Ухвала суду № 55433537, 01.02.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

1 лютого 2016 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Прокопенко О.Б., розглянувши заяву спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Верховного Суду України надійшла заява Інспекції про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року у зазначеній справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 грудня 2015 року Інспекції повідомлено про недоліки заяви та надано строк для їх усунення до 27 січня 2016 року.

В ухвалі йшлося про те, що до заяви не додано копію оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції, завірену належним чином, не додано документ про сплату судового збору у розмірі, передбаченому Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» та замість оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції від 15 вересня 2015 року додано рішення цього суду від 15 вересня 2013 року.

Однак Інспекція не усунула недоліки поданої нею заяви.

18 січня 2016 року Інспекція подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому відповідач посилається на те, що Інспекції не нараховано коштів для сплати судового збору.

Такі доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для органів державної фіскальної служби пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Отже, підстав для звільнення від сплати судового збору немає, тому в задоволенні клопотання Інспекції слід відмовити.

Таким чином, оскільки заяву подано без додержання вимог статей 239 і 239-1 КАС та Інспекція не усунула її недоліки протягом установленого строку, то заява відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 239-2 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1> підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 239, 239-1, 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Заяву спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України О.Б. Прокопенко