Постанова № 55432182, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2016 року № 826/18232/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Система»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Система» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року №0001142202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 599 263грн. за основним платежем та на 149 815,75грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що операції, за якими донараховано податок, фактично виконані та належним чином документально оформлені, що, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод, а відтак позивач вважає, що відсутні підстави для прийняття спірного рішення, яке ґрунтується на начебто безтоварності спірних операцій із контрагентами ТОВ «Брокбудкепітал» та ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, у судовому засіданні 05.10.2015р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Система» (код ЄДРПОУ 31481946) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, про що складено акт перевірки від 06.03.2015р. №126/26-57-22-02/31481946 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що копію наказу ДПІ про проведення перевірки від 16.02.2015р. №357 вручено представнику (бухгалтеру) ТОВ «Система» ОСОБА_1 16.02.2015р.; з направленням на перевірку від 16.02.2015р. №303/22-02 ознайомлено ОСОБА_1 16.02.2015р.

Також в Акті перевірки зазначається, що перевірку проведено з відома в.о. директора ТОВ «Система» ОСОБА_2 (виконання обов'язків покладено згідно наказу від 02.02.2015р. №1/02-02-15-К на час перебування директора у щорічній відпустці) та в присутності представника ТОВ «Система» ОСОБА_1 за довіреністю від 10.02.2015р. №10/02/2015-3.

Зокрема, на стор. 6 Акту перевірки вказується, що з метою з'ясування правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бродбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 та з ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 перевіряючими 16.02.2015р. вручено посадовим особам ТОВ «Система» під підпис запит від 16.02.2015р. №1 щодо надання пояснень та підтверджуючих (первинних) документів по взаємовідносинам із вказаними контрагентами.

Як вказується в Акті перевірки, станом на дату складання акту письмових пояснень та первинних документів надано не було.

У той же час щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Брокбудкепітал» в Акті перевірки зазначається, що відповідно до аналізу податкової звітності ТОВ «Система» та згідно АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Система» за перевіряємий період сформовано податковий кредит за рахунок наступних податкових накладних, виписаних ТОВ «Брокбудкепітал», а саме: від 22.09.2014 №536 на суму без ПДВ - 37525,75грн., сума ПДВ - 7505,15грн.; від 31.10.2014 №864 на суму без ПДВ - 770115,15грн., сума ПДВ - 154023,03грн.; від 31.10.2014 №863 на суму без ПДВ - 767732грн., сума ПДВ - 153546,4грн. Загалом за вказаними податковими накладними сума без ПДВ склала - 1575373грн. та сума ПДВ - 315074,60грн.

Вказано, що суми ПДВ за вказаними податковими накладними ТОВ «Система» включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року у сумі 7505,15грн. та за жовтень 2014 року у сумі 307569,43грн.

Надалі ДПІ зазначає про ненадання до перевірки документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості, документів щодо транспортування товару.

До того ж аналізом звітності ТОВ «Брокбудкепітал» та його постачальників за вересень та жовтень 2014 року встановлено маніпулювання податковою звітністю та формування технічного кредиту, дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10тис.грн. з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період.

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, вбачається проведення ТОВ «Брокбудкепітал» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, які не мають реального товарного характеру, а відтак, як прийшла до висновку ДПІ, інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Брокбудкепітал» з контрагентами не підтверджується.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» в Акті перевірки зазначається, що відповідно до аналізу податкової звітності ТОВ «Система» та згідно АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Система» за перевіряємий період сформовано податковий кредит за рахунок наступних податкових накладних, виписаних ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», а саме: від 19.09.2014 №168 на суму без ПДВ - 783604,78грн., сума ПДВ - 156720,96грн.; від 23.09.2014 №169 на суму без ПДВ - 250000грн., сума ПДВ - 50000грн.; від 29.09.2014 №170 на суму без ПДВ - 387341,67грн., сума ПДВ - 77468,33грн. Загалом за вказаними податковими накладними сума без ПДВ склала - 1420946грн. та сума ПДВ - 284189,30грн.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними ТОВ «Система» включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року у сумі 94788,51грн.

Надалі зазначається, що аналізом звітності, яка була подана до ДПІ, встановлено, що ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» виписано на користь контрагентів в один день податкових накладних у кількості 1 568 штук на загальну суму ПДВ - 15 129 692,05грн., кожна з яких подроблена в сумі ПДВ до 10000грн. та не зареєстрована в ЄРПН. Також встановлено маніпулювання податковою звітністю, що призвело до відсутності задекларованого податкового кредиту ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» та свідчить про його технічний характер.

Таким чином, як зазначає ДПІ, вбачається проведення ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, які не мають реального товарного характеру, а відтак, як прийшла до висновку ДПІ, інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» з контрагентами не підтверджується.

