувачений не перебував, за місцем проживання характеризується позитивно, після скоєння злочину добровільно з'явився до правоохоронного органу.

Окрім того, судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 визнав себе винним і щиро розкаявся у скоєному злочині, добровільно і у повному обсязі відшкодував потерпілому спричинену злочином матеріальну шкоду, а потерпілий також просив призначити винному покарання без позбавлення волі.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено і матеріали кримінального провадження таких не містять.

Належно оцінивши зазначені факти, районний суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, що на думку колегії суддів є справедливим покаранням, оскільки саме таке покарання, при встановленні щодо обвинуваченого максимально можливого іспитового строку, дасть можливість забезпечити здійснення заходів профілактичного характеру, встановлених районним судом на підставі ст.76 КК України.

Сукупність зазначених обставин не дає підстав для скасування чи зміни вироку, а відповідно і для задоволення апеляційної скарги прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді