Ухвала суду № 55420548, 02.02.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"02" лютого 2016 р. Справа № 806/5286/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Єфремовій О.С. ,

за участю позивача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "14" січня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи: ОСОБА_4 , Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, визнання незаконним наказу, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду її звернень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України та видання наказу від 16 жовтня 2013 року № ЖТ/1822082000:07:000/00000717, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для садівництва та передана у власність гр. ОСОБА_4 земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,07 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області - неправомірним;

- визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16 жовтня 2013 року № ЖТ/1822082000:07:000/00000717, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для садівництва та передана у власність гр. ОСОБА_4 земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,07 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області та скасувати його;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути звернення ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи: управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, ОСОБА_4 - закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали. Просилив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги. Просив відмовити в її задоволенні. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

На думку колегії суддів, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, коли вирішується питання щодо права власності когось з осіб має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14), 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14), 28 квітня 2015 року (справа №21-173а15).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що земельна ділянка №154, кадастровий №1822082000:07:000:0148 площею 0,07 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 13277922, серія НОМЕР_3 (а.с. 75) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 76).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16 жовтня 2013 року № ЖТ/1822082000:07:000/00000717, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для садівництва та передана у власність гр. ОСОБА_4 земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,07 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області вичерпав свою дію з моменту його виконання, тобто з моменту видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги стосовно того, що відповідач є органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, та видача оскаржуваного наказу є реалізацією владних повноважень.

Відповідно до абзацу другого пункту 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", ураховуючи положення статті 1 Цивільного кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Аналізуючи зазначені вище норми права, колегія суддів дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку однією із сторін по справі, виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Ухвалу прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "14" січня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" лютого 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_3

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вул.Довженка,45, м.Житомир,10002

4-третій особі: ОСОБА_4 - АДРЕСА_1,10024,

5- Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області - вул.Мала Бердичівська,17-в, м.Житомир,10014

6- представник позивача ОСОБА_5 - АДРЕСА_4

7 - представник третьої особи: ОСОБА_6, АДРЕСА_2, 10000.

,