Постанова № 55431962, 26.01.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4552/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Носенко М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок акту перевірки від 19.06.2015 №764/16-03-22-02-12/05387914 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТДВ "Птахофабрика Росія" з питань взаємовідносин з ПП "Муксун" за вересень - жовтень 2014 року є безпідставним, необґрунтованим, недоведеними та таким, що не відповідає реальним обставинам, а відповідно неправомірним є й податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 №0003822202/1722.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Вказував на те, що перевіркою встановлено невідповідність даних зазначених у первинних документах, а саме: вартість перевезення кукурудзи та пшениці вказана в додатках-замовленнях та в податкових накладних та актах вартості перевезення. Стверджував, що в ході проведеної перевірки був здійснено аналіз бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних", за результатами якого встановлено, що ПП "Муксун" не придбавало ПММ необхідні для здійснення перевезення товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 05387914 /т. 1, а.с. 11, 12, 16, 17/.

Позивач з 22.08.1995 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та з 09.07.1997 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ), а з 01.01.2009 зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість /т. 1, а.с. 13, 15/.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 08.06.2015 по 12.06.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" з питань о взаємовідносин з ПП "Муксун" за вересень - жовтень 2014 року та правомірності відображення їх в податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2015 №764/16-03-22-02-12/0090977905387914 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на додану вартість загалом в розмірі 41 247 грн 30 коп. (в т.ч., жовтень 2014 року - 38 656 грн 60 коп., листопад 2014 року - 2 590 грн 70 коп.) /т. 1, а.с. 19-31/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 10.07.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення № 0003822202/1722, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 61 870 грн 95 коп. (в т.ч., основний платіж - 41 247 грн 30 коп., штрафні (фінансові) санкції - 20 623 грн 65 коп.) /т. 1, а.с. 62/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, Товариство з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що донарахування спірного грошового зобовязання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на наступні доводи.

Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" встановлено, не відповідність даних (ціни) первинних документах отриманих від платника, а саме: у Додатках-замовленнях № 1 від 05.09.2014 та № 2 від 20.09.2014 вартість перевезення 1 т. кукурудзи становить 210 грн, а 1 т. пшениці 300 грн., а згідно наданих до перевірки податкових накладних та актів вартість перевезення 1 т. кукурудзи становить 175 грн, а 1 т. пшениці 250 грн. Так само, в ході проведення перевірки встановлено оформлення первинних документів з порушенням вимог чинного законодавства, а саме у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), відсутні данні щодо місця їх складання. Таким чином, перевіркою не можливо встановити де саме фактично відбувалася здача та прийняття виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ПП "Муксун", також не можливо перевірити перебування посадових осіб ТДВ "Птахофабрика Росія" у місцях призначення.

До перевірки не було надана подорожніх листів, довіреностей на отримання товару. Також у ТТН відсутні печатки автомобільного перевізника. До того ж, згідно АІС "Автомобіль" встановлено, що вказані в ТТН транспортні засоби з д.н.з. НОМЕР_1, АР2078СН, АР8071СН не зареєстровані.

Перевіркою також встановлено, що ПП "Муксун" не придбавало ПММ (бензину, дизпалива), необхідних для здійснення перевезення товару (кукурудзи, пшениці) отриманого від ТДВ "Птахофабрика Росія" в адресу підприємств-покупців. Окрім того, перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах з надання послуг (виконання робіт) за укладеними договорами між ПП "Муксун" та контрагентами-покупцями постачальниками не мали реального товарного характеру. Отже, по ПП "Муксун" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про заниження ТДВ "Птахофабрика Росія" податок на додану вартість всього на 41 247 грн 30 коп. (в т.ч., жовтень 2014 року - 28 656 грн 60 коп., листопад 2014 року - 2 590 грн 70 коп.).

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

За змістом абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

У ході розгляду справи представник позивача стверджувала, що господарські правовідносини ТДВ "Птахофабрика Росія" з ПП "Муксун" стосувались надання транспортних послуг на підставі відповідного господарського договору.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір про перевезення вантажів територією України № 0509 від 05.09.2014 укладений між ТДВ "Птахофабрика Росія" (замовник) та ПП "Муксун" (перевізник) /т. 1 а.с. 63 - 64/. За умов вказаного договору перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем до суду надано журнал реєстрації довіреностей за 2012 рік, товарно-транспортні накладні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні та платіжні доручення.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені копії документів, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 3.1 договору № 0509 від 05.09.2014 встановлено, що ціна на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3-х (трьох) банківських днів після отримання від Перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення (пункт 4.1 договору).

Враховуючи наведені вимоги договору рахунок-фактури є обов'язковим первинним документом, який визначає вартість наданих послу однак, позивачем, а ні на вимогу суду, а ні з власної ініціативи не надано рахунків-фактури із зазначенням ціни послуг по перевезенню вантажу.

Згідно наданого позивачем додатку-замовлення № 1 /т. 1 а.с. 70/ перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів, а саме: пшениці вагою 450 тон. Разом з тим, згідно актів задачі-прийняття робіт (надання послуг) / т. 1 ас. 71, 77, 78/ ПП "Муксун" надано послуги з перевезення пшениці загальною вагою 384,94 тони, а згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних /т. 1 а.с. 72, 74-76, 79, 81, 83, 85, 87, 88/ було здійснено перевезення пшениці загальною вагою 752,70 тон.

У додатку-замовлення № 2 /т. 1 а. с. 90/ вказано, що перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів, а саме: кукурудзи вагою 700 тон. Разом з тим, згідно актів задачі-прийняття робіт (надання послуг) /т. 1 а.с. 91, 99, 106, 110, 111/ ПП "Муксун" надано послуги з перевезення кукурудзи загальною вагою 628,5894 тони, а згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних /т. 1 а.с. 92, 95, 96, 98, 100 - 105, 107 - 109/ було здійснено перевезення кукурудзи загальною вагою 1 168,183 тони.

Також мається й невідповідність даних щодо вартості наданих ПП "Муксун" послуг, а саме: згідно актів здачі-прийняття робіт загальна вартість робіт з ПДВ становить 247 483 грн 80 коп., відповідно до податкових накладних /т. 1 а.с. 121- 128/ загальна вартість наданих ПП "Муксун" послуг становить 247 483 грн 40 коп. (в тому числі за перевезення кукурудзи - 132 001 грн 40 коп., за перевезення пшениці - 115 482 грн), а згідно платіжних доручень копії яких наявні в матеріалах справи /т. 1 а.с. 115 - 120/ позивачем було переведено на рахунок ПП "Муксун" кошти в загальній сумі 247 183 грн. 80 коп. (з них 123 799 грн 20 коп. в якості оплати за послуги по перевезенню кукурудзи та 115 182 грн в якості оплати за послуги по перевезенню пшениці та 8 202 грн 60 коп. в якості оплати автопослуг).

Залучені до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять відомостей про місця їх складання., що в свою чергу унеможливлює встановлення місця де саме фактично відбувалася здача та прийняття виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ПП "Муксун", та унеможливлю встановлення факту перебування посадових осіб ТДВ "Птахофабрика Росія" у місцях призначення.

За наведених обставин, суд має констатувати, що залучені до матеріалів справи копії документів жодним чином не підтверджують отримання позивачем послуг по перевезенню вантажів саме від ПП "Муксун".

Сам лише факт перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника та рахунок перевізника не свідчить про те, що між останніми мали місце реальні господарські правовідносини.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ТДВ "Птахофабрика Росія" не може нести відповідальність за дії свого контрагента щодо декларування податкових зобовязань чи дотримання інших вимог чинного законодавства, у звязку з чим твердження контролюючого органу про відсутність таких контрагентів за їх місцезнаходженням, неподання податкової звітності чи не зазначення в останній відомостей про господарські операції з позивачем не можуть прийматись в якості належних доказів відсутності між договірними сторонами господарських правовідносин.

Разом з цим, суд зауважує, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податків податкового кредиту є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

На підставі наведеного, суд констатує правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено ПДВ в розмірі 41 247 грн 30 коп.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, відповідач правомірно збільшив суми грошових зобовязань позивача зі сплати ПДВ.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено факт порушення ТДВ "Птахофабрика Росія" зазначених вище вимог Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем зобовязання зі сплати ПДВ в розмірі 41 247 грн 30 коп.

Разом з цим, позивач, стверджуючи про правомірність формування податкового кредиту за результатами відображення у податковому обліку господарських правовідносин з ПП "Муксун", не надав суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарської операції з вказаним контрагентом за спірні періоди. Як наслідок, платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту зазначених сум.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ТДВ "Птахофабрика Росія" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ТДВ "Птахофабрика Росія" повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, необхідно залишити в Державному бюджеті України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2016 року.

СуддяС.С. Бойко