Ухвала суду № 55431788, 29.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

29 грудня 2015 р. Справа №805/4751/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця I.О., при секретарі судового засідання Музиканта В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Донецькій залізниці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_2 (за довір.)

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Донецькій залізниці в якому просить суд:

-визнати неправомірною бездіяльність Управління Мінінстерства Внутрішних Справ України на Донецькій залізниці щодо розгляду та прийняття відповідного рішення за поданим 26 червня 2014 року на імя начальника УМВС України на Донецькій залізниці рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням.

-визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України на Донецькій залізниці №76о/с від 06 квітня 2015 року про звільнення з ОВС за пунктом є (за пропущення дисципліни).

-поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого СРМЗ та ЗПО ВКР УМВС України на Донецькій залізниці.

-зобовязати УМВС України на Донецькій залізниці здійснити нарахування та виплату на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 06 квітня 2015 року по день поновлення на посаді.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі.

27 листопада 2015 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від представника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Донецькій залізниці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка обґрунтована тим, що позивач про своє звільнення дізнався 22 квітня 2015 року, що підтверджується рапортом старшого інспектора ОД СКПС ВКЗ Управління ОСОБА_3, в якому останній вказує на отримання позивачем примірнику спірного наказу про звільнення 22 квітня 2015 року, внаслідок чого вважає, що позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду з даним позовом. З огляду на зазначене, просив адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що датою, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів є дата ознайомлення позивача з його наказом про звільнення, або належний в розумінні приписів КАС України письмовий доказ щодо ознайомлення позивача з наказом про його звільнення.

Проте, належних доказів щодо дати ознайомлення позивача зі спірними наказами ані в матеріалах справи, ані в даному клопотанні та інших наданих відповідачами до суду документів не міститься.

Відповідач в обґрунтування пропуску ОСОБА_1 встановленого строку звернення до суду посилається на складений ОСОБА_3 рапорт, в якому останній повідомляє, що 22 квітня 2015 року ОСОБА_1 прибув до відділу кадрового забезпечення, де йому були підготовлені документи стосовно звільнення з органів внутрішніх справ. Також, в даному рапорті вказано на те, що позивач 22 квітня 2015 року отримав обхідний лист, витяг з наказу про своє звільнення, проте від підпису про отримання даних документів відмовився.

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка старший інспектор з ОД СКПС ВКЗ Управління МВС України на Донецькій залізниці ст. лейтенант міліції ОСОБА_3 надав пояснення, аналогічні викладеному у вищезазначеному рапорті. На запитання щодо дати складення вищевказаного рапорту, а саме 08 жовтня 2015 року, свідок пояснив, що вказаний рапорт був ним складений лише після звернення позивача до Управління МВС України на Донецькій залізниці із запитом про надання інформації щодо звільнення останнього з органів внутрішніх справ, та у звязку з оскарженням ОСОБА_1 наказу про своє звільнення. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що у квітні 2015 року рапорт, щодо обставин ознайомлення 22 квітня 2015 року позивача із наказом про своє звільнення та відмову від підпису ОСОБА_1 необхідних документів при звільненні, ним не складався.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням приписів КАС України, суд критично ставиться до вищезазначеного рапорту ОСОБА_3 як до належного доказу ознайомлення позивача зі спірним наказом про його звільнення, оскільки даний рапорт складено співробітником відповідача 08 жовтня 2015 року, тобто після особистого звернення позивача з вимогою про повідомлення щодо прийнятого відносно його звільнення за власним бажанням рішення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем до суду не надано належних доказів ознайомлення позивача з наказом про його звільнення, суд вважає, що позивачем не пропущено встановлений КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122-1, 133, 160, 165 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Донецькій залізниці про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Донецькій залізниці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено 04 січня 2016 року, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 29 грудня 2015 року в присутності представника відповідача і приєднано до матеріалів справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Голошивець І.О.