Рішення № 55434689, 02.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10495/15-ц Провадження № 22-ц/773/164/16 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Категорія: 2 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К.І.,

суддів - Осіпука В.В., Здрилюк О.І.,

при секретарі - Кирилюку О.О.,

з участю: позивача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Торчинської селищної ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання неправомірним рішення Торчинської селищної ради, за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного Волинської області від 01 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом вказавши, що рішенням Торчинської селищної ради від 22.08.2008 року № 16/16 ОСОБА_3 надано право на оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 і на земельну ділянку. Підставою для цього стало рішення Луцького міськрайонного суду від 11.11.2007 року, яким визнано право власності в порядку спадкування за ОСОБА_3 на будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 в якому ОСОБА_2 постійно проживає з 1995 року. Крім того, на підставі спірного рішення Торчинської селищної ради ОСОБА_3 виданий державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначає, що рішенням апеляційного суду Волинської області від 05.09.2012 року рішення Луцького міськрайонного суду від 11.11.2007 року скасоване, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. У зв'язку з чим рішення Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16.

Рішенням Луцького міськрайонного Волинської області від 01 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16 «Про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність»

Стягнуто з Торчинської селищної ради в користь ОСОБА_2 243 грн. 60 копійок судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та увалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що оскільки фактичною підставою для прийняття рішення від 22 січня 2008 року № 16/16 Торчинської селищної ради було рішення Луцького міськрайонного суду від 02 листопада 2007 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 яке в подальшому рішенням Апеляційного суду Волинської області від 05.09.2012 року скасоване, то і правові підстави для надання у постійне користування земельної ділянки відсутні.

Однак, з висновком суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову колегія суддів не погоджується.

Матеріалами справи встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належав ОСОБА_5 та ОСОБА_7., що підтверджується довідкою Торчинської селищної ради. Відповідно до свідоцтв про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ОСОБА_7. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона у 1995 році купила даний житловий будинок у брата відповідача ОСОБА_6, оформивши письмовий договір без нотаріального його посвідчення. Останній поселив її в даному будинку, де вона проживає з 1996 року разом із сім'єю без реєстрації.

Також зазначила, що будь-які інші документи, які б підтверджували її право власності або право користування житловим будинком та земельною ділянкою, на якій розміщений будинок, відсутні.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 листопада 2007 року було задоволено позов ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно та визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

14 грудня 2007 року за ОСОБА_3 КП «ВОБТІ» зареєструвано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Торчинської селищної ради від 22 січня 2008 року № 16/16 передано гр. ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку, що перебуває в його користуванні загальною площею 0,1000 га: в тому числі для житлового будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1000 га, в АДРЕСА_1

05 вересня 2012 року рішенням апеляційного суду Волинської області рішення Луцького міськрайонного суду від 02.11.2007 року скасоване, в позові ОСОБА_3 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Відмовляючи в позові апеляційний суд виходив з того, що вимоги заявлені передчасно, оскільки позивач не надав суду доказів, що він звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків та не надав суду відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Також в судовому засіданні встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.05.2010 року в позові ОСОБА_2 до Торчинської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 оформлений у 1995 році розпискою про передачу грошей ОСОБА_2 ОСОБА_6 за житловий будинок та визнання права власності на будинок відмовлено (а.с. 33).

Отже, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що позивач ОСОБА_2 не є власником або користувачем в передбаченому законом порядку як житлового будинку, так і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 оскільки у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували її право власності, так і право користування житловим будинком та земельною ділянкою, яка виділена рішенням ради в користування ОСОБА_3

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частинами 2,3 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Виходячи з зазначених норм закону підлягає захисту в судовому порядку порушене право особи виданими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідних актів та рішень. Наявність права власності або права користування як земельною ділянкою, так і житловим будинком має бути підтверджена передбаченими законом правовстановлюючими документами.

Розписка про передачу ОСОБА_2 коштів за будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 не є правовстановлюючим документом, і не підтверджує наявність права власності позивача на будинок або право користування цим будинком.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 про визнання неправомірним рішення Торчинської селищної ради № 16/16 від 22 січня 2008 року не підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що прийняттям зазначеного рішення порушені права позивача.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Торчинської селищної ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання неправомірним рішення Торчинської селищної ради № 16/16 від 22 січня 2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: