Ухвала суду № 55420659, 02.02.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"02" лютого 2016 р. Справа № 806/4818/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, 3-я особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №21556634 від 25.05.2015р. прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Єгоровою Мариною Євгенівною приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1.

23.11.2015р. заявою ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №21556634 від 25.05.2015р. прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Єгоровою Мариною Євгенівною приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_3 зазначив, що 16 жовтня 2007 між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено кредитний договір, в забезпечення зобов'язаннь за яким було укладено договір іпотеки від 16 жовтня 2007. Згідно вказаного договору в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1. До 25.05.2015 (дата вчинення відповідачем оскаржуваного рішення) власником квартири був позивач, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2007. Вказана квартира є його єдиним житлом. 2012 році між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк") та ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" було укладено договір факторингу та договір про відступлення прав за вказаним іпотечним договором. На підставі вищезазначених договорів ПАТ "УкрСиббанк" передало ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" право вимоги щодо заборгованості по кредитному договору від 16 жовтня 2007 та відступило права за іпотечним договором, укладеним із позивачем. 27.08.2015 представники ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" без будь-якого попередження, за відсутності позивача, без будь-якого рішення суду про примусове виселення, зламавши замки ввійшли до його квартири АДРЕСА_1. Повернувшись додому 27 серпня 2015 року, позивач з'ясував, що в його квартирі змінені замки та квартира знаходиться під охороною приватної охоронної фірми. В квартирі лишились усі його особисті речі, документи та гроші. За вказаним фактом позивачем було подано до міліції заяву про вчинення злочину. Пізніше позивач дізнався, що згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, індексний номер 21556634 від 25.05.2015 власником спірної квартири стало ТОВ "КЕЙ- КОЛЕКТ". В якості підстави переходу права власності на квартиру у Державному реєстрі вказаний договір іпотеки від 16 жовтня 2007 року. На думку позивача, приватний нотаріус Єгорова М.Є. за заявою ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" незаконно звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі "застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя", про яке йде річ у договорі іпотеки, що вважається примусовим відчуженням об'єкта нерухомості.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.05.2015 року №21556634 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37825968). Присуджено на користь позивача за рахунок відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 25.12.2015р. скасувати та прийняти нову про відмову в позові. В скарзі ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" вказує, зокрема, на те, що позивач порушив основне зобов'язання за кредитним договором в результаті чого у останнього виникла заборгованість. За наявності порушення основного зобов'язання ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" направило позивачу вимогу про усунення порушення. Однак, вказана вимога про усунення порушення залишена позивачем без задоволення. Отже, товариство маючи всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до приватного нотаріуса для реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.197 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу на праві приватної власності належала квартира площею 33,5 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.10).

16 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту №11235438000, предметом якого стало надання кредиту в розмірі 151500 грн.00 коп. (а.с.12-17).

16 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та позивачем укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого стала передача в іпотеку об"єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, з метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором від 16.10.2007 №11235438000. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 16 жовтня 2007 року за реєстровим № 15663 (а.с.46-47).

На підставі ст.73 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з посвідченням вищевказаного Договору іпотеки, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 16 жовтня 2007 року було накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим №15664.

13 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" укладені Договір факторингу №2 (а.с.49-53) та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений Саєнко Е.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, 13 лютого 2012 року за реєстровими №649-650 (а.с.55-57), згідно яких право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ". Згідно з п.4.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель (ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ") має право звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1) у випадку не виконання Боржником зобов'язання за Кредитним договором.

13.05.2014 ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" направило позивачу повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у будь- якій особі- покупцеві на підставі договору купівлі- продажу або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку", а також заявлено вимогу про усунення порушень умов даного договору шляхом погашення кредиту упродовж 30 днів з дня отримання даного листа. (а.с.72).

На підставі заяви ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" від 25 травня 2015 року (а.с.83) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.05.2015 індексний номер: 21556634, яким проведено державну реєстрацію права власності на об"єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2, за особою ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37825968), про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки внесено запис від 25.05.2015 №38025885 (а.с.84).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності державної реєстрації прав та їх обтяжень оформленої рішенням відповідача №21556634 від 25.05.2015р.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV(далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно ч. 3 ст.16 Закону №1952-IV разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно ч.13 ст.15 Закону №1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Кабінетом Міністрів України від 17.10.2013 №868(далі -Порядок №868).

Підпунктом 1 п.37 Порядку №868 встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

На виконання вимог ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що законодавцем визначено, що у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (або у відповідному застереженні в іпотечному договорі) сторони можуть визначити два можливих варіанти звернення стягнення на предмет іпотеки - в порядку статей 37 або 38 Закону.

Частиною 1 ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами розділу 4 договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі : рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, поза судового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ "Про іпотеку", з інших передбачених законодавством України, підстав.

Пунктом 4.5 договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 Договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (п.5.1 договору іпотеки).

Відповідно до п.5.2.1 договору іпотеки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання можлива на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ "Про іпотеку".

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодного окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" не укладалося (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне). Договір іпотеки не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В письмових запереченнях проти позову приватний нотаріус Єгорова М.Є. вказала на те, що право власності на предмет іпотеки зареєстровано на підставі ст.37 ЗУ "Про іпотеку", оскільки іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (а.с.21-23).

Так, згідно ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" мав надати, а у випадку не надання, державний реєстратор - витребувати документи на підтвердження того, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" ухвалено рішення про прийняття предмета іпотеки у власність та сплачено позивачу грошові кошти у вигляді перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні відповідні докази виконання ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" вимог вищенаведеної норми законодавства.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (надалі Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тому, обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.

Аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про те, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Таким чином іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а й отримання вимоги, а реєстратор речових прав вимагати такі документи.

В підтвердження факту отримання позивачем вимоги про усунення порушення (повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки) від 13.05.2014р. №2343-10/о відповідачем було подано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 (а.с.74).

Колегія суддів вважає, що вказане повідомлення не може вважатися належним доказом вручення позивачу вимоги про усунення порушення, оскільки

- з повідомлення не можливо встановити дату (а саме рік) вручення вимоги позивача;

- відправником зазначено ТОВ УКРБОРГ*проспект Московський 28-А 8 поверх МСП 655, північна частина Києва, Київ 04655;

- у графі за адресою "листи рекомендовані";

- у графі місце подання 21.04.2014р.;

- штрихкодові ідентифікатори (0531508797821 та 1000900935068) свідчать про те, що вказане поштове відправлення не зареєстроване в системі Українського ДП поштового зв'язку "Укрпошта". Доводами апеляційної скарги вказане вище не спростовано. Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказане повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 не підтверджує факт надсилання та отримання позивачем вимоги про усунення порушення в порядку ст.35 ЗУ "Про іпотеку".

Згідно зі ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Враховуючи, що відповідачем для реєстрації права власності було подано не повний пакет документів, необхідних для проведення реєстрації права власності на іпотечне майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №21556634 від 25.05.2015р. не може вважатися таким, що прийнято з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

А отже твердження апелянта, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно від 25.05.2015р. прийнято з дотриманням процедури державної реєстрації права власності на предмет іпотеки та у відповідності до вимог чинного законодавства, є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду, що позивач порушив основне зобов'язання за кредитним договором в результаті чого у останнього виникла заборгованість, на думку товариства дотримання чи недотримання 30-денного строку з моменту отримання Іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя вже не має сенсу.

З цього приводу суд апеляційної інстанції вказує, що предметом спору в даній адміністративній справі є правомірність рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно, а не виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором. Порушення зобов'язань за кредитним договором не є підставою для визнання законним оскарженого рішення відповідача.

Інші доводи, викладені в скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні судового рішення, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_3,10000

3- відповідачу/відповідачам: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна АДРЕСА_4

4-третій особі: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" - вул.Межигірська,22,м.Київ 71,04071,