Також вказано, що по взаємовідносинам ТОВ «Система» із ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» за спірний період до перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували виконання спірних операцій, а саме: договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів прийому-передачі, документів щодо проведення розрахунків, документів щодо транспортування товару (товарно-транспортних накладних), документів щодо підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості.

За сукупністю вищенаведених обставин ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку про непідтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Система» та ТОВ «Брокбудкепітал» і ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», оскільки до перевірки не надано первинних документів для цілей ведення податкового обліку, у зв'язку з чим задекларований податковий кредит ТОВ «Система» за спірний період сформовано неправомірно.

Враховуючи те, що на думку ДПІ, відсутній об'єкт, база оподаткування за операціями, які фактично не проводились, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки вказує на порушення позивачем вимог п.198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження позивачем ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 599 263грн., у т.ч. у вересні 2014 року у сумі 291 694грн. та у жовтні 2014 року у сумі 307 569грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Так, відносно викладених в Акті перевірки обставин ненадання позивачем під час перевірки документів та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3. ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В контексті наведеного слід додати, що частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього ж закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас, відповідно до п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Платник податку повинен забезпечити наявність первинних документів під час проведення перевірки та їх надання податковому органу.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки, вважається, що вони відсутні та, відповідно, дані обліку та податкові вигоди є такими, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за взаємовідносинами з контрагентами, тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми податкових вигод, задекларовані ним у податковій звітності, у зв'язку з чим спірні суми податкових вигод є такими, що сформовані у період їх декларування безпідставно та не підлягали включенню до складу податкового кредиту цього періоду, що давало право податковому органу для їх невизнання, що у свою чергу вказує на правомірність визначення у зв'язку з цим позивачу податкових зобов'язань за відносинами із цими контрагентами.

Позивачем не надано доказів передачі податковому органу зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення ДПІ про наведене в порядку п. 44.6. ПК України, як і доказів надання цих документів відповідно до приписів п. 44.6. та 44.7. ПК України.

Посилання ж позивача на обставини перебування керівника ТОВ «Система» у відпустці та відсутності у виконуючого обов'язки керівника підприємства доступу до первинних документів, як на підставу щодо неможливості надання документів до перевірки, не впливають на обов'язок надання до перевірки первинних документів та, відповідно до п.44.6. ПК України, не впливають на статус таких документів, які вважаються такими, що були відсутні на час складання звітності.

В контексті наведеного слід зазначити, що надання певних документів згодом, у т.ч. під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Вже лише це дає суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині, що ґрунтується на наведених вище висновках Акту перевірки.

(2) У той же час, що стосується власне обставин взаємовідносин позивача з його контрагентами та наявності підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд, проаналізувавши наступні положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приходить до наступних висновків.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Брокбудкепітал» слід зазначити, що вже під час розгляду справи позивачем надано копію договору поставки №1-07/2014 від 01.07.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Брокбудкепітал» (Постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність ТОВ «Система» (Покупець) товар в асортименті відповідно до специфікації Постачальника (додаток №1) та накладних.

У пункті 2.3 договору передбачалось, що якісь товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду. Всі необхідні документи, що підтверджують якісь та відповідність товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю в момент передачі партії товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що передача товару Покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Визначено, що поставка здійснюється із застосуванням правил Інкотермс в редакції 2010, а саме на умовах EXW (франко-склад).

Стосовно вказаного договору позивачем в ході розгляду справи долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 526 від 2.09.2014р. на загальну суму з ПДВ 45 030,90грн., та податкову накладну від 22.09.2014 №536 на загальну суму з ПДВ 45 030,90грн., сума ПДВ - 7505,15грн. (номенклатура поставки - Патчкорд FC/UPC-LC/UPC).

Щодо проведення оплати під час розгляду справи позивачем надано банківські виписки.

До того ж, під час розгляду справи позивачем надано копію договору поставки №20/10-14 від 20.10.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Брокбудкепітал» (Постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність ТОВ «Система» (Покупець) товар в асортименті відповідно до специфікації Постачальника (додаток №1) та накладних.

У пункті 2.3 договору передбачалось, що якісь товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду. Всі необхідні документи, що підтверджують якісь та відповідність товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю в момент передачі партії товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що передача товару Покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Визначено, що поставка здійснюється із застосуванням правил Інкотермс в редакції 2010, а саме на умовах EXW (франко-склад).

Стосовно вказаного договору позивачем в ході розгляду справи долучено до матеріалів справи видаткові накладні №863 від 31.10.2014р. на загальну суму з ПДВ 924 138,18 грн. та №864 від 31.10.2014р. на загальну суму з ПДВ 924 138,18грн., а також податкові накладні від 31.10.2014 №863 на загальну суму з ПДВ 924 138,18 грн., сума ПДВ - 153546,4грн. та від 31.10.2014 №864 на загальну суму з ПДВ 924 138,18грн., сума ПДВ - 154023,03грн. (номенклатура поставки - системи живлення ETP-484-B6, випрямляч струму RectifierModule).

На підтвердження проведення оплати під час розгляду справи позивачем надано банківські виписки.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» слід зазначити, що як і в попередньому випадку вже під час розгляду справи позивачем надано копію договору поставки №08-09/2014 від 08.09.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» (Постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність ТОВ «Система» (Покупець) товар в асортименті відповідно до специфікації Постачальника (додаток №1) та накладних.

У пункті 2.3 договору передбачалось, що якісь товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду. Всі необхідні документи, що підтверджують якісь та відповідність товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю в момент передачі партії товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що передача товару Покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Визначено, що поставка здійснюється із застосуванням правил Інкотермс в редакції 2010, а саме на умовах EXW (франко-склад).

Стосовно вказаного договору позивачем в ході розгляду справи долучено до матеріалів справи видаткові накладні №168 від 19.09.2014р. на загальну суму з ПДВ 727 502,62 грн., №169 від 23.09.2014р. на загальну суму з ПДВ 419 600,24грн. та №170 від 29.09.2014р. на загальну суму з ПДВ 558 032,88грн., а також податкові накладні від 19.09.2014 №168 на загальну суму з ПДВ 940 325,74 грн., сума ПДВ - 156 720,96грн., .; від 23.09.2014 №169 на загальну суму з ПДВ 300 000грн., сума ПДВ - 50 000грн. та від 29.09.2014 №170 на загальну суму з ПДВ 464 810грн., сума ПДВ - 77 468,33грн. (номенклатура поставки - Антена APXV).

На підтвердження проведення оплати під час розгляду справи позивачем надано банківські виписки.

Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що за договорами поставка обумовлювалась на умовах EXW, що передбачає подальший самовивіз продукції покупцем та, відповідно, навантаження силами позивача та перевезення продукції транспортними засобами покупця або залученими (замовленими) т/з. При цьому передбачалось, що передача товару покупцю здійснюється виключно на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, під час розгляду справи позивачем не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які за умовами договорів визначались виключною підставою для отримання товару та, відповідно, підтверджували б фактичну передачу товару ТОВ «Брокбудкепітал» та ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» представникам позивача.

Слід зазначити, що позивачем також не надано суду жодних документів щодо підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам (сертифікатів) та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості, що, однак, передбачалося умовами договорів.

Щодо наданих вже під час розгляду справи у суді копій ТТН (т.1 а.с. 74-85, 147,148, 186-189) слід зазначити, що такі ТТН не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження транспортування та поставки спірної продукції.

Так, наявні копії ТТН не містять відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача.

Вказані ТТН не містять також відомостей щодо подорожніх листів, який є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363 в редакції на час оформлення ТТН).

Слід додати, що в ТТН зазначено прізвища водіїв, однак, під час розгляду справи не надано жодних доказів того, що ці особи працювали у позивача або були залучені на підставі цивільно-правових договорів.

Під час розгляду справи не надано також доказів належності позивачу транспортних засобів, зазначених в ТТН, або їх залучення для виконання спірних операцій в інших осіб, у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб) або списання позивачем пального у разі перевезенням продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій щодо поставки продукції.

До того ж, під час розгляду справи не встановлено наявності у ТОВ «Брокбудкепітал» та ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. Позивачем також не надано під час розгляду справи і відомостей щодо придбання контрагентами ресурсів продукції, які обумовлені поставкою на користь позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Відтак, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому судом враховується, що сама по собі наявність у позивача угод з іншими особами, яким, як зазначає позивач, поставлялися придбані у контрагентів товари, а також первинних документів щодо оформлення таких поставок, не є свідченням того, що до цього ці самі товари були поставлені позивачу саме ТОВ «Брокбудкепітал» та ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка», за відносинами з якими сформовані спірні суми податкових вигод.

Аналогічним чином судом оцінюються оборотно-сальдові відомості, які самі по собі, за відсутності сукупності доказів здійснення фактичної поставки, зокрема, щодо наявності у контрагентів ресурсів товарів, що надалі були обумовлені поставкою позивачу, за відсутності доказів доставки продукції, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про реальність здійснення операцій.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 487,20 грн., суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України (в редакції цих актів, що діяли на момент звернення позивача до суду) з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір нарахувань за оскаржуваними рішеннями (749 078,75 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872грн. Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Система» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Система» (код ЄДРПОУ 31481946, адреса: 03148, м. Київ, вул. Строкача, 6, оф. 104/3) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко