Ухвала суду № 55432213, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23429/15 Головуючий у 1-й інстанції:Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ем Ес Гроуп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ем Ес Гроуп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ем Ес Гроуп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 28 травня 2015 року по 11 червня 2015 року на підставі та направлення посадовою особою відповідача згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України на виконання постанови від 21 квітня 2015 року старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління ГСУ Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сі Ем Ес Гроуп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Протекшн ЛТД» за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

За результатами даної перевірки позивача складено Акт від 18 червня 2015 року № № 361/1-26-50-22-08-36858683, яким відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 92 884 грн.; п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 103 204 грн., у тому числі по періодах: липень 2014 року - 48 254 грн., серпень 2014 року - 54 950 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 07 липня 2015 року ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення № 0004902208, яким позивачу в порушення вимог п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 129 005,00 грн., у тому числі за основним платежем - 103 204,00 грн., та за штрафними санкціями - 25 801,00 грн.; № 0004892208, яким позивачу в порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 116 105 грн., у тому числі за основним платежем 92 884 грн. та за штрафними санкціями 23 221 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Протекшн ЛТД» згідно договорів про надання послуг.

Зокрема, між позивачем (замовник) та ТОВ «Протекшн ЛТД» (виконавець) укладено договір № 010714СМС від 01 липня 2014 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи/надати послуги замовнику в порядку, в строки та відповідно до умов, визначених у договорі, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані роботи/послуги, види яких конкретизуються та визначаються в окремих додаткових угодах/додатках, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до додаткових угод ТОВ «Протекшн ЛТД» приймає на себе зобов'язання надати послуги з розробки комунікаційної і творчої стратегії для клієнтів позивача (формування рекламної політики замовника стосовно позиціонування продукції клієнтів замовника; розробка рекламної стратегії для продукції клієнтів замовника; розробка комплексу рекламних заходів зі стимулювання збуту продукції клієнтів замовника; розробка творчої стратегії, творчої концепції, відповідно до яких повинні створюватися рекламні матеріали для продукції клієнтів замовника; розробка комунікаційної стратегії для продукції клієнтів замовника); з виготовлення та розміщення рекламно-інформаційних матеріалів у мережі супермаркетів згідно графіка.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом були включені ним до сум податкового кредиту за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача мав статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі наступних первинних документів: рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних. Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, виписок банку та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, з наданих суду документів неможливо перевірити обставини виконання робіт (надання послуг) за спірними договорами, укладеними позивачем з контрагентом, зокрема, наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти про надані послуги містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не обґрунтовано вартість послуг за договором з ТОВ «Протекшн ЛТД» та необхідність залучення відповідного контрагента.

З наданих позивачем документів також неможливо встановити факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність надання обумовлених договором послуг, яким чином послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, ніяких інших первинних та інших документів, оформлених на виконання договорів з ТОВ «Протекшн ЛТД», зокрема: ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності; видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності;; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства тощо, не надано. Даний факт був описаний в рішенні суду першої інстанції, однак в апеляційній скарзі жодних пояснень з цього приводу не надано, нових доказів не долучено.

Таким чином, невідображення послуг, які мають відображатися у вигляді кількості та характеру наданих послуг, без такої ідентифікації, потягло за собою неможливість подальшого встановлення зв'язку витрат позивача з господарською діяльністю.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до валових витрат сум, сплачених за результатами укладених договорів з ТОВ «Протекшн ЛТД», оскільки апелянтом не було доведено товарності та реальності вказаних господарських операцій, тобто використання товару та послуг у власній господарській діяльності.

А тому, відповідно, правомірними є висновки зазначеного акту податкової перевірки та, прийняті на його основі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ем Ес Гроуп" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.