Ухвала суду № 55421490, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/91220/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року

у справі № 2а-886/11/2770

за позовом Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, -

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до суду в інтересах Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1054115,59 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року позов був задоволений частково. Стягнуто з ТОВ «Севморверф» на користь ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя заборгованість з орендної плати у розмірі 461544,12 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Севморверф», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між Інкерманською міською Радою (орендодавець) та ТОВ «Севморверф» (орендар) був укладений договір оренди землі від 12 квітня 2006 року № 12/06-З, за умовами якого відповідно до Рішення Інкерманської міської Ради № 24/536 від 23 грудня 2005 року орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 9,0652 га для обслуговування будівель та споруд виробничо-майнового комплексу, що знаходиться по Сімферопольському шосе, 36 у місті Інкерман Балаклавського району м. Севастополя. Договір укладений строком на 50 років (пункт 3.1 договору) (арк. справи 24-27).

23 січня 2008 року ТОВ «Севморверф» подало до ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якої сума орендної плати за 2008 рік складає 844800,03 грн., де щомісячний платіж складає 70400,00 грн. (арк. справи 17).

21 січня 2009 року ТОВ «Севморверф» подало до ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя податкоу декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якої сума орендної плати за 2009 рік складає 973209,63 грн., де щомісячний платіж складає 81100,80 грн. (арк. справи 18).

01 лютого 2010 року ТОВ «Севморверф» подало до ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якої сума орендної плати за 2010 рік складає 1030629,00 грн., де щомісячний платіж складає 85885,75 грн. (арк. справи 20).

26 січня 2011 року ТОВ «Севморверф» подало до ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якої сума орендної плати за 2011 рік складає 1030629,00 грн., де щомісячний платіж складає 85885,75 грн. (арк. справи 22).

ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя була проведена перевірка ТОВ «Севморверф» з питань повноти і своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за жовтень, листопад, грудень 2008 року по терміну сплати: 01 грудня 2009 року, 30 грудня 2009 року, 30 січня 2009 року, за результатами якої складений акт № 111/330/15-341/23664754 від 21 вересня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2008 року, що призвело до утворення недоїмки в сумі 64411,97 грн., 70400,00 грн., 51440,60 грн. відповідно.

21 вересня 2009 року ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001021503/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку 31, 53, 59, 75 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата, у розмірі 162018,10 грн. застосувала до ТОВ «Севморверф» штраф у розмірі 20 % у сумі 32403,62 грн.

21 вересня 2009 року ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001011503/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата, у розмірі 19234,50 грн. застосувала до ТОВ «Севморверф» штраф у розмірі 10 % у сумі 1923,45 грн.

21 вересня 2009 року ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001001503/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку 24 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата, у розмірі 5000,00 грн. застосувала до ТОВ «Севморверф» штраф у розмірі 10 % у сумі 500,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року у справі № 2а-681/09/2770 з ТОВ «Севморверф» було стягнуто заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 240726,17 грн. за період грудень 2008 року - березень 2009 року, з яких 239173,00 грн. - основний платіж та 1553,17 грн. - пеня (арк. справи 37-38).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року у справі № 2а-1192/10/2770 з ТОВ «Севморверф» було стягнуто заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі основного платежу 901678,73 грн. за період квітень 2009 року - лютий 2010 року.

За наслідками погашення заборгованості за постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року у справі № 2а-681/09/2770 відповідачу була нарахована пеня у розмірі 44267,70 грн., з яких сплачено 24648,83 грн., у зв'язку з чим залишок несплаченої пені складає 19618,87 грн.

За наслідками погашення заборгованості за постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року у справі №2а-1192/10/2770 відповідачу нарахована пеня у розмірі 85293,69 грн., яка не була погашена.

За наслідками погашення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями від 21 вересня 2009 року № 0001011503/0, № 0001001503/0 та № 0001021503/0 про застосування до ТОВ «Севморверф» штрафних (фінансових) санкцій, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 4459,78 грн., яка не була погашена.

Як вбачається з розрахунку суми позову, сума заборгованості товариства складає 1054115,59 грн., з яких: заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з березня по грудень 2010 року, січень 2011 року - 944743,25 грн.; 109372,34 грн. - пеня.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не було сплачено в строк та у повному обсязі розмір орендної плати. Відмовляючи у задоволення решти позовних вимог, суд виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, з урахуванням того, що орендна плата за травень - листопад 2010 року була сплачена відповідачем своєчасно, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування штрафу у відповідному розмірі необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою на відповідну кількість календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного у 2009 - 2010 роках законодавства України належало виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Севморверф» сплатило податкові зобов'язання з орендної плати за землю за період: травень 2010 року у сумі 73389,25 грн., червень 2010 року у сумі 85885,75 грн., серпень 2010 року у сумі 85885,75 грн., вересень 2010 року у сумі 85885,75 грн., жовтень 2010 року у сумі 85885,75 грн., листопад 2010 року у сумі 85885,75 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та випискою банка (арк. справи 71-76).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна