Ухвала суду № 55441565, 03.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3682/13-ц Номер провадження 22-ц/786/256/16Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів :Лобова О.А., Чічіля В.А.

При секретарі: Фадейкіній Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційними скаргамиШвайка ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015 року

в справі за заявою ОСОБА_5 про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року у справі № 541/3682/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зобов»язання повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 м.кв. та усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки та перенесення паркану на межу його землекористування, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 липня 2013 року набула право власності на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходяться в м. Миргороді Полтавської області по вул. Лікарняній, 46, розташовані на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області, а відтак набула право користування цією земельною ділянкою загальною площею 1093 кв.м. Однак частиною даної земельної ділянки розміром 264 кв.м. користується її сусід ОСОБА_6, що володіє будинком № 44 по вул. Лікарняній в м. Миргороді на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 жовтня 2007 року. Відповідно до договору, відповідач купив будинок на земельній ділянці площею 600 кв.м., а на даний час використовує земельну ділянку загальною площею 864 кв.м. У відповідача відсутні належні та законні документи, які б підтверджували право власності чи право користування відповідачем ОСОБА_6 земельною ділянкою більшою ніж 600 м.кв.

Прохала постановити рішення, яким зобов»язати відповідача повернути їй частину самовільно зайняту земельну ділянку площею 264 м.кв.; зобов»язати відповідача власними силами чи за власні кошти протягом одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки ( т.1 а. с. 2-5).

Рішенням Миргородсьького міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 в повному обсязі (а.с. 109-110, 132 т. 1)

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року було залишено без змін (а.с.174-175, 186-187, 211-212 т. 1)

В серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що при прийнятті рішення суд обґрунтовував його з посиланням на правову оцінку рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області №1133 від 24 жовтня 1997 року про надання ОСОБА_7 додатково у користування земельної ділянки площею 264 м.кв., яка була викладена у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року за наслідками розгляду адміністративної позовної заяви ОСОБА_5 до Миргородської міської ради (справа №541/700/14-а). Разом з тим, ухвалою Колегії Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасовано, що є ново виявленою обставиною, якою вона і обґрунтовує вимогу про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року (а.с. 2-3 т. 2).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015року скасовано рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року у цивільній справі № 541/3682/13-ц. (ухвалою суду від 09.10.2014 року виправлено описку стосовно дати винесення рішення ).

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволений.

Зобов»язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 квадратних метри за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна 46, як позначено на плані земельної ділянки до технічного паспорту за 2012 рік (на ім»я ОСОБА_8) штрихуванням синього кольору.

Зобов»язано ОСОБА_6 власними силами чи за власні кошти протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 земельною ділянкою за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна,46, шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки на її земельній ділянці, як позначено на плані земельної ділянки до технічного паспорту за 2012 рік червоним кольором та перенести паркан на межу його землекористування за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна,44, як позначено на плані земельної ділянки до технічного паспорту за 2012 рік зеленим кольором.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2862 грн. 33 коп. судових витрат (судовий збір сплачений позивачкою при зверненні з позовом до суду 458 грн. 80 коп. і 2403 грн. 53 коп. витрати на оплату правової допомоги адвоката).

В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_4 прохали рішення суду скасувати,залишити без змін рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року, та відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.Вважають, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Розглянувши справу в межах апеляційного оскарження судового рішення та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.

Скасовуючи рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року та ухвалюючи нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволений, місцевий суд виходив з наявності ново виявлених обставин, обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_5 та їх підтвердження.

Однак даний висновок місцевого суду зроблений всупереч вимог процесуального права.

Відповідно до п.1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод «1. Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...»

В п. 42- 44 рішення Європейського Суду з прав людини та основоположних свобод у справі «Желтяков проти України»(Заява № 4994/04) зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає,щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридично визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная протиРосії» (Pravednaya v. Russia), №. 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), № 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Цивільно процесуальним кодексом України передбачено процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвалу суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з ново виявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з ново виявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Необхідними умовами ново виявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК ново виявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Як вбачається з заяви ОСОБА_5 про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами ново виявленою обставиною є ухвала колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року, якою скасована постанова Харківського апеляційного адміністративного суду України від 15 липня 2015 року та постанова Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 червня 2014 року та провадження у справі закрито.

