Ухвала суду № 55420446, 28.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3782/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

28 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лисої С.Д.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Рудницького В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області №1310к від 16.09.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області із 17.09.2015 року. Стягнуто із прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ 02909909) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17.09.2015 року по 02.12.2015 року в сумі 22614 грн. 66 коп. Постанову в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області допущено до негайного виконання. Постанову в частині стягнення із відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 9632 грн. 10 коп. допущено до негайного виконання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року виправлено описку, допущену у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2015 року в адміністративній справі № 802/3782/15-а, а саме у резолютивній частині вступної та резолютивної частини постанови та у резолютивній частині повного тексту постанови в абзацах 3, 5 замість "заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області" вважати правильним "заступника начальника управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом прокуратури Вінницької області №451к від 18.05.2015 року ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області.

Наказом Генерального прокурора України №38ш від 15.07.2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області були ліквідовані окремі управління, відділи та посади, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць - 134 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України. Зокрема, згідно п.2 цього Наказу, з поміж інших, було ліквідовано управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді (а.с.14).

Пунктом 2 цього ж Наказу у штатному розписі прокуратури Вінницької області скорочено 104,5 одиниці та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

Натомість, п.6 цього ж Наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області утворено управління представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 22 одиниці з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі: - начальник управління - 1; - заступник начальника управління -1; начальники відділів - 3; - заступники начальників відділів - 2; - прокурори відділів - 15 (а.с.16).

16 липня 2015 року позивач, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України отримала повідомлення про звільнення із займаної посади у зв'язку із ліквідацією та скороченням у структурі та штатному розписі апарату прокуратури області (а.с. 54). У повідомленні, з поміж іншого зазначено, що при наявності вакантної посади позивачу буде запропоновано працевлаштування, а у разі відмови у переведенні на іншу посаду - звільнено за скороченням штатів, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивачу жодної посади як в управлінні представництва інтересів громадян та держави в суді так і в інших структурних підрозділах прокуратури Вінницької області з моменту її попередження про наступне звільнення запропоновано не було.

Наказом прокуратури Вінницької області №1310к від 16.09.2015 року, прийнятим на підставі наказу Генеральної прокуратури України №38ш від 15.07.2015 року, заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області радника юстиції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернулась до суду із позовом про його скасування.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні підстави звільнення працівників визначені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами ч.3 ст.49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Так, досліджуючи підстави звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, які відображені у оскарженому наказі №1310к від 16.09.2015 року, судом встановлено, що під зміною в організації виробництва і праці відповідач пов`язує реорганізацію та скорочення у структурі і штатному розписі прокуратури Вінницької області. Надаючи оцінку цим підставам суд звертає увагу на таке.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Як встановлено з матеріалів справи, прокуратура Вінницької області як юридична особа ні ліквідована, ні реорганізована не була, відповідних відомостей Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить.

Зміна системи органів прокуратури у зв`язку з набранням чинності 15 липня 2015 року Закону України від 14.10.2014 року №1697-VІІ "Про прокуратуру", а саме набуття обласними прокуратурами статусу регіональних, не передбачає відмову держави від виконання завдань та функцій такої особи, що є виключною підставою для констатації факту про ліквідацію юридичної особи публічного права, та про що неодноразово висловлювався Верховний Суд України у своїх рішеннях (зокрема, постанова від 27.05.2014 року).

Разом з тим, ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи, у даному випадку - управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області, зі створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями - управління представництва інтересів громадян та держави в суді, не є ліквідацією або реорганізацією прокуратури Вінницької області, а свідчить лише про зміну її внутрішньої (організаційної) структури.

Тобто, на відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників.

Приписами ч.3 ст.36 КЗпП України встановлено, що в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до попередніх Наказів Генерального прокурора України №179ш від 30.12.2014 року та №26ш від 15.05.2015 року, якими було утворено управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді та змінено його структуру, штатна чисельність управління складала 25 посад, включаючи посади: - начальника управління - 1; - заступника начальника управління -1; начальників відділів - 3; - заступників начальників відділів - 2; - старших прокурорів відділів - 10; - прокурорів відділів - 8.

Після ліквідації відповідного управління згідно п.2 наказу Генерального прокурора України №38ш від 15.07.2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області утворено нове управління представництва інтересів громадян та держави в суді, з штатним розписом 22 посади, а саме: - начальник управління - 1; - заступник начальника управління -1; начальники відділів - 3; - заступники начальників відділів - 2; - прокурори відділів - 15, формування яких мало здійснюватися за рахунок резерву Генеральної прокуратури.

Таким чином, скорочені були три посади старших прокурорів відділів, натомість посада яку обіймала позивач - заступника начальника управління, скороченою у штатному розписі прокуратури Вінницької області згідно наказу Генерального прокурора України №38ш від 15.07.2015 року не була.

