Ухвала суду № 55421428, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/67069/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк»

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011

у справі № 2а-10531/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 30.08.2011 № 0002802320/20359 та № 0002812320/20358.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інжбудпарк» з питань взаємовідносин з ПП «Версант», ПП «Сервіс доріг», ПП «Інформаційно-консалтингова компанія «Інтелект», ПП «Трансзахідком», ПП «Сократ плюс», ПП «Оптіма інформ», ПП «Бізнес груп», ПП «Західбізнесстандарт», ПП «Західзбутторгівля», ПП «Галекспортторг», ПП «Вест інком», ПП «Нео інвест Груп», ПП «Фірма Арміда», ПП «Торггрупбізнес», ПП «Ліміт інвест груп», ТОВ «Лемберг техно груп», ТОВ «Стартпромгруп» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, складено акт № 522/23-2/33285980 від 23.08.2011, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 11 313 грн. в 2010 році; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9 050 грн., в т.ч.: за червень 2010 року в сумі 1 504 грн., за липень 2010 року в сумі 4 158 грн., за серпень 2010 року в сумі 2 017 грн., в жовтні 2010 року в сумі 900 грн., за грудень 2010 року в сумі 213 грн., за січень 2011 року в сумі 258 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 30.08.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002802320/20359 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14 141 грн., в т.ч.: 11 313 грн. основного платежу та 2 828 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002812320/20358 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 313 грн., в т.ч.: 9 050 грн. основного платежу та 2 263 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, погодилися із позицією податкового органу щодо наявності в діях позивача порушень норм чинного законодавства.

Однак, вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язано суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо встановлених фактичних обставин у межах спірних правовідносин. Серед іншого суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача щодо підстав та наслідків проведення контролюючим органом позапланової виїзної перевірки з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, особливості оформлення та правові наслідки якої визначені пунктом 86.9 статті 86 цього Кодексу у відповідній редакції.

Відповідно до приписів ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У той же час, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суди обох інстанцій неповно встановили всі обставини по даній справі, що входять до предмету доказування, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний