Постанова № 55431744, 28.01.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. ЛуцькСправа № 803/3910/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засіданняЛитвиненко І.П.

за участю представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідача 1 ОСОБА_2,

представника відповідача 2ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_4 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі ОСОБА_4 ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУ ДКС України у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 19 листопада 2015 року № 00622331701, зобовязання подати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 23309 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень 2015 року, що виникло за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося в серпні 2015 року. За результатами перевірки складено акт № 5357/17.01/НОМЕР_1 від 06 листопада 2015 року, у якому зафіксовані порушення пунктів 198.4, статті 198, 199.1 статті 199, 200.1, 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України). На підставі даного акту ОСОБА_4 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 23 309 грн.

Позивач не погоджується із даним податковим повідомленням-рішенням, оскільки висновок податкового органу про те, що підприємцем не підтверджено використання та списання у періоді, що перевірявся (з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року), пального, придбаного в Україні в кількості 9 954, 16 л, та у звязку з цим завищено податковий кредит не відповідає чинному законодавству.

Зазначила, що не має жодного значення використання чи не використання всього обсягу купленого у періоді, що перевірявся, пального для того, щоб включити суми ПДВ сплачені при його купівлі до складу податкового кредиту для зазначеного періоду.

В звязку з наведеним, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № 00622331701 та зобовязати подати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 23 309 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, субєкта владних повноважень, в наданих письмових запереченнях від 20 січня 2016 року та у судовому засіданні адміністративний позов не визнав. Суду пояснив, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення суми бюджетного відшкодування заявленої у податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 року на суму 23 309 грн., зокрема, в ході проведення перевірки було надано залишки пального станом на 01 серпня 2015 року та 31 серпня 2015 року, кількість придбаного та використаного пального, згідно яких підприємцем зазначено, що у серпні 2015 року під час здійснення послуг перевезення було придбано пального на території України в кількості 54 917,16 л.

Однак, згідно аналізу подорожніх (шляхових) листів на міжнародному сполученні та на території України наданих ФОП ОСОБА_5 для проведення перевірки, встановлено, що у серпні 2015 року підприємцем у господарській діяльності використано пального, придбаного на території України, в кількості 44 963 л і саме використання такої кількості пального підтверджено відповідними документами. При цьому, згідно залишків пального станом на 01 серпня 2015 року та 31 серпня 2015 року встановлено незмінну кількість 7 500 л. Тобто, шляхом співставлення залишків пального та придбаного пального у серпні 2015 року випливає, що підприємець усю кількість придбаного пального у серпні 2015 року використала у цьому ж місяці. В свою чергу, документів, які б підтвердили використання пального у серпні 2015 року надано лише на 44 963 л. Відтак, у платника податків виникає прямий обовязок щодо відображення податкового зобовязання із податку на додану вартість щодо реалізованого пального.

Отже, невірне відображення податкового зобовязання з податку додану вартість (заниження податкового зобовязання із сум ПДВ) стало причиною завищення суми бюджетного відшкодування (а.с. 51-52).

Враховуючи наведене, зазначає, що позивачу правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 23 309 грн., а, відтак, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ від 19 листопада 2015 року №00622331701 є правомірним, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник відповідача ГУ ДКС України у Волинській області адміністративний позов не визнала, надала суду пояснення, що відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17січня 2011 року № 39, та пунктів 12, 13 статті 200 ПК України орган ДФС надає висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, на підставі якого орган Казначейства перераховує платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку.

Висновки ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області для повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_5 за серпень 2015 року до органів Державної казначейської служби України у Волинській області не надходили (а.с. 42-43). Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради Волинської області 07 квітня 2000 року (а.с. 63).

Відповідно до свідоцтва №53677479 є платником податку на додану вартість з 01 квітня 2004 року (а.с.62).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 64-67).

Відповідно до направлення на перевірку №002403 від 02 листопада 2015 року та наказу ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №2158 від 02 листопада 2015 року головним державним ревізором- інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_6 на підставі пункту 78.2 статті 78 ПК України, постанови КМУ від 27 грудня 2010 року №1238, відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку, що не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, правомірності нарахування ФОП ОСОБА_5 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2015 року, що виникло за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося у серпні 2015 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 06 листопада 2015 року № 5357/17.01/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пунктів 198.4, статті 198, 199.1 статті 199, 200.1, 200.4 «б» статті 200 ПК України, ФОП ОСОБА_5 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в податковій декларації за серпень 2015 року на суму 23 309 грн.

На підставі даного акту ОСОБА_4 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 23 309 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За визначенням Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Положеннями пунктів 200.5, 200.7, 200.8, 200.12, 200.13, 200.14, 200.15 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 198.4 статті 198 ПК України визначено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Спірні правовідносини полягають в тому, що згідно податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту вартість придбаного дизельного палива на загальну суму 203965,00 грн.

В ході проведення перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було надано шляхові листи, товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, залишки товарно-матеріальних цінностей (пального), згідно яких контролюючий орган встановив, що станом як на 01 серпня 2015 року так і станом на 31 серпня 2015 року залишки пального у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 становили незмінну кількість 7500 літрів. Кількість придбаного на території України у серпні та використаного в господарській діяльності пального становила 54 917,16 л. Придбання пального підтверджується видатковими накладними, сума коштів за які віднесена до податкового кредиту серпня 2015 року.

З аналізу шляхових листів ОСОБА_4 ОДПІ зробила висновок, що у серпні 2015 року підприємцем у господарській діяльності використано пального придбаного на території України лише в кількості 44 963 л (а.с. 13).

Тобто, контролюючий орган вважає, що платником не підтверджено використання та списання у періоді, що перевірявся, пального придбаного в Україні в кількості 9 954,16 л та завищено податковий кредит за серпень 2015 року на суму 23 309 грн. податку на додану вартість (3 865 л*14,05/6, де 14,05 грн. вартість пального (дизельного пального)), де 14,05 грн вартість пального (дизельного пального) придбаного в ТзОВ «Синергія 1999» платником податків завищено податковий кредит на суму 169596,00 грн. податку на додану вартість.

Суд не погоджується з таким висновком ОСОБА_4 ОДПІ, оскільки позивачем включені до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за придбане дизельне паливо в серпні 2015 року в ТОВ Синергія 1999, ТзОВ ВОГ Рітейл, ТзОВ ВТФ Авіас та ПП Укрпалетсистем на загальну суму 169596,00 грн. Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість за придбане пальне вказані у видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: № 3958 від 08 серпня 2015 року, № 4035 від 11 серпня 2015 року, № 4180 від 15 серпня 2015 року, № 4269 від 21 серпня 2015 року, № 4346 від 26 серпня 2015 року, № 4409 від 30 серпня 2015 року (а.с. 80-85).

Оплата за поставлений товар (дизпаливо) в серпні 2015 року проводилась в безготівковій формі.

Щодо залишків пального у ФОП ОСОБА_5 станом на 01 серпня 2015 року та на 31 серпня 2015 року, на які посилається відповідач в акті перевірки, то суд зазначає, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що платник податків мав право включити суми сплаченого в серпні 2015 року податку на додану вартість за придбане пальне незалежно від того, чи використовувалося воно у межах господарської діяльності протягом звітного періоду, та незалежно від кількості його залишків на кінець звітного періоду, а тому контролюючий орган безпідставно позбавив платника податків права на включення податкового кредиту на загальну суму 169596 грн. до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Стосовно доводів представника ОСОБА_4 ОДПІ про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Фактично письмові заперечення представника відповідача ґрунтуються на тому, що у позивача виник прямий обовязок щодо відображення податкового зобов'язання із податку на додану вартість щодо придбаного, але не реалізованого у серпні 2015 році дизельного пального.

Однак вказане твердження суперечить основним принципам визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Тобто, обовязок платника податку відобразити податкове зобовязання з податку на додану вартість виникає тільки у разі постачання ним товарів/послуг, або у разі ввезення/вивезення товарів через митний кордон України.

Ще один випадок, коли платник податків відображає податкові зобовязання з податку на додану вартість передбачений у статті 184 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 184.7 статті 184 цього Кодексу, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Це означає, що у разі анулювання свідоцтва платника ПДВ, невикористані товари/послуги, які були попередньо включені до складу податкового кредиту, враховуються у склад податкового зобовязання шляхом проведення умовного продажу.

У судовому засіданні суд витребовував у представника ОСОБА_4 ОДПІ пояснення з приводу того, на яких підставах ФОП ОСОБА_5 повинна була враховувати невикористане в оподаткованих операціях пальне у податкове зобовязання з ПДВ.

Більше того, під час судового розгляду було встановлено та не заперечувалося представником податкового органу, що вказане дизельне пальне не використовувалося та не реалізовувалося ФОП ОСОБА_5 Крім того, підприємець не позбавлявся реєстрації платником податку на додану вартість, тому й не мав проводити його умовний продаж.

Отже, будь-яких законних підстав для відображення невикористаного дизельного палива у складі податкового зобовязання підприємець не мала, а доводи представника ОСОБА_4 ОДПІ в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

У звязку з цим прийняте ОСОБА_4 ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № 00622331701 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 23 309 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобовязання ОСОБА_4 ОДПІ подати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 23 309 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобовязаний у пятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Дана позиція суду узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 826/17403/14).

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем ОСОБА_4 ОДПІ не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 19 листопада 2015 року № 00622331701, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення та зобовязати ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС України у Волинській області подати ГУ ДСК України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_5 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 23 309 грн.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_5 згідно квитанцій від 18 грудня 2015 року № 0.0.478565551.1 та від 29 грудня 2015 року №0.0.483761177.1 сплатила судовий збір у розмірі 1705 грн. 20 коп. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (а.с. 2).

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 19 листопада 2015 року № 00622331701.

Зобовязати ОСОБА_4 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 23 309 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стягнути з бюджетних асигнувань ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (43026, Волинська область, місто Луцьк, проспект Соборності, 42/136, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1705, 20 грн. (тисяча сімсот пять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 02 лютого 2016 року.