Постанова № 55431825, 28.01.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1234/15

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: Прокурор Великоберезнянського району в інтересах держави - представник ОСОБА_2 ,

відповідача: Великоберезнянська селищна рада - представник ОСОБА_3,

третя особа: ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області - представник ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Великоберезнянського району в інтересах держави до Великоберезнянської селищної ради, третя особа ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2015 року позивач - Прокурор Великоберезнянського району Закарпатської області в інтересах держави звернувся у ОСОБА_1 окружний адміністративний суд із позовною заявою до Великоберезнянської селищної ради Закарпатської області (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІІІ сесії VІ скликання Великоберезнянської селищної ради від 23 березня 2015 року № 1056 "Про внесення змін та доповнень до рішення ХХХІІ сесії VІ скликання "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"; 2) судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням внесено зміни та доповнення до рішення ХХХІІ сесії VІ скликання від 29 січня 2015 року за № 1048 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем порушено вимоги пункту 4.1 статті 4, пункту 10.3 статті 10, підпункту 266.5.1 статті 266 та пункту 33 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та вимог Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", зокрема щодо внесення змін у частині оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, які набрали чинності з 01 січня 2015 року. З метою реагування на прийняте рішення ОСОБА_4 обєднаною податковою інспекцією ГУ ДФС України в Закарпатській області 23 квітня 2015 року направлено до Великоберезнянської селищної ради лист-звернення (клопотання) за № 42/9/17-00 "Про скасування рішення № 1056 від 23.03.2015", у відповідь відповідач направив лист від 03.06.2015 року за № 392/02-07 повідомив, що рішенням ХХХIV сесії VI скликання Великоберезнянської селищної ради від 22 травня 2015 року № 1082 "про розгляд листа ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС України в Закарпатській області", відповідне клопотання відхилено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог частково, з нижче наведених підстав.

24 липня 2015 року на адресу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшло клопотання від представника відповідача щодо повернення адміністративного позову позивачеві, оскільки у відповідності до вимог п.6 ч.3 ст.108 КАС України, даний спір не підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду (а.с.41,42).

03 листопада 2015 року ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду було відмовлено представнику відповідача в задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.

03 листопада 2015 року в судовому засіданні було задоволено клопотання прокурора та залучення до участі у розгляді справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 обєднану державну податкову інспекції ГУ ДФС України в Закарпатській області.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав позов, вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

29 січня 2015 року на ХХХІІ сесії VI скликання Великоберезнянською селищною радою Великоберезнянського району Закарпатської області керуючись статтями 140, 143 та 144 Конституції України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 7, 8, 10, 12, 14, 266 Податкового кодексу України, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", було прийнято рішення за № 1048 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", відповідно до останнього вирішено встановити на території селища Великий Березний податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатками 1-3, рішення опублікувати в районній газеті "Карпатська зірка" у десятиденний термін після його прийняття, контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань економічної реформи, планування, бюджету, фінансів, цін та контролю за проведенням приватизації (ОСОБА_6В.) (а.с.7-14).

Судом встановлено, що 23 березня 2015 року на ХХХІІІ сесії VI скликання Великоберезнянською селищною радою Великоберезнянського району Закарпатської області керуючись статтями 140, 143, 144 Конституції України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 7, 8, 10, 12, 14, 266 Податкового кодексу України, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" розглянувши клопотання Голови правління райспоживспілки було прийнято рішення за № 1056 "Про внесення змін та доповнень до рішення ХХХІІ сесії VI скликання від 29 січня 2015 року "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"", відповідно до останнього вирішено внести зміни та доповнення у додаток № 3 рішення ХХХІІ сесії VI скликання від 29 січня 2015 року "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", а саме: п.3 викласти в такій редакції: Будівлі торговельні - будинки торгові, торгові центри, універмаги магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, АЗС (за винятком допоміжних та підвальних приміщень будинків торгівлі, торгових центрів, універмагів); п.5 Вилучити слова "торгівлі й"; Доповнити додаток пунктами: 14. Допоміжні приміщення будинків торгівлі, торгових центрів та універмагів - ставка податку, відсотки на 2015 рік - 0,2; 15. Підвальні приміщення будинків торгівлі, торгових центрів та універмагів - ставка податку, відсотки на 2015 рік - 0,1; дане рішення опублікувати в районній газеті "Карпатська зірка" у десятиденний термін після його прийняття та контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань економічної реформи, планування, бюджету, фінансів, цін та контролю за проведенням приватизації (ОСОБА_6В.) (а.с.15-18).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, 23 квітня 2015 року ОСОБА_4 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області було сформовано та скеровано до голови ОСОБА_7 селищної ради лист за № 42/9/17-00 "Про скасування рішення № 1056 від 23.03.2015 року", згідно останнього податковий орган повідомив селищну раду про порушення нею при прийняті оскаржуваного рішення принципів податкового законодавства, зокрема принципу стабільності, згідно якого податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, рішення за № 1056 суперечить вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягає скасуванню в найкоротший термін (а.с.19,20).

22 травня 2015 року Великоберезнянською селищною радою Великоберезнянського району Закарпатської області відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на ХХХIV сесії VI скликання було прийнято рішення за № 1082 "Про розгляд листа ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС України в Закарпатській області", згідно останнього вирішено відхилити клопотання ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області від 23 квітня 2015 року № 42/9/17-00 "Про скасування рішення № 1056 від 23 березня 2015 року", контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань економічної реформи, планування бюджету, фінансів, цін та контролю за проведенням приватизації (а.с.21).

03 червня 2015 року було направлено на імя виконуючого обовязки начальника ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС України в Закарпатській області направлено рішення № 1082 від 22 травня 2015 року, що підтверджується листом за № 392/02-07, (а.с.22).

09 червня 2015 року ОСОБА_4 обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України в Закарпатській області було сформовано та скеровано до прокуратури Великоберезнянського району Закарпатської області подання за № 1472/10/1700/13-00 на опротестування рішення Великоберезнянської селищної ради (а.с.23, 24).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється статтею 266 розділу XII Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ є, зокрема, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування згідно з підпунктом 266.2 статті 266 ПКУ є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (крім випадків, передбачених підпунктом 266.2.2 цього пункту).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, а тому числі його часток.

Згідно з пунктом 266.3.3 пункту 26.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ ставки податку для об'єктів житлової та/або житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 ПКУ базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 ПКУ, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Отже, Згідно вимог п.265.1 ст.265 та п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України податок на майно, складовою якого є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком. Специфіка місцевих податків полягає в тому, що їх встановлюють місцеві ради (сільські, селищні або міські) відповідно до вимог та в межах, визначених ПКУ.

Якщо місцева рада приймає рішення про встановлення певного податку або про зміну його елементів, таке рішення набуває чинності відповідно до вимог, передбачених у Податковому кодексі України.

Згідно вимог пп.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України, передбачено принцип стабільності податкового законодавства, який означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною ОСОБА_3 України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Отже, загальні положення Податкового кодексу України дають чітку відповідь, що встановлення податку на майно щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також зміни до його елементів, у випадку прийняття та оприлюднення відповідного рішення місцевої ради до 15 липня 2015 року можуть набути чинності лише з 01 січня 2016 року.

Відтак, оскаржуване рішення № 1056 від 23 березня 2015 року, яке прийняте відповідачем протягом першого півріччя 2015 року, оприлюднено до 15 липня 2015 року набуває чинності щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з обєктів нежитлової нерухомості з 01 січня 2016 року.

Виходячи з практики розгляду справ Верховним Судом України, зокрема Постанови від 04.06.2013 року № 21-64а13, слід зазначити наступне.

У справах, щодо оскарження рішення місцевого самоврядування, відповідно до приписів якого виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом виконання, а тому воно не може бути у подальшому скасоване органом місцевого самоврядування, який його прийняв.

Відповідно до вимог п.15 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання про скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції України чи законом України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах їх повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно вимог ч.10 ст.59 вищенаведеного Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз вищезазначених норм, дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обовязковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є субєктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи вищенаведене, оскільки оскаржуване рішення не є ненормативним правовим актом одноразової дії і не вичерпало свою дію відсутністю факту його фактичного виконання, а тому не позбавляє в даному випадку орган місцевого самоврядування щодо внесення до нього змін.

Крім того, згідно п.п.12.5. статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до вимог ст.10, ст.12 та ст.265 Податкового кодексу України, оскаржуване рішення № 1056 від 23 березня 2015 року "Про внесення змін та доповнень до рішення ХХХІІ сесії VI скликання від 29 січня 2015 року "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", прийнято відповідачем в межах і спосіб передбаченим чинним законодавством України та відповідає принципу стабільності визначеному ст. 4 ПК України, відтак в задоволенні позовних вимог Прокурора Великоберезнянського району Закарпатської області слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Прокурора Великоберезнянського району в інтересах держави до Великоберезнянської селищної ради , третя особа ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення ХХХІІІ сесії VІ скликання Великоберезнянської селищної ради від 23 березня 2015 року № 1056 про внесення змін та доповнень до рішення ХХХІІ сесії VІ скликання від 29 січня 2015 року "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_8