Вирок № 55436286, 03.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/127/16 Справа № 200/4480/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Леонов А. А. Доповідач - Джерелейко О.Є.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Капелюхи В.М., Коваленко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Лісіна С.В.

прокурора Грамми О.А.

представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014040640005490 за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області Гладкіх О.В., старшого прокурора прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська, який приймав участь у суді першої інстанції та представника потерпілої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» ОСОБА_5, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2015 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 дня, яка народилася у м. Дніпропетровську, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судима, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України, ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі першого заступника прокурора Дніпропетровської області Гладкіх О.В. на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2015 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочинів та призначено покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності строком на 3 (три) роки, за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності строком на 3 (три) роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку у 3 (три) роки та покладанням обов'язків, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Дієса» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 251 006 гривень 62 копійки, також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат; прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3 і кваліфікацію її дій, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченої, та ухвалити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, за ч. 4 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності, строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності, строком на 3 (три) роки, в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що у ОСОБА_3 знаходиться на утриманні малолітній син - ОСОБА_6, 2007 року народження та призначив обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Також суд в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_3 лише частково відшкодувала завдану шкоду підприємству та призначив покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, яке є занадто м'яким і недостатнім для її виправлення, попередження скоєння нових злочинів.

Враховуючи обставини, які пом»якшують покарання, дані про особу обвинуваченої, яка щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину, частково відшкодувала завдану шкоду, визнала у повному обсязі цивільний позов представника потерпілого, вперше вчинила злочин, прокурор вважає за доцільне призначити основне покарання за злочин, передбачений ч.4 ст.191 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, яке відповідатиме вимогам ст.65 КК України та буде достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нових злочинів.

В апеляційній скарзі старший прокурор прокуратури Бабушкінського району м.Дніпропетровська, який приймав участь у суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3 і кваліфікацію її дій, просить вирок суду змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зазначивши долю речових доказів, в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 374 КПК України та не зазначив у резолютивній частині вироку питання щодо вирішення долі речових доказів.

Представник потерпілої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3 і кваліфікацію її дій, просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, виключивши з резолютивної частини формулювання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд безпідставно дійшов висновку про обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3, як щире каяття, оскільки остання усіляким чином чинила перешкоди у досудовому слідстві, винною себе не визнавала, чинила психологічний тиск на працівників підприємства, що не може вважатись щирим каяттям у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченої, як спричинення підприємству значної матеріальної шкоди у великому розмірі.

Також, суд в мотивувальній частині вироку невірно виклав позицію представника потерпілої юридичної особи, який наполягав на призначенні покарання у виді позбавлення волі, а не у застосуванні ст. 75 КК України.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, була призначена наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» №2116-К від 01 серпня 2013 року на посаду старшого касира торгівельного залу, і відповідно до посадової інструкції на неї покладались такі обов'язки: здійснення операцій прийому, обліку, видачі і збереження коштів і цінних паперів з обов'язковим дотриманням правил, що забезпечують їх схоронність; ведення на основі прибуткових і видаткових документів касової книги; складання касової звітності; приймання всіх мір для забезпечення схоронності ввірених їй грошових коштів і цінних паперів; проведення інкасації, готування відомостей інкасації та яка відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 14 жовтня 2014 року попереджена про відповідальність за недостачу переданих під звіт матеріальних цінностей.

Так, працюючи на посаді старшого касиру торгівельного залу, виконуючи свої функціональні обов'язки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи з корисливих мотивів в період часу з 01 червня 2014 року по 10 грудня 2014 року, в робочий час, більш точного проміжку часу встановити під час досудового розслідування не виявилося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою: м.Дніпропетровськ, бул. Театральний, 2, маючи умисел на привласнення грошових коштів, що отримані від реалізації товару в магазині «Ельдорадо», які належать ТОВ «Дієса», що перебували в її віданні, маючи обов'язок по складанню копій супровідної відомості для інкасації грошових коштів, шляхом підроблення офіційних документів, яке полягало у внесенні до документів завідомо неправдивих відомостей, шляхом зміни їх змісту, з метою їх використання, способом коригування реквізитів касових документів, з метою використання останніх для привласнення грошових коштів ТОВ «Дієса». А саме внесенні змін до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 24 червня 2014 року, способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом, в ході якого змінена дата відомості з 27 червня 2014 року на 24 червня 2014 року, до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 30 вересня 2014 року, способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом, в ході якого змінені реквізити, в тому числі дата відомості з 06 жовтня 2014 року на 30 вересня 2014 року, до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 31 жовтня 2014 року, способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом в графи: «дата заповнення» та «сума гривень», в графі «дата» - способом зафарбовування первинного запису фарбною речовиною білого кольору типа «штрих» з подальшим нанесенням нового запису «31», в ході якого змінені реквізити документу, в тому числі дата відомості з 01 листопада 2014 року на 31 жовтня 2014 року та зазначена сума відомості, до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 27 жовтня 2014 року, до графи «дата заповнення» - способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом, до графи «дата» - способом зафарбування первинного запису фарбною речовиною білого кольору типа «штрих» з подальшим нанесенням нового запису «27», в ході якого змінені реквізити відомості, в тому числі дата відомості з 31 жовтня 2014 року на 27 жовтня 2014 року, до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 20 жовтня 2014 року, до графи «дата заповнення» - способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом, в ході якого змінені реквізити відомості, в тому числі дата відомості з 27 жовтня 2014 року на 20 жовтня 2014 року, до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 19 жовтня 2014 року, до графи «дата заповнення» - способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом, в ході якого змінені реквізити відомості, в тому числі дата відомості з 21 жовтня 2014 року на 19 жовтня 2014 року, до первинного змісту копії супровідної відомості для інкасації грошових коштів від 17 жовтня 2014 року, до графи «дата заповнення» - способом вклеювання окремих частин (фрагментів) паперу з друкованим текстом, в ході якого змінені реквізити відомості, в тому числі дата відомості з 20 жовтня 2014 року на 17 жовтня 2014 року, заволоділа грошовими коштами, які належать ТОВ «Дієса», завдяки не здачі повної суми в інкасацію, а також шляхом формування прибутково-видаткових касових ордерів без фактичної інкасації, внаслідок чого було встановлено не надходження грошових коштів на рахунок № 26003300088960, відкритий в АТ «Ощадбанк» на загальну суму 148 600 гривень, які ОСОБА_3 привласнила.

Також ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, призначена наказом ТОВ «Дієса» № 2116-К від 01 серпня 2013 року на посаду старшого касира торгівельного залу, і відповідно до посадової інструкції на неї покладались такі обов'язки: здійснення операцій прийому, обліку, видачі і збереження коштів і цінних паперів з обов'язковим дотриманням правил, що забезпечують їх схоронність; ведення на основі прибуткових і видаткових документів касової книги; складання касової звітності;приймання всіх мір для забезпечення схоронності ввірених їй грошових коштів і цінних паперів; проведення інкасації, готування відомостей інкасації та яка відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 14 жовтня 2014 року попереджена про відповідальність за недостачу переданих під звіт матеріальних цінностей, працюючи на посаді старшого касиру торгівельного залу, виконуючи свої функціональні обов'язки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи з корисливих мотивів у той же період часу з 01 червня 2014 року по 10 грудня 2014 року, в робочий час, більш точного часу встановити під час досудового розслідування не виявилося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Театральний, 2, маючи умисел на привласнення грошових коштів, отриманих від реалізації товару в магазині «Ельдорадо», які належать ТОВ «Дієса», і які перебували у її віданні, з корисливих мотивів, заволоділа грошовими коштами, шляхом вилучення їх з каси магазину у період часу з 01 червня 2014 року по 10 грудня 2014 року у різних сумах, які перебували у неї на зберіганні, відповідно до посадової інструкції, на загальну суму 112 406 гривень 62 копійки.

Таким чином, ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів у період часу з 01 червня 2014 року по 10 грудня 2014 року, в робочий час, більш точного часу встановити під час досудового розслідування не виявилося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Театральний, 2, маючи умисел на привласнення грошових коштів, отриманих від реалізації товару в магазині «Ельдорадо», які належать ТОВ «Дієса», використовуючи для маскування своїх дій підроблені нею документи, вносячи до первинного змісту копії супровідних відомостей для інкасації грошових коштів неправдиві дані та шляхом вилучення з каси магазину «Ельдорадо» грошових коштів, які належать ТОВ «Дієса», привласнила грошові кошти на загальну суму 261 006 гривень 62 копійки, що складає 428 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто вчинене у великих розмірах.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги як прокурорів, так і представника потерпілої юридичної особи, представника потерпілої юридичної особи, який також підтримав подані апеляційні скарги, обвинуваченої та її захисника, які просили частково задовольнити апеляційні скарги та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Гладкіх О.В., представника потерпілої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга старшого прокурора прокуратури Бабушкінського району м.Дніпропетровська, який приймав участь у суді першої інстанції, -залишенню без задоволення з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 за кримінальним законом та доведеність її вини в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги, поданої першим заступником прокурора Дніпропетровської області Гладкіх О.В., щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Стаття 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України, суд призначає покарання, зокрема, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Частина 3 статті 61 КК України передбачає, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Дані вимоги закону України про кримінальну відповідальність судом належним чином не виконано.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що обвинувачена вчинила злочини, один з яких відноситься до категорії тяжких, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, задовільно характеризується за місцем проживання і позитивно - за місцем роботи, обставинами, які пом»якшують покарання, є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання, не виявлено, врахував думку представника потерпілого, який погодився з позицією прокурора про призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, часткове відшкодування шкоди.

Однак, призначаючи покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та призначив покарання з порушенням вимог ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Посилання в апеляційній скарзі, поданій першим заступником прокурора Дніпропетровської області Гладкіх О.В., щодо застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченій основного покарання за злочин, передбачений ч.4 ст.191 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, є слушними.

Частиною 1 статті 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може крім випадків засудження за корупційний злочин призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів вважає за можливе визнати як обставини, що пом»якшують покарання ОСОБА_3,- щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, повне визнання нею своєї вини у скоєному, а також визнання цивільного позову в повному обсязі, та з урахуванням відсутності обставин, які б обтяжували покарання, особи винної, яка вчинила злочин вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні малолітню дитину, приходить до висновку щодо призначення покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.191 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності строком на три роки.

При цьому доводи апеляційної скарги представника потерпілої юридичної особи про те, що відсутнє щире каяття ОСОБА_3, оскільки вину у вчиненому діянні вона визнала лише під час судового розгляду, не можуть бути колегією суддів взяті до уваги, оскільки обвинувачена повністю визнала свою вину, детально розповідала про скоєне та про спосіб вчинення, усвідомлюючи протиправність і незаконність своїх дій.

Посилання представника потерпілої юридичної особи щодо неврахування судом такої обставини, яка обтяжує покарання, як спричинення підприємству значної матеріальної шкоди у великому розмірі, що є тяжкими наслідками, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки дана обставина передбачена в диспозиції частини 4 статті 191 КК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_3, а тому відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України не може враховуватись як така, що обтяжує покарання.

Крім того, з журналу судового засідання від 02 квітня 2015 року, що підтверджується технічним носієм інформації, вбачається, що представник потерпілої юридичної особи був згоден з думкою прокурора про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.75 КК України, що спростовує його твердження в апеляційній скарзі про викривлення судом першої інстанції його думки щодо призначення покарання обвинуваченій.

Що стосується доводів прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, щодо не вирішення питання долі речових доказів та документів, яке, до того ж вирішуються в порядку виконання вироку згідно ст. 537 КПК України, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вищезазначене не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно із ст. 412 КПК України, а отже, не є підставою для зміни або скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Посилання прокурора та представника потерпілої юридичної особи у апеляційних скаргах на те, що призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд необґрунтовано призначив останній покарання із застосуванням ст. 75 КК України, є переконливими, оскільки не враховував, що ОСОБА_3 вчиняла кримінальні правопорушення більше шести місяців, та привласнила кошти у великих розмірах і лише незначну частку відшкодувала, що свідчить про неправильне звільнення обвинуваченої від відбування покарання.

Отже, судом першої інстанції ОСОБА_3 призначено покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому вирок в частині призначеного покарання на підставі п.4 ч. 2 ст. 409, п.1,2 ч.1 ст. 413 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п.4 ч.1 ст. 420 КПК України та з призначенням обвинуваченій ОСОБА_3 покарання: за ч.1 ст.358 КК України- у виді штрафу у розмірі п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п»ятдесят гривень; за ч.4 ст.191 КК України, із застосуванням ст.69 КК України- у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності строком на три роки.

Таке покарання колегія суддів вважає, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Бабушкінського району м.Дніпропетровська, який приймав участь у суді першої інстанції, залишити без задоволення.

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Гладкіх О.В., представника потерпілої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» ОСОБА_5 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання за:

- ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;

- за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченій, прокурору.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ __ _____

О.Є. Джерелейко В.М.Капелюха Н.В.Коваленко