Ухвала суду № 55434633, 03.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/3124/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Канівець Л.Ф. Провадження № 22-ц/773/184/16 Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Стрільчука В.А.,

суддів Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання Концевич Я.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Брокбізнесбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Фенікс» (далі ТОВ «Фкнікс»), ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ухвалу Володимир-Волинського міського суду від 04 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 січня 2008 року між ним та ТОВ «Фенікс» було укладено кредитний договір № 1/08 у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 130 000 доларів США під 11,5% річних, з кінцевим терміном повернення до 24 січня 2012 року на поповнення обігових коштів.

Після цього між вказаними сторонами було укладено 28 додаткових угод до кредитного договору, останньою з яких № 27А від 14 грудня 2012 року сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту 03 травня 2014 року.

14 грудня 2012 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7 було укладено окремі договори поруки, за якими вказані фізичні особи зобовязалися відповідати перед банком за всіма зобовязаннями позичальника.

Позичальник свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 28 жовтня 2014 року в нього утворилася заборгованість на загальну суму 395020 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з основного боржника та кожного з поручителів окремо.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 04 грудня 2015 року провадження в справі у частині позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» до ТОВ «Фенікс» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Брокбізнесбанк» просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченні відповідач ТОВ «Фенікс» просить відхилити апеляційну скаргу і залишити оскаржувану ухвалу без змін, зазначаючи про її законність і обґрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2008 року між акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Фенікс» було укладено кредитний договір № 1/08, згідно з яким банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти (кредит) у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 130 000 доларів США під 11,5% річних, термін користування кредитом по 24 січня 2012 року, кредит надано на поповнення обігових коштів (т.1, а. с. 10-11).

Після укладення вказаного договору між його сторонами в період з січня 2008 року по грудень 2012 року було укладено 28 додаткових угод до кредитного договору, якими позичальнику видавалися транші в різних сумах в межах встановленого ліміту заборгованості, змінювалася відсоткова ставка, ліміт кредитування, встановлювалася комісія та продовжувався термін кредиту (т. 1, а. с. 12-27). Останньою з додаткових угод № 27А від 14 грудня 2012 року сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту 03 травня 2014 року (т. 1, а. с. 27).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 14 грудня 2012 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7 укладено окремі договори поруки, за якими поручителі зобовязалися відповідати перед банком за зобовязаннями позичальника як солідарні боржники (т. 1, а. с. 28-33).

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України в частині позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» до ТОВ «Фенікс», суд першої інстанції виходив з того, що справа в зазначеній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам процесуального права.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства (абзац 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-1737цс15. Згідно зі ст. 360-7 ЦПК України він є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У даній справі позовні вимоги банку як юридичної особи виникли з окремих договорів кредиту (укладений з іншою юридичною особою) та поруки (укладені з фізичними особами), які можуть бути самостійними й окремими предметами позову. Отже спір між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Фенікс» підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в означеній частині.

Абзацом 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, розяснено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.

В даній справі вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» до різних відповідачів не є однорідними, оскільки вони виникають з різних договорів. Також ці вимоги не є нерозривно повязані між собою, так як можуть предявлятися позивачем і вирішуватися судом окремо одна від одної. Правові підстави вимог кредитора до позичальника за кредитним договором і до поручителів є різними, а тому вирішення однієї з цих вимог не знаходиться в абсолютній залежності від вирішення інших.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку певного судочинства, є підставою для зупинення провадження у справі, а не для обєднання в одному провадженні вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Пункт 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», в якому зазначено, зокрема, про необхідність врахування судом, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємоповязані між собою і окремий їх розгляд неможливий, не суперечить наведеному правовому висновку Верховного Суду України. В даному випадку окремий розгляд вимог позивача до різних відповідачів не тільки можливий, а й обовязковий в силу викладених вище положень процесуального законодавства.

Що стосується розяснень, даних у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому йдеться про те, що взаємоповязаними між собою вимогами, окремий розгляд яких неможливий, є зокрема, позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи позичальника і до юридичної особи поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин отримання кредиту, то вказані розяснення не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, а відтак не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки їх застосування суперечить положенням ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ПАТ «Брокбізнесбанк» відхилити, а ухвалу Володимир-Волинського міського суду від 04 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: