Постанова № 55436683, 13.10.2015, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/10751/15-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючого - судді Снігір В.М.

за участі секретаря Каленської І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені справу за адмінірозглянувши в приміщенні суду в м. Коростені Житомирської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про поновлення строку для звернення до суду, та про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної виконавчої служби України про поновлення строку для звернення до суду, та про визнання дій неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року її позов було задовлено частково та зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Коростені Житомирської області провести перерахунок та виплату їй пенсії та додаткової пенсії, відповідно до ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести нарахування та виплату недоплаченої пенсії та додаткової пенсії, починаючи з 29.04.2009 року з урахуванням раніше сплачених сум, з подальшою виплато. Позивачу було проведено перерахунок та виплату вказаних коштів за період часу з 29.04.2009 року по 22.07.2011 року. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 від 29.12.2014 року закінчено виконавче провадження щодо виконання рішення Європейського Суду з прав людини № 35995-09 від 12.012.2013 року у зв»язку з виконанням фактично в повному обсязі рішення суду. Позивач вважає, що її право порушене діями державного виконавця, так як фактично рішення національного суду не є виконаним в повному обсязі, що витікає з резолютивної частини рішення суду. Просить поновити строк звернення до суду, який пропущений з поважних причин, оскільки з відповідними скаргами позивач зверталася до вищестоящих посадових осіб і тривалий час чекали на результат їх розгляду.

Також просить визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 29.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження з приводу виконання рішення Європейського Суду з прав людини № 35995-09 від 12.012.2013 року неправомірними та незаконними, скасувати вказану постанову. Зобов»язати відповідача вчинити дії по відновленню виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського Суду з прав людини № 35995-09 від 12.012.2013 року, за яким зобов»язано виконати рішення національного суду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року.

Позивач в судове засідання не з»явилася, надала суду заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням

Суд вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року позов ОСОБА_1 було задовлено частково та зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Коростень Житомирської області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії, передбачених ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести нарахування та виплату недоплаченої пенсії та додаткової пенсії, починаючи з 29.04.2009 року з урахуванням раніше сплачених сум, з подальшою виплатою.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 12.12.2013 року вирішено, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню. Тобто, державу Україну зобов»язано виконати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року.

Позивачу було проведено перерахунок та виплату вказаних коштів за період часу з 29.04.2009 року по 22.07.2011 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 від 29.12.2014 року закінчено виконавче провадження щодо виконання рішення Європейського Суду з прав людини № 35995-09 від 12.012.2013 року у зв»язку з виконанням фактично в повному обсязі рішення суду.

Статтею 1 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;7) визнання боржника банкрутом;8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Відповідно до п. п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією Інструкцією права і обов'язки в точній відповідності до закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз'яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов'язки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд вважає, що відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, чим було порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд (виконання рішення національного суду).

Приписи ч.2 ст.8 КАС України зобов'язують суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "ОСОБА_3 проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причини, а саме, намаганням ОСОБА_1 врегулювати спір в позасудовому порядку. А саме, скаргами ОСОБА_1 адресованими начальнику відділу примусового виконання рідень державної виконавчої служби України, директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, Міністру Юстиції України, на результат розгляду яких позивач очікувала. Крім того, ОСОБА_1 є інвалідом І- групи, людиною похилого віку, та за станом здоров»я також не могла вчасно звернутися до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, Конституції України, ст.ст. 6, 11, 12, 17, 19, 70, 71, 158-161, 163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про поновлення строку для звернення до суду, та про визнання дій неправомірними задовольнити .

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України ОСОБА_2 В»ячеславовича про закінчення виконавчого провадження ВП за № 41628054 від 29.12. 2014 року.

Зобов'язати державну виконавчу службу України відновити виконавче провадження за № 41628054 від 29.12. 2014 року.

Стягнути з державної виконавчої служби України судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Снігір