Постанова № 55431809, 26.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р. Справа № 805/4929/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд: визнати неправомірним та скасувати рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 27 липня 2015 року №0000171740/3904 про застосування штрафних санкцій в сумі 20 501,10 грн. та нарахування пені в сумі 461,32 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в січні, лютому 2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що підприємство, як платник єдиного внеску, знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької та Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платників єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначив, що Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» входить у якості структурного підрозділу без права юридичної особи до Державного підприємства «Донецька залізниця», та не має права самостійно розпоряджатися коштами, тому що всі витрати фінансуються за рахунок управління ДП «Донецька залізниця».

З зазначених підстав позивач вважає, що підприємство звільнено від зобов’язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну) сплату позивачем єдиного соціального внеску, а спірне рішення від 27 липня 2015 року №0000171740/3904 про застосування штрафних санкцій в сумі 20 501,10 грн. та нарахування пені в сумі 461,32 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в січні, лютому 2015 року є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача з’явився до суду та надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача з’явився до суду та не заперечував про розгляд справи в порядку письмового провадження, про що подав до канцелярії суду відповідну заяву.

Представником відповідача через канцелярію суду надані заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких зазначено, що дію розпорядження КМУ України № 1053 зупинено розпорядженням КМУ № 1079 від 5 листопада 2014 р та звернень у вигляді заяви платника єдиного внеску з додаванням сертифіката Торгово-промислової палати України до Слов'янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області не надходило, а отже відсутні підстави для не нарахування штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 01074957, юридична адреса: 83000, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, 68 (а.с.14-16).

Як вбачається з матеріалів справи, Відокремлений підрозділ Колійна машинна станція №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Донецька залізниця» без права юридичної особи, перебуває на обліку в Слов'янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

В прохальній частині позовних вимог позивачем зазначене оскаржуване рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 27 липня 2015 року №0000171740/3904 про застосування штрафних санкцій в сумі 20 501,10 грн. та нарахування пені в сумі 461,32 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в січні, лютому 2015 року. Проте, з матеріалів, доданих до позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує рішення за номером №0000181740/3904 від 27 липня 2015 року та дана обставина підтверджується іншими документами по справі, у тому числі й запереченнями відповідача. Тому, суд вважає, що для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, а також з метою належного захисту прав позивача, судом буде досліджуватись саме оскаржуване рішення №0000181740/3904 від 27 липня 2015 року, яке додано до позовної заяви.

Так, Слов’янська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 27 липня 2015 року сформувала рішення №0000181740/3904 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 20 962,42 грн., з яких – сума штрафу у розмірі 20 501,10 грн. та пені в сумі 461,32 грн. за період з 21 січня 2015 року по 24 лютого 2015 року (а.с.11).

Відповідно розрахунку штрафних санкцій до вказаного рішення, пеня нараховувалась за період з 21 січня 2015 року по 24 лютого 2015 року, а саме з 21 січня 2015 року по 22 січня 2015 року в сумі 15,36 грн., з 21 січня 2015 року по 26 січня 2015 року в сумі 199,96 грн. та за період з 21 лютого 2015 року по 24 лютого 2015 року в сумі 246,00 грн. (а.с.12).

Не погодившись з вказаним рішенням підприємство оскаржило вказане рішення Слов’янської ОДПІ шляхом подачі до Головного управління ДФС у Донецькій області скарги вих. №383 від 18 серпня 2015 року (а.с.42).

Рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 15 вересня 2015 року № 8541/10/05-99-10-03-12-1 про результати розгляду скарги підприємства №383 від 18 серпня 2015 року вирішено залишити вищевказану скаргу без розгляду у зв’язку з недотриманням вимог Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладання штрафу (а.с.44-45).

Повторно підприємство оскаржило рішення Слов’янської ОДПІ від 27 липня 2015 року №0000181740/3904 до Головного управління ДФС у Донецькій області скаргою вих. №437 від 30 вересня 2015 року (а.с.46).

Згідно з рішенням Головного управління ДФС України у Донецькій області від 21 жовтня 2015 року № 9932/10/05-99-10-03-12-1 про результат розгляду скарги підприємства № вих. №437 від 30 вересня 2015 року вирішено залишити скаргу начальника Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення (а.с.48-49).

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон №2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У розумінні ч. 11 вказаної статті у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов’язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов’язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Однак, підприємство сплачує свої зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та погасило борг з недоїмки зі сплати єдиного внеску, крім того дана обставина не заперечується сторонами, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків. (а.с.128-226)

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України № 1361 про настання обставин непереборної сили Державного підприємства «Донецька залізниця» від 14 жовтня 2014 року, зареєстрований за вих. № 3765/05-4/62, засвідчено настання обставин непереборної сили Державному підприємству «Донецька залізниця» з 01 серпня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. Також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають з 01 серпня 2014 року та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.13).

Проте, структурний підрозділ сертифікат від ТПП не отримував, однак, у відповідності до установчих документів Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» входить в якості структурного підрозділу без права юридичної особи до Державного підприємства «Донецька залізниця», у зв’язку з чим, даний структурний підрозділ не може самостійно розпоряджатися грошовими коштами, тому що всі витрати в тому числі і на сплату податків, сборів (обов’язкових платежів) фінансуються за рахунок управління ДП «Донецька залізниця», тому, дія Сертифікату, отриманого державним підприємством розповсюджується на всі його структурні підрозділи.

Крім того, суд зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.

Спірним питанням розгляду даної справи є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов’язання.

Абзацом 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 17 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження с. Красний Лиман віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Суд вважає неправомірними посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р, яким зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, згідно якого затверджений перелік населених пунктів, де провадиться АТО, оскільки п. 3 Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 88, ст. 2532);

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 91, ст. 2614).

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території с. Красний Лиман Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріали справи позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 1361 про настання обставин непереборної сили для Державного підприємства «Донецька залізниця» від 14 жовтня 2014 року, зареєстрований за вих. № 3765/05-4/62, засвідчено настання обставин непереборної сили Державному підприємству «Донецька залізниця» з 01 серпня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. Також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають з 01 серпня 2014 року та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.13).

Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» є структурним підрозділом Державного підприємства «Донецька залізниця» та не є юридичною особою, тому, дія Сертифікату, отриманого державним підприємством розповсюджується на всі його структурні підрозділи.

Позивачем надано у якості доказу сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 1361 про настання обставин непереборної сили для Державного підприємства «Донецька залізниця» від 14 жовтня 2014 року, тобто наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного соціального внеску.

Пунктом 9-4 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин, рішення від 27 липня 2015 року №0000181740/3904, прийняте відповідачем про застосування штрафних санкцій в сумі 20 501,10 грн. та нарахування пені в сумі 461,32 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в січні, лютому 2015 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2015 рік” з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 1 218,00 грн.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб’єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом мав сплатити судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Отже, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1 218,00 грн., сплата якого позивачем при зверненні до суду із даним позовом підтверджується відповідною квитанцією, наявною в матеріалах справи.

З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, керуючись вимогами ст.ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Колійної машинної станції №10 «Державного підприємства «Донецька залізниця» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Слов'янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 27 липня 2015 року №0000181740/3904 про застосування штрафних санкцій в сумі 20 501,10 грн. та нарахування пені в сумі 461,32 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в січні, лютому 2015 року.

Стягнути на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (код ЄДРПОУ 01074957 юридична адреса: 83000, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, 68) за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38660601, юридична адреса: 84100, Донецька обл., м. Слов’янськ, пл. Жовтневої Революції, 3) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.