Постанова № 55422253, 26.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 р. Справа № 820/10195/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представників позивача - Барабицької Я.М., Бессонної Н.М.,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2015р. по справі № 820/10195/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД" звернулося до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року №0000692203, №0000702203, видані Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000692203 та № 0000702203 від 07 квітня 2015 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 36429608) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (код 38809821) за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, результати якої оформлені актом №700/20-23-22-01-05/36429608 від 25 березня 2015 року, яким зафіксовано порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість всього у сумі 250000 грн., у т.ч. за жовтень 2013 року у сумі 250000 грн.; п.п.138.10.6 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємству донараховано податку на прибуток за 2013 рік у сумі 232658 грн. по операціях з придбання послуг від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (код 38809821); документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (код 38809821) за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (а.с. 12-27).

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав на них свої заперечення до Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с. 28-32).

Листом від 07 квітня 2015 року №3269/10/20-23-22-01-05 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України заперечення на акт перевірки від 25 березня 2015 року №700/20-23-22-01-05/36429608 залишено без розгляду (а.с. 33).

На підставі акту перевірки №700/20-23-22-01-05/36429608 від 25 березня 2015 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 07 квітня 2015 року №0000692203, №0000702203 (а.с. 10-11).

Позивач, не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями від 07 квітня 2015 року №0000692203, №0000702203З подав на них скаргу до Головного управління ДФС у Харківській області та до Державної фіскальної служби України (а.с. 34-38, 46-51).

Рішенням від 12 червня 2015 року №1443/10/20-40-10-04.14 Головного управління ДФС у Харківській області (а.с. 39-45), та в подальшому рішенням Державної фіскальної служби України від 18 серпня 2015 року №17523/6/8898-1001-04-25 (а.с. 52-57) скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 07 квітня 2015 року №0000692203, №0000702203 - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення обґрунтовані та прийняті на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138 .10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункту 138.11, 138.12 цієї статті, пункту 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положенням пп. 139.1.1 та п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що позивач зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 25 березня 2009 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28 травня 2015 року № 06.3-11/2253.

01 жовтня 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (постачальник) укладено договір № 08-13, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця скраплений газ пропан-бутан, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах укладеного правочину. Кількість та вартість товару по даному договору визначена в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця, з дати підписання видаткової накладної.

ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ.

На виконання умов зазначеного договору постачальником позивачу поставлено скраплений газ , який оплачений постачальнику, що підтверджується видатковими накладними №№ 104, 149, 234, 336, 466, 467, 509, 643, 554, 658, податковими накладними №№ 44, 46, 81, 88, 110, 129, 184, 215, 256, 266, 304, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що розрахунки між сторонами договору проводилися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Перевезення нафтопродуктів здійснювалось автопідприємством ОСОБА_4, що підтверджується товарно - транспортними накладними № Р104, Р149, Р234, Р235, Р336, Р467, Р509, Р554, Р643, Р658.

Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що під час перевірки всі первинні документи, які підтверджують наявність та реальність господарських взаємовідносин з контрагентами були надані позивачем.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що отриманий товар позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано з метою отримання прибутку, згідно акту перевірки, факт його реалізації податковим органом не заперечується.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладені договори на підставі яких сформовано перелік пунктів поставки для договору з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" , а саме: договір оренди майна № 1 від 01 липня 2013 року (орендодавець ФОП ОСОБА_5) на АГЗП АДРЕСА_1; договір оренди майна № 04/12 від 23 жовтня 2012 року (орендодавець ТОВ «Сумиспецгаз»); договір поставки № 73/13-ЄТ від 01 жовтня 2013 року з ПП «Автогазсервіс».

Відповідно до п 6.1 Інструкція про порядок приймання , транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Крім того, Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту передбачено, що Бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказомМіністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 ( z0751-99 ) та зареєстрованого Міністерством юстиції 2 листопада 1999 р. за N 751/4044.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України став акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндохдів у м. Києві № 1394/26-55-22-13/3880981 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за період з 01 серпня 2013 року по 28 лютого 2014 року»

Колегія суддів зазначає, що встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09 січня 2007 р. у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не передбачений обов'язок для платника податків здійснювати контроль за веденням господарської діяльності його контрагента та нести відповідальність за можливі порушення ним податкового законодавства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, видаткові накладні, які були виписані контрагентами, банківські виписки мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та використані для подальшої господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльності підприємства ніж у господарській.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанова про задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД» .

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2015р. по справі № 820/10195/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ ТРЕЙД" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року №0000692203, №0000702203.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений 01.02.2016 р.