Ухвала суду № 55432227, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5066/15 Головуючий у 1-й інстанції:Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 вересня 2015 року головним державним ревізором інспектором Звенигородської державної податкової інспекції (Катеринопільського відділення) проведено камеральну перевірку платника ТОВ «Катеринопільський торговий дім» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт від 08 вересня 2015 року № 93/23-12-15-028/32316860, згідно з висновками якого встановлено несвоєчасне перерахування самостійно визначеного грошового зобов'язання ТОВ «Катеринопільський торговий дім» з податку на додану вартість в сумі 262 064 грн, чим порушено терміни сплати самостійно визначено грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

За висновками акта перевірки Звенигородською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2015 року №0000752317, яким, у відповідності до статті 126 Податкового кодексу України, ТОВ «Катеринопільський торговий дім» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, 19 серпня 2015 року ТОВ «Катеринопільський торговий дім» подало Звенигородської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2015 року №9174406865, квітень 2015 року №9174408052 і за травень 2015 року №9174441284. Подання вказаних уточнень пов'язане з тим, що у декларації за березень 2015 року виявлена помилка - не прописана сума податкового кредиту в розмірі 400 589,00 грн у строчці «а» до податкової декларації з податку на додану вартість, тому підприємство не мало права скористатися даною сумою в наступних податкових періодах, що і призвело до заниження податкових зобов'язань за період березень - травень 2015 року на суму 262 064,00 грн (березень - 137 495, 00 грн, квітень - 71 593,00 грн та травень - 52 976, 00 грн).

20 серпня 2015 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року №9175187019, із зазначенням у строчці 23.1 «Зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» суми - 296 919,00 грн, яка включає в себе суму грошового зобов'язання - 262 064,00 грн та штрафні санкції - 34 855,00 грн (з них штраф у розмірі 3% - 7 862,00 грн від суми грошового зобов'язання 262 064,00 грн за самостійно виявлену помилку та 10% за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання - 26 206,40 грн, а також 786,60 грн - пеня).

20 серпня 2015 року подана нова звітна декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року №9175873883 із зазначенням у строчці 23.1 «Зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» суми - 293 311,00 грн, яка включає в себе суму грошового зобов'язання - 262 064,00 грн та штрафні санкції - 31 247,00 грн (з них штраф у розмірі 3% - 7 862,00 грн від суми грошового зобов'язання 262 064,00 грн за самостійно виявлену помилку та 10% за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання - 23 385,00 грн).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що 19 серпня 2015 року ТОВ «Катеринопільський торговий дім» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень, квітень та травень 2015 року. На момент подання уточнюючого розрахунку позивач мав значну суму податкового кредиту. Тому 20 серпня 2015 року було подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року та сплачено 296 919,00 грн. Цього ж дня було отримано податкову консультацію та подано нову звітну декларацію з ПДВ, оскільки ТОВ «КТД» мало переплату станом на 20 серпня 2015 року в сумі 3 608,00 грн. Дані факти свідчать про відсутність умислу та вини ТОВ «Катеринопільський торговий дім» щодо прострочення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Крім того, апелянт посилається на статтю 53 ПК України, згідно яеої платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації не може бути притягнуто до відповідальності, суд зазначає таке.

Нормами статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1., 49.2. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем сума недоплати і штрафу у розмірі 3-х відсотків відповідно до п.200.4. статті 200 Податкового кодексу України сплачена за рахунок від'ємного значення сум податку на додану вартість у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість лише 20 серпня 2015 року, таким чином платником порушено вимоги п.п. а п.50.1. статті 50 Податкового кодексу України щодо терміну сплати відповідних сум недоплати та штрафу.

Відповідно до п.126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.п.129.1.2. п.129 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (пункт 129.4. статті 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.129.3.1. нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Отже, при самостійному виявлені платником податків заниження суми податкового зобов'язання пеня розраховується виходячи з суми заниження та за весь період заниження.

Відповідно до п. 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Згідно з п.53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З урахуванням того, що позивачем не доведено отримання податкової консультації у письмовій або електронній формі, то до нього не може застосовуватися стаття 53 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення податкового органу про зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання суд вважає правомірним та законним.

Відповідно, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.