Предметом розгляду даної справи був спір щодо законності рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 24 жовтня 1997 року № 1133 « Про індивідуальне землекористування» в частині надання додатково у постійне користування ОСОБА_7 земельної ділянки площею 264 кв.м. по вул.. Лікарняній 44.

Таким чином місцевий суд повинен був проаналізувати , чи дані судові рішення були підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду та чи цим судовим рішенням спростовуються обставини встановлені судовим рішенням та мають значення для її розгляду.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 4

«Про застосування цивільного процессуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами» розяснено порядок розгляду даної категорії справ.

До ново виявлених обставин відносяться матеріально-правові акти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування ново виявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Вирішуючи питання про наявність ново виявлених обставин, суд повинен розмежовувати ново виявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються ново виявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з ново виявленими обставинами.

Не доведення у передбаченому ст. 60 ЦПК України порядку обставин по справі під час її розгляду, не може бути підставою для перегляду ухваленого у справі рішення за ново виявленими обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 ( а. с. 109)

Зі змісту судового рішення вбачається, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд встановив той факт, що відповідач ОСОБА_6 самовільно спірну земельну ділянку площею 264 кв.м. не займав, , а ця ділянка була виділена попередньому власнику та землекористувачу ОСОБА_7 у відповідності з рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24.10.1997 року № 1133.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін апеляційний суд Полтавської області в ухвалі від 19 листопада 2014 року погодився з висновками місцевого суду та додатково зазначив, що Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року було відмовлено ОСОБА_5 у скасуванні рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 25.10.1997 року № 1133.

Ухвалою Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року було скасовано постанову Миргородського міськрайонного суду від 12 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Миргородської міської ради Полтавської області, виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_6, про часткове скасування рішення та закрито провадження у справі в порядку адміністративного судочинства оскільки спір підлягав вирішенню в порядку цивільного судочинства.(а.с. 4-5 т. 2).

На сьогоднішній день рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24.10.1997 року № 1133. недійсним визнано не було та не скасовано.

Таким чином Ухвала Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року не може бути нововиявленою обставиною та слугувати підставою для скасування судового рішення.

Зазначеною ухвалою суду не було зроблено висновок про незаконність набуття ОСОБА_6 чи попереднім власником домоволодіння по вул. Лікарняній 44. права на користування спірною земельною ділянкою площею 264 кв.м. чи незаконність рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24.10.1997 року № 1133.

Не можуть бути ново виявленими обставинами і докази , на які послалася ОСОБА_5, зокрема : рішення Миргородської міської ради від 28.08.2013 року № 146,та від 5.09.2014 року № 92; висновок земельно технічного дослідження № 3 від 28.08.2014 року., оскільки вказані докази існували на час постановлення судового рішення 26 вересня 2014 року.

Так, рішення Миргородської міської ради від 28 серпня 2013 року № 146, від 5 вересня 2014 року , висновок земельно - технічного дослідження № 3 від 28.08.2014 року. наявні в матеріалах справи ( а.с. 120- 125, 1121), та були предметом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Миргородського міського суду від 26 вересня 2014 року.

В своїй заяві ОСОБА_5 вказувала також на наявність постанови Великобагачанського районного суду від 07.03.2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 року ( т. 2 а. с. 9-18).

Цими судовими рішеннями визнавалися недійсними окремі положення рішень виконкому Миргородської міської ради про від 11 грудня 2009 року № 157 про прийняття у фонд міської ради від ОСОБА_7 земельної ділянки площею 864 кв.м. та передачі цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_6

Як розяснено у зазначеній вище Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги .

Таким чином ці судові рішення також не можуть визнаватися ново виявленими обставинами.

За таких обставин , колегія судів приходить до висновку про порушення місцевим судом принципу юридичної визначеності гарантованого ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод та норм національного законодавства., необхідності скасування судового рішення та постановлення нового про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення суду за нововиявленимим обставинами.

Керуючись ст.. 303, 307, п4, ч.1 ст.309,316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів , -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скаргиШвайка ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Миргородськогоміськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року у справі № 541/3682/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зобовязання повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 м. кв. та усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки та перенесення паркану на межу його землекористування відмовити.

Рішення набирає законної чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

(підписи) ОСОБА_9

ОСОБА_10

З оригіналом згідно: