Вирок № 55439668, 03.02.2016, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/2520/15-к

Провадження № 1-кп/396/23/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2016 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

колегії суддів: головуючого судді Шепетька В.І.,

суддів Кухарської Н.А., Осадчук В.П.,

з участю: секретаря Кость А.М.,

прокурора Бобика Т.С.,

законного представника потерпілих ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2П,

захисника обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120140000541 від 19.09.2015 року, стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п. 1,2 ч.2ст.115 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство двох осіб малолітніх дітей за наступних обставин.

19 вересня 2015 року близько 08.30 год. обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись за місцем свого проживання у домоволодінні № 19 по вул. Щорса с. Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області на грунті раптово виниклих неприязних відносин вчинила сварку із своїм співмешканцем ОСОБА_1, з яким має двох спільних малолітніх дітей. Приблизно о 09.00 год., після того, як ОСОБА_4 після сварки покинув місце проживання, в обвинуваченої ОСОБА_2 виник умисел на позбавлення життя своїх малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 Реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, обвинувачена ОСОБА_2 за допомогою шматка кагатної синтетичної мотузки довжиною близько 2 метрів, яку за допомогою кухонного ножа відрізала від мотка, що зберігався в гаражі на території її домоволодіння, намагалася позбавити життя малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 шляхом їх повішення на деревяній дошці, яка розташована на висоті 2 м 04 см і входить до конструкції сінника, розташованого на території вказаного домоволодіння, а саме обвинувачена ОСОБА_2 обкрутила декілька разів мотузку навколо шиї малолітнього ОСОБА_4, після чого вільні кінці мотузки перекинула через деревяну дошку та потягнула за них. Таким самим способом обвинувачена ОСОБА_2, намагалася позбавити життя свою малолітню доньку ОСОБА_5

Однак обвинувачена ОСОБА_2 свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_6 до кінця не довела із причин, що не залежали від її волі, так як малолітнім дітям ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вдалося виплутатися із петлі та втекти з місця вчинення злочину.

Відповідно до висновку експерта №117 від 12.10.2015 р., у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден, підшкірних гематом передніх і бокових стінок шиї, які відносяться до категорії легких. Вказані тілесні ушкодження утворилися від локальної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею.

Відповідно до висновку експерта №118 від 12.10.2015 р., у малолітньої потерпілої ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден, підшкірних гематом передніх і бокових стінок шиї, які відносяться до категорії легких. Вказані тілесні ушкодження утворилися від локальної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, частково підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснила, що проживала із своїми малолітніми дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та своїм цивільним чоловіком батьком дітей ОСОБА_1 за адресою: вул. Щорса, 19 с. Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області. 18 вересня 2015 року, вона випила близько 150 грамів горілки та трохи пива та заснула, так як була змучена. Зранку 19 вересня 2015 року її розбудив чоловік ОСОБА_1 і наказав залишити будинок. Після сварки, так як у неї був душевний біль вона повідомила дітям, що йде вішатися, на що діти сказали, що ідуть з нею. Вони прийшли до сінника, де вона накинула мотузки дітям на шиї, але син вирвався та втік, а за ним втекла донька. Обвинувачена пояснила, що при скоєнні злочину пяною не була, дітей не хотіла вбивати, їй було образливо за відношення співмешканця до неї, на неї щось найшло та вона не мала наміру позбавляти життя дітей. Гадає, що діти не розуміли значення слова «вішатися». Жалкує за вчиненим, просить її суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні представник малолітніх потерпілих ОСОБА_1 суду пояснив, що проживає у домоволодінні по вул. Щорса 19, в с. Олексіївка Добровеличківського району разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 19 вересня 2015 року він перебував на роботі. Напередодні він посварився з дружиною, так як вона весь день гуляла невідомо де. Зранку він не міг до неї додзвонитися, тому вирішив, що вона гуляла і вночі. Йому на роботу зателефонував батько і повідомив про те, що сталося. Коли він приїхав до лікарні, діти перебували в шоковому стані, плакали та сказали йому, що їх хотіла повісити мати. Жінку він не бив, лише кричав на неї.

Допитаний дистанційно в судовому засіданні малолітній потерпілий ОСОБА_4 з участю психолога суду пояснив, що йому 8 років, він проживав із своїм батьком ОСОБА_4 і матірю ОСОБА_2, в той день зранку він прокинувся і грався у будинку із сестрою ОСОБА_5, мати спала в кімнаті пяна, вони були голодні. Потім приїхав батько із роботи і насварив на матір. Після того, як батько знову поїхав на роботу, мати обвинувачена сказала йому із сестрою йти на вулицю до сінника, пояснивши «гайда вішатися», сказавши, що повішає себе і нас, він спочатку не розумів значення цього слова і не злякався. Він був одягнутий у майці. Мати взяла мотузку і почала його першим вішати, накинула йому на шию мотузку, замотала і почала тягнути, він тримав руками за мотузку біля шиї, йому було дуже боляче і мотузка його тиснула, коли мати вішала його, то він не торкався ногами землі. Він хотів вирватися, але мати продовжувала натягувати мотузку. Потім він зняв руками мотузку і втік від матері побігши до цьоці ОСОБА_7, як він її називає «мамою ОСОБА_7». Мати після цього за ним не гналась. Молодша сестра ОСОБА_5 залишилась із матірю, й він знає, що вона також її вішала, хоча сам цього не бачив. Перед цим мати часто на нього сварила і била його.

Допитана дистанційно в судовому засіданні малолітня потерпіла ОСОБА_5 з участю психолога суду пояснила, що їй 5 років, вона проживала разом із своїм батьком ОСОБА_4 і матірю ОСОБА_2, в той день зранку вона прокинулась і гралась у будинку із старшим братом ОСОБА_4, батько був на роботі, а мати спала у кімнаті пяною, мати їх не годувала і вони були голодні. Потім мати взяла мотузку у гаражі і сказала їм «йдемо вішатися», не пояснюючи, що це таке. Вона злякалась і плакала. Мати спочатку вішала братика ОСОБА_4, але він вирвався, мати за ним не гналась, кричала йому, щоб він повернувся. Потім мати почала вішати її, надягнула їй на шию мотузку, підтягнула її догори, вона не торкалась ногами землі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що 19 вересня 2015 року вона перебувала на своєму подвірї по вул. Щорса,14 в с. Олексіївка та почула крик свого племінника ОСОБА_4, який біг їй на зустріч, коли вона вийшла на дорогу. Підбігши до нього, вона побачила тілесні ушкодження на шиї, після чого, вона запитала що трапилося, на що останній відповів, що його мати, ОСОБА_2, хотіла повішати. Вона побігла до домоволодіння своєї сестри, де на подвірї побачила її в петлі та свою племінницю ОСОБА_5 з почервонілими слідами на шиї. Коли вона зайшла до сінника, обвинувачена ОСОБА_2 висіла на мотузці. Вона вдарила її по обличчю та остання впала на землю. Одночасно зазначила, що ОСОБА_2 була в стані алкогольного сп"яніння, оскільки від неї було чутно запах алкогольних напоїв. Вона викликала міліцію та швидку. Діти були дуже налякані та боялися повертатися додому. Обвинувачена ОСОБА_2 їй не пояснювала, чому вона таке скоїла.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що проживає у домоволодінні по вул. Щорса 24 в с. Олексіївка разом зі своїм чоловіком. 19 вересня 2015 року, близько 09 години, вона перебувала на городі та почула крик своєї сусідки ОСОБА_2, яка кричала на своїх дітей, більше нічого повідомити не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 19 вересня 2015 року, близько 10.00 години, йому зателефонувала сусідка, повідомивши що його невістка хотіла позбавити себе життя та своїх дітей, шляхом повішання в сіннику. В подальшому йому невістка повідомила, що хотіла позвати себе життя. Свідок повідомив, що навесні був випадок, коли його син, ОСОБА_1 виганяв свою дружину з домоволодіння, так як вона вживала спиртні напої.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_7. 19 вересня 2015 року він перебував зі своєю дружиною на подвірї. Почувши крики, вони разом з дружиною вийшли на вулицю, де побачили племінника ОСОБА_4, який біг їм на зустріч. Підбігши до нього вони побачили тілесні ушкодження на шиї. Ті ж самі ушкодження були і у племінниці. Зайшовши на подвіря сестри дружини, від на відстані близько 150 метрів, бачив як обвинувачена висіла на мотузці. Йому відомо, що обвинувачена ОСОБА_2 до дітей ставилася погано, знущалася над ними, постійно кричала на них.

Допитаний в судовому засіданні законний представник потерпілих ОСОБА_1 пояснив, що обвинувачена являється йому цивільною дружиною, з якого вони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, вранці 19.09.2015 р. між ним і обвинуваченою стався конфлікт, вона була у нетверезому стані, після чого він пішов на роботу, а обвинувачена залишилась вдома разом із дітьми.

Допитаний в режим відеоконференцзвязку експерт ОСОБА_11 суду пояснив, що він обстежував малолітніх дітей та описав у висновку наявні у дітей тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, пояснив, що з медичної точки зору від дій обвинуваченої асфіксійні процеси у дітей не настали, якби здавлювання шиї мотузкою тривало би 7-8 хвилин, то настала б асфіксія, і відповідно смерть.

На підтвердження вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину надані наступні письмові докази:

-висновок експерта №117 від 12.10.2015 р., згідно якого у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден, підшкірних гематом передніх і бокових стінок шиї, які відносяться до категорії легких;

-висновок експерта №118 від 12.10.2015 р., згідно якого у малолітньої потерпілої ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден, підшкірних гематом передніх і бокових стінок шиї, які відносяться до категорії легких;

-протокол огляду місця події від 19.09.2015 року, згідно якого оглянуто домоволодіння за адресою вул. Щорса, 19 с. Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області, на подвірї якого знаходиться житловий будинок, поряд із ним знаходиться господарське приміщення сінник, всередині якого є деревяна балка, поруч виявлені шматки кагатної (синтетичної) мотузки білого кольору, в радіусі 3-4 метрів виявлено сліди від взуття;

-протокол слідчого експерименту від 21.09.2015 року, проведеного з участю захисника ОСОБА_12 і відеодиск його проведення, який було оглянуто в судовому засіданні, під час якого обвинувачена показувала, яким чином вона здійснювала неправомірні дії щодо своїх малолітніх дітей, намотуючи почергово їм на шию один кінець мотузки та натягаючи другий її кінець.

Даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні показанням обвинуваченої, малолітніх потерпілих, законного представника малолітніх потерпілих, свідків, поясненням експерта, письмовим доказам, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченої у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство двох малолітніх осіб не доведена у повному обсязі, у звязку з чим суд вважає за необхідне застосувати положення ч.3 ст.337 КПК України та перекваліфікувати дії обвинуваченої із закінченого замаху на незакінчений замах, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації діям обвинуваченої, на підставі наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 року № 2, особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого або заподіяння шкоди його здоров'ю, підлягає

кримінальній відповідальності лише за умови, що фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. У цьому разі інші співучасники злочину відповідно до ч. 1 ст. 31 КК несуть відповідальність за готування до того злочину або замах на

той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

Якщо ж відмова мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Суд вважає, що вину обвинуваченої ОСОБА_2 органами досудового розслідування за ч.2 ст.15, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України не доведено та дії останньої кваліфіковано неправильно, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_2 підлягають перекваліфікації на ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України, за якою вину останньої доведено повністю, а дії обвинуваченої необхідно кваліфікувати, як незакінчений замах на злочин, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Суд вважає, що дії обвинуваченої слід кваліфікувати за ч. 3 ст.15, п.1, 2 ч. 2 ст.115 КК України, в зв'язку із тим, що під час судового розгляду встановлено, що обвинувачена з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Під час судового засідання стороною обвинувачення не було надано доказів, які б вказували на те, що обвинувачена вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КК України - замахом на злочин визнається вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, згідно з ч.2 цієї ж статті - замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, яка вважала необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, а відповідно до ч.3 цієї ж статті - замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

В судовому засіданні встановлено, що для позбавлення життя своїх малолітніх дітей обвинуваченамала намір вчинити такі дії - за допомогою шматка кагатної синтетичної мотузки, яку за допомогою ножа відрізала від мотка, що зберігався в гаражі на території її домоволодіння, намагалася повішати малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на деревяній балці в сіннику, розташованого на території зазначеного домоволодіння, а саме обкрутила мотузку навколо шиї спочатку малолітнього ОСОБА_4, після чого вільний кінець мотузки перекинула через деревяну дошку та потягнула за неї.

Дана обставина підтверджується висновком експерта №118 від 12.10.2015 р., згідно якого у малолітнього потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден, підшкірних гематом передніх і бокових стінок шиї, які відносяться до категорії легких. Вказаний висновок стороною захисту не заперечувався.

Однак,обвинувачена ОСОБА_2 свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя свого малолітнього сина до кінця не довела із причин, що не залежали від її волі, так як малолітньому потерпілому вдалося виплутатися із петлі та втекти з місця скоєння злочину, тобто обвинувачена не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі.

Щодо вирішення питання про вчинення обвинуваченою усіх необхідних дій для закінчення злочину щодо свого малолітнього сина, суд покладається на пояснення експерта, який пояснив, що асфіксійні процеси у малолітніх дітей не настали, їх настання було б можливе за умови, якби здавлення шиї мотузкою тривало б не менше 7-8 хвилин.

Також суд зважає на те, що обвинувачена після звільнення від мотузки малолітнього сина не вчиняла дій, спрямованих на те, щоб наздогнати останнього і завершити свій злочинний умисел, що узгоджується із поясненнями самого малолітнього потерпілого ОСОБА_4 Таким чином, щодо неправомірних дій відносно малолітнього потерпілого ОСОБА_4 суд вбачає незакінчений замах на вбивство, оскільки останній, всупереч волі обвинуваченої виплутався із мотузки і втік, а тому обвинувачена не довела свій злочинний намір із причин, які від неї не залежали.

Ті ж неправомірні дії обвинувачена вчинила також відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_5 після втечі малолітнього ОСОБА_4, й ця обставина підтверджується висновком експерта №117 від 12.10.2015 р., згідно якого у малолітньої потерпілої ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден, підшкірних гематом передніх і бокових стінок шиї, які відносяться до категорії легких. Цей висновок стороною захисту також не заперечувався. Відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_5 обвинувачена також не довела свій злочинний намір до кінця із незалежних від неї причин, оскільки в цей час прибігли сусіди й перешкодили їй довести до завершення злочинний намір щодо малолітньої дочки ОСОБА_5, після чого обвинувачена мала намір повіситися сама.

Суд не погоджується із позицією сторони захисту про добровільну відмову обвинуваченої від завершення замаху на вбивство малолітніх дітей із наступних підстав.

Як пояснив малолітній потерпілий ОСОБА_4, його мати обвинувачена ОСОБА_2 натягувала мотузку, обмотану навколо його шиї, й він вирвався від мотузки всупереч її волі і втік від неї. Також суд не вбачає волі обвинуваченої на припинення злочинних дій і щодо потерпілої ОСОБА_5

За таких обставин у суду немає підстав визнавати незакінчений замах на злочин як добровільну відмову, оскільки припинення відносно малолітніх потерпілих злочинних дій відбулися не внаслідок її волі, а внаслідок спроможності потерпілого ОСОБА_4 вирватися від неї і неможливості доведення злочинних дій відносно ОСОБА_5 внаслідок прибуття сусідів. Відсутність у обвинуваченої власної волі на припинення злочину спростовується також тим фактом, що після втечі малолітнього ОСОБА_4 вона розпочала злочинні дії відносно малолітньої ОСОБА_5, що виключає, на думку суду, власну волю на остаточне припинення своїх злочинних намірів.

Таким чином, оскільки стороною обвинувачення в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 92 КПК України належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено тієї обставини, що обвинувачена ОСОБА_2 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця - позбавлення життя своїх малолітніх дітей, та з врахуванням тієї обставини, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд прийшов до висновку про перекваліфікацію діяння обвинуваченої ОСОБА_2 з ч.2 на ч.3 ст.15, п.п.1,2 ч.2 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство двох малолітніх дітей.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, відповідно дост.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом'якшують покарання, відсутні, оскільки обвинувачена не визнала своєї вини в повному обсязі.

Обставини, що обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння. Суд не погоджується із запереченнями обвинуваченої щодо того, що вона не перебувала в стані алкогольного спяніння, оскільки її показання спростовані показаннями свідків, потерпілих, законного представника потерпілих і висновком медичного огляду від 19.09.2015 року, згідно якого обвинувачена станом на 14.45 год. 19.09.2015 року перебувала у стані алкогольного спяніння.

При обранні ОСОБА_2 міри покарання судом враховуєтьсяїї відношення до вчиненого, матеріали, що її характеризують.

ОСОБА_2 вперше вчинила незакінчений замах на умисний особливо тяжкий злочин, За місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не значиться, під час вчинення злочину не страждала психічним розладом, не перебувала у тимчасовому хворобливому стані, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, раніше не судима, а тому у відношенні інкримінуємого їй діяння, у відповідності до ч. 1 ст. 19 КК України, слід вважати осудною. Застосування заходів медичного характеру не потребує.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції п.п. 1,2 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винної, її перевиховання та виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, а тому таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нею інших злочинів.

Заявлений прокурором до обвинуваченої цивільний позов в інтересах держави в особі Добровеличківської ЦРЛ і КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради на загальну суму 6134,64 грн., слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності АР Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З урахуванням ставлення обвинуваченої до заявленого цивільного позову, яка погодилась на відшкодування вказаних витрат, а також доведеності письмовими доказами понесених витрат на лікування та реабілітацію малолітніх дітей, потерпілих від цього злочину, суд стягує ці витрати з обвинуваченої до відповідних місцевих бюджетів.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Питання про речові докази у справі суд вважає за необхідне вирішити відповідно до вимогст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без зміни - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід вважати з моменту затримання, а саме з 19 вересня 2015 року.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1,2 ч. 2ст.115 КК України, та призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання 19 вересня 2015 року.

Запобіжний захід - тримання під вартою - ОСОБА_2 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Добровеличківської центральної районної лікарні на рахунок Добровеличківського районного бюджету, р/р №35414001048433, код ЄДРПОУ 01995143, МФО 823016 в ГУ ДКС України у Кіровоградській області, витрати на стаціонарне лікування малолітніх потерпілих у розмірі 2966 (дві тисячі девятсот шістдесят шість) гривень 64 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» на рахунок Кіровоградського обласного бюджету, р/р 35424301030078, код ЄДРПОУ 23683214, МФО 823016 в УДКС України у м. Кіовограді Кіровоградської області витрати на стаціонарне лікування малолітніх потерпілих у розмірі 3168 (три тисячі сто шістдесят вісім) гривень.

Речові докази у справі, які зберігаються в кімнаті схову речових доказів Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області: кагатну синтетичну мотузку довжиною близько 2 м білого кольору, моток кагатної синтетичної мотузки, частину аналогічної мотузки білого кольору, господарський ніж, ПЕТ-пляшка з-під пива ємністю 2,5 л "Оболонь світле", - після набрання вироком законної сили, - знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий В.І. Шепетько

Судді В.П. Осадчук

ОСОБА_13