Судом першої інстанції належним чином досліджено незмінність трудової функції «заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді» у порівнянні із трудовою функцією «заступника начальника управління представництва інтересів громадян та держави в суді».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо спростування факту ідентичності трудових функцій на цих посадах, оскільки зі сторони апелянта не надано будь-яких доказів на підтвердження неоднаковості та різниці між ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при реалізації наказу Генерального прокурора України №38ш від 15 липня 2015 року мало місце лише перейменування, а не реорганізація структурного підрозділу прокуратури Вінницької області, а саме - управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді та без будь-яких змін трудових функцій відповідних працівників, що саме по собі свідчить про відсутність реальних змін в організації виробництва та праці які б стосувалися позивача після утворення управління представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначені відповідачем правові підстави для звільнення позивача із займаної посади за відсутності відповідних змін в організації виробництва та праці, виокремленні відповідачем із контексту п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, правова норма якої у межах спірної ситуації не підлягає застосуванню до працівника, посада якого не була скорочена, відсутні, а тому звільнення позивача є безпідставним.

Крім того, при звільненні позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем повністю проігноровано положення ч.2 цієї статті, та не виконано обов`язок передбачений ст.49-2 КЗпП України запропонувати працівнику іншу роботу в прокуратурі Вінницької області, що є грубим порушенням вимог трудового законодавства та основоположних гарантій працівника на працю.

16.07.2015 року ОСОБА_2 було попереджено про звільнення із займаної нею посади у зв`язку із ліквідацією та скороченням у структурі та штатному розписі апарату прокуратури області.

За змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Однак, всупереч зазначеним положенням трудового законодавства, відповідачем взагалі не було запропоновано позивачу жодної із посад, передбачених у штатному розписі прокуратури Вінницької області.

Посилання відповідача на те, що на момент звільнення позивача вільних вакансій не було як в управлінні представництва інтересів громадян та держави в суді так і в інших структурних підрозділах прокуратури Вінницької області, суд не бере до уваги, оскільки відповідний обов`язок роботодавця виникає не в момент звільнення працівника, а з часу його офіційного попередження про наступне вивільнення.

Із довідки прокуратури Вінницької області вбачається, що вакансії у новоствореному управлінні представництва інтересів громадян та держави в суді заповнювались одразу після прийняття до виконання наказу Генерального прокурора України від 15.07.2015 року №38ш. Перші призначення відбулись, починаючи з 21.07.2015 року, а на посаду заступника начальника управління представництва інтересів громадян та держави в суді особу було призначено 18.08.2015 року.

Таким чином, починаючи з 16.07.2015 року вільні посади як в новоствореному управлінні представництва інтересів громадян та держави в суді так і в інших управліннях та відділах прокуратури Вінницької області існували та поступово заповнювалися, проте будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість запропонувати позивачу вакантну посаду, відповідачем надано суду не було як і не спростовано ту обставину, що останній не мав можливості перевести позивача за його згодою на одну із цих посад.

Отже, в період між попередженням позивача про звільнення із займаної ним посади - 16.07.2015 року до самого звільнення - 16.09.2015 року, в прокуратурі Вінницької області існували вакантні посади та проводився добір працівників для їх зайняття, в тому числі і в управлінні представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області, а відтак існувала можливість для працевлаштування позивача на нову посаду, яку роботодавець відповідач всупереч ч.3 ст.49-2 КЗпП України не реалізував, вимоги ст.42 КЗпП України щодо преважного права на залишення на роботі також не врахував, а тому таке звільнення позивача в жодному разі не можна вважати законним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що позивачем не подавався рапорт про призначення на будь-яку посаду, у тому числі в управлінні представництва інтересів громадян і держави в суді, оскільки законодавцем обов'язок забезпечити наявною роботою працівника, попередженого про скорочення, покладений на роботодавця, що є однією з гарантій трудових прав громадян; обов'язок працівника ініціювати призначення себе на посаду при скороченні, законом не встановлено.

Відтак, відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників, встановленого ст.ст.40, 49-2 КЗпП України, а тому оскаржуваний наказ від 16 вересня 2015 року №1310к є протиправним та підлягає скасуванню, так як звільнення позивача здійснено з порушенням законодавства про працю.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду і в частині щодо поновлення позивача на посаді, існуючій на момент розгляду справи судом. Такий висновок суду грунтується на правових висновках Вищого адміністративного суду України.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що адміністративний суд покликаний встановлювати наявність порушеного права та приймати в межах своїх повноважень рішення для його відновлення. В іншому випадку адміністративне судочинство не виконуватиме завдання, визначене ст.2 КАС України, - захист прав, а тому поновлення позивача на посаді і є захистом його порушеного права.

Згідно зі ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Виходячи з встановлених обставин справи та вищенаведених норм законодавства України, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного рішення, в той час, як позивачем доведено наявність обставин, що обґрунтовують заявлені вимоги.

Відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий /підпис/Біла Л.М. Судді /підпис/ /підпис/Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М. З оригіналом згідно:

секретар