Ухвала суду № 55441504, 04.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6215/15-ц Номер провадження 22-ц/786/273/16Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: відповідача ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення частки розміру аліментів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Зменшено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відкликано виконавчий лист № АЕ-100/2003 року, виданий на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.03.2003 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З вказаним рішенням не погодилась відповідачка і оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне зясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.. Вважає, що позивачем не доведено погіршення його матеріального стану, а тому підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_3 і ОСОБА_2, 21 липня 2000 року, народився син ОСОБА_6 /а.с. 9/.

Відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2000 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неподаткового мінімуму доходу громадян на кожну дитину, починаючи з 27.03.2003 року до досягнення повноліття дитини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії І-КЕ № 147886, 24 листопада 2011 року, у ОСОБА_3 і ОСОБА_7 народилася дочка ОСОБА_8 /а.с. 8/.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частин з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 липня 2015 року /а.с.5/.

Задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що у позивача змінився матеріальний стан, а тому розмір аліментів підлягає зменшенню.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 182 СК України, розмір аліментів визначається з урахуванням таких обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, даних у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Як було встановлено місцевим судом, після ухвалення Октябрським районним судом м. Полтави постанови від 27 березня 2003 року про стягнення аліментів, в листопаді 2011 року у позивача народилась донька, у звязку з чим сімейний стан платника аліментів змінився. Так, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2015 року з ОСОБА_3 на утримання доньки аліменти в розмірі 1/6 частин з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, оскільки у позивача на утриманні зявилася ще одна дитина, то його матеріальний та сімейний стан змінився, а тому стягувані аліменти на користь старшого сина позивача підлягають зменшенню.

Доводи апелянта, що позивачем не доведено погіршення його матеріального стану не ґрунтуються на законі, оскільки судом встановлено факт народження у позивача ще однієї дитини, на користь якої, відповідно до судового рішення, стягуються аліменти, що є самостійною умовою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, призначених постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2003 року.

Також матеріалами справи спростовуються посилання апелянта на непідтвердженість фактичної сплати позивачем аліментів у вигляді 1/6 частки від доходу на користь ОСОБА_8

Колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір аліментів, з урахуванням зміненого матеріального стану і сімейного становища, відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що більший розмір аліментів, що стягується з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, обмежує права на матеріальне забезпечення дитини відповідача ОСОБА_8. Судова колегія, вважає, що обоє його дітей мають право на рівне забезпечення з боку батька, а тому висновок місцевого суду про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, які утримуються з позивача на користь ОСОБА_6 є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду в повній мірі ґрунтуються на законі та місцевим судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_9

(підпис) ОСОБА_10

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1