Ухвала суду № 55432240, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18870/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та просив стягнути податковий борг з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 20 165 538,73 грн., що виник у зв'язку з несплатою ПАТ «Укрнафта» узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених ним у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року провадження у вказаній справі зупинено до набрання чинності рішеннями у справі №826/2590/15 та №826/3439/15.

Судом встановлено, що у справі № 26/2590/15 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2015 року - без змін. Крім того, у справі № 826/3439/15 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року провадження у справі поновлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та знаходиться на обліку в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (Бориславське відділення), як платник податків за неосновним місцем обліку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в апелянта наявний податковий борг з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 20 165 538,73 грн., що виник у зв'язку з несплатою ПАТ «Укрнафта» узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених ним у наступних податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме:

Плата за користування надрами для видобування нафти згідно податкових розрахунків зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин: від 19 листопада 2014 року № 9067505434 - 12 461,02 грн., від 19 листопада 2014 року № 9067505543 - 5 390 477,91 грн., від 19 грудня 2014 року № 90736706 - 5 033 966,29 грн., від 19 грудня 2014 року № 9073670701 - 15 777,75 грн.;

Плата за користування надрами для видобування природного газу згідно податкових розрахунків зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин: від 22 вересня 2014 року № 9054396163 - 863 894,00 грн., від 20 жовтня 2014 року № 906452934 - 3 201 576,09 грн., від 19 листопада 2014 року № 9067505541 - 1 964 280,24 грн., від 19 грудня 2014 року № 9073670689 - 2 859 060,77 грн.

Дана заборгованість виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного відповідачем самостійно у поданих ним податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Підпункт 14.1.156. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України - податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

За змістом п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем самостійно визначено суму плати за користування надрами у відповідних розрахунках, наведених вище, які, однак, у встановлений законом строк сплачені не були.

Своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку, згідно п. 176.1.статті 176 Податкового кодексу України є одним з обов'язків платника податків.

Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України - в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, боржнику 02 вересня 2014 року була направлена податкова вимога № 436-13 на суму 7 432 134,63 грн., яка вручена 05 вересня 2014, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України - орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, з урахуванням того, що вимогою позивача є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема, встановлення факту сплати боргу в добровільному порядку, відстрочення та/або розстрочення такої заборгованості.

22 січня 2016 року позивачем через канцелярію суду було надано рішення Державної фіскальної служби України №254 від 07 серпня 2015 року та договір від 10 серпня 2015 року № 11, якими позивачу було розстрочено сплату податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та нафти. Крім того, боржником надано копії платіжних доручень, що підтверджують сплату рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та нафти на рахунки позивача.

Відповідно до п. 87.9 статті 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З урахуванням викладеного, станом на момент прийняття даного рішення відповідачем у повній мірі погашено податковий борг у розмірі 20 165 538, 73 грн, який стягується у даній справі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Цю обставину не заперечує і позивач, який листом від 11 січня 2016 року зазначив, що у відповідності до п. 87.9 статті 89 ПК України податковий орган сплачені суми зобов'язань ПАТ «Укрнафта» зарахував в порядку черговості в рахунок погашення сум податкового боргу по даній судовій справі про стягнення податкового боргу. Тобто, відповідач дійсно здійснював сплату податкових зобов'язань, яка була зарахована у рахунок погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на погашення відповідачем у повному обсязі податкового боргу, що стягується у даній справі, наразі фактично не існує предмет спору.

Разом з тим, на момент винесення рішення судом першої податковий борг в розмірі 20 165 538,73 грн. погашений не був, в той час як підстави для його примусового стягнення за рішенням суду існували, відтак, оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва колегія суддів вважає законним та скасованим бути не може.

Відповідно до п. 100.2 статті 100 ПК платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом п. 100.6 статті 100 ПК передбачено, що розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відповідно до п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міндоходів України №574 від 10 жовтня 2013 року, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Відповідно до п. 95.3 статті 95 ПК України - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З аналізу наведених норм вбачається, що розстрочення податкового боргу має розглядатися як окремий спосіб погашення податкового боргу, поряд з такими способами його погашення як стягнення грошових коштів платника податків за рішенням суду та звернення стягнення на майно платника податків.

Отже, колегія суддів звертає увагу на подання відповідачем до позивача заяви про розстрочення податкового боргу, оскільки у результаті вона стала підставою для прийняття рішення Державної фіскальної служби України №254 від 07 серпня 2015 року та підписання договору від 10 серпня 2015 року № 11 про розстрочення відповідачу сплати податкового боргу.

Крім того, провадження у даній справі було зупинено, оскільки податковий орган у спірних правовідносинах щодо стягнення податкового боргу вжив два способи стягнення боргу: судовий - у межах даного спору та позасудовий - на підставі Рішення від 03 лютого 2015 року № 870 та Рішення від 06 лютого 2015 року № 994, що було предметом розгляду у справі №826/2590/15 та №826/3439/15, на підставі якого оформлені та виставлені до банку інкасові доручення (розпорядження) про безспірне списання коштів платника.

Так, на підставі вказаних рішень, податковим органом оформлено та направлено обслуговуючому банку ПАТ «Укрнафта» інкасові доручення (розпорядження) про безспірне списання плати за користування надрами на загальну суму 20 165 538,73 грн.

Водночас, відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовними вимогами до Дрогобицької ОДШ про визнання протиправним та скасування:

Рішення від 06 лютого 2015 року №994 (провадження у справі №826/2590/15 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Дрогобицької ОДПІ).

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2015 року у справі №826/2590/15 Рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 06 лютого 2015 року № 994 визнано протиправним та скасовано, інкасові доручення (розпорядження) відповідача: № № 1, 2, 3, 4, 42, 43, 44 від 09 лютого 2015 року, оформлені на підставі рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 06 лютого 2015 року №994 скасовано. Рішення набрало законної сили.

Рішення від 03 лютого 2015 року №870 (провадження у справі №826/3439/15 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Дрогобицької ОДПІ).

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у справі №826/3439/15 Рішення №870 визнано протиправним, а інкасові доручення, оформлені на підставі вказаного рішення скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року апеляційну скаргу відповідача - Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - без змін. Тобто, рішення набрало законної сили.

Враховуючи, що позивач скористався позасудовою процедурою погашення податкового боргу й оформив інкасові доручення на списання суми податкового боргу, які наразі є скасованими, а податковий борг, що є предметом розгляду даної справи, сплачений відповідачем, то відсутні правові підстави для списання податкового боргу в судовому порядку в заявленому розмірі, відтак, виходячи із вимог КАС України та практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 статті 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи викладене та те, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після винесення постанови суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення скарги відповідача частково, визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкового боргу - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.