Ухвала суду № 55420714, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/76769/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 по справі №2а-15499/11/2670 за позовом Іноземного підприємства «ГФК Юкрейн» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012, позовні вимоги Іноземного підприємства «ГФК Юкрейн» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000394220 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 179843,80грн. та застосування 44868,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 17.05.2011 №0000384220 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145753,00грн. та застосування 36438,25грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби 04.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.12.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 7, 9, 69, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Іноземного підприємства «ГФК Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 15.04.2011 №98/22-03/23512435.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки від 15.04.2011 №98/22-03/23512435 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0000384220, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 177852,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 44463,00грн.; від 17.05.2011 №0000394220, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 222317,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 55579,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, що за господарськими угодами позивача з контрагентами нерезидентами ціна послуг не включає суму податку на додану вартість, а тому ПДВ повинен буде нарахований на вартість послуг, визначений відповідними договорами, а у валові доходи підлягає включенню вартість послуг за господарськими угодами та ПДВ, нарахований на вартість послуг.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, суд що при отриманні оплати послуг за контрактами, які не передбачають включення сум податку на додану вартість до вартості послуг, позивач зобов'язаний нарахувати ПДВ на контрактну ціну.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Тобто, платник податку зобов'язаний включити до складу валового доходу всю суму отриманих коштів з урахуванням суми податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за контрактами позивача з наступними контрагентами вартість наданих послуг визначалася із врахуванням ПДВ та відповідно до валового доходу включалися усі кошти, отримані за надані послуги із врахуванням ПДВ: SIA GfK Custom research Baltic договір про надання послуг від 30.10.2009 №95; SIA GfK Custom research Baltic договір про надання послуг від 22.09.2009 №76; GFK NOP Limited договір про надання послуг №140.200-1; GFK Arastirma Hizmetleri A.S. договір про надання послуг від 02.02.2009 №150.070; GFK Polonia Sp.z.o.o. договір про надання послуг від 07.12.2009 №107; GFK Polonia Sp.z.o.o. договір про надання послуг від 04.01.2010 №150.067; Fovea Market Research договір про надання послуг від 11.05.2010 №65; Doxa S.p.a. Інвойс від 08.10.2009 №0011415; Boehringer IngelHeim RCV GmbH Інвойс від 24.11.2010 №С016041; GFK Polonia Sp.z.o.o. договір про надання послуг від 31.10.2008 №178; SAFEGE договір про надання послуг від 12.11.09 №002; Милавица договір про надання послуг від 13.05.2010 №69; GFK Polonia Sp.z.o.o. договір про надання послуг від 13.07.2009 №47; GFK Polonia Sp.z.o.o. договір про надання послуг від 18.11.2009 №150.066; Discovery Communications Europe Limited договір про надання послуг від 08.07.2010 №8510; Discovery Communications Europe Limited Інвойс від 01.09.2010 №С015031; GFK Custom research France договір про надання послуг від 29.06.2010 №94; GfK Kynetec France договір про надання послуг від 26.04.2010 №59; Philip Morris International Management S.A. договір про надання послуг від 08.02.2010 №115.867; Philip Morris International Management S.A. договір про надання послуг від 26.10.2009 №115.843; Philip Morris International Management S.A. договір про надання послуг від 08.07.2010 №115.910; Philip Morris International Management S.A. договір про надання послуг від 20.04.2010 №115.882; Reed Business Information договір про надання послуг від 26.01.2010 №34; ГФК-Русь ООО рамковий договір про надання послуг від 11.01.2010 №18,; BNP Paribas договір про надання послуг від 29.01.2010 №160.299.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.05.2011 №0000394220 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 179843,80грн. та застосування 44868,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 17.05.2011 №0000384220 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145753,00грн. та застосування 36438,25грн. штрафних (фінансових) санкцій є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 по справі №2а-15499/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв