Ухвала суду № 55420319, 26.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 р.Справа № 544/1622/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 08.12.2015р. по справі № 544/1622/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області

про визнання дій неправомірними, скасуваня рішення, підтвердження стажу роботи, зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просила: визнати неправомірними дії комісії по Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області; скасувати п. 2 рішення комісії при Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 червня 2015 року № 130; підтвердити позивачці роботу на посаді доярки в період з 20 серпня 1980 року по 06 грудня 1989 року; з 08 грудня 1989 року по 31 січня 1990 року; з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року; з 01 серпня 1992 року по 30 листопада 1992 року; з 01 січня 1993 року по 28 лютого 1993 року; з 01 січня 1994 року по 31 січня 1994 року; з 01 квітня 1994 року по 30 квітня 1994 року; з 10 жовтня 1995 року по 01 грудня 2002 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пільгового стажу та призначити позивачці пенсію за вислугу років з 28 квітня 2015 року.

Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2015 року позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області від 03 травня 2015 року №130 у частині відмови у підтвердженні позивачці періоду роботи на посадах, передбачених п. «д»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10 серпня 1980 року по 06 грудня 1989 року, з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року, з 01 серпня 1992 року по 30 листопада 1992 року; з 01 січня 1993 року по 28 лютого 1993 року, з 01 січня 1994 року по 31 січня 1994 року, з 01 квітня 1994 року по 30 квітня 1994 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням подальших уточнень, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1, виданої 23 грудня 1989 року, ОСОБА_1 з 10 серпня 1980 року по 06 грудня 1989 року працювала дояркою в колгоспі «Правда» Кантемирівського району Республіки Молдова, а з 08 грудня 1989 року у колгоспі «Промінь Ілліча» (яке було реорганізоване у Колективне сільськогосподарське підприємство «Промінь Ілліча» на підставі Розпорядження представника Президента України від 11 листопада 1993 року, з 2000 року у сільськогосподарський кооператив «Промінь» відповідно до розпорядження голови державної адміністрації від 01 лютого 2000 року, з 2001 року у приватне сільськогосподарське підприємство «Промінь» відповідно до розпорядження голови державної адміністрації від 12 січня 2011 року до 01 грудня 2002 року (а.с.49).

З 08 грудня 1989 року по 10 жовтня 1995 року ОСОБА_1 працювала дояркою КСП «Промінь Ілліча», а з 10 жовтня 1995 року переведена різноробочою та працювала нею до часу звільнення 01 грудня 2002 року (а.с.35-39).

Відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року ПСП «Промінь» визнано банкрутом та ліквідовано (а.с.40-41).

29 квітня 2015 року позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.34).

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 червня 2015 року № 130 ОСОБА_1 відмовлено у підтвердженні періодів роботи, передбачених п. «д» ст. 13 Закону України"Про пенсійне забезпечення»: з 10 серпня 1980 року по 06 грудня 1989 року; з 08 грудня 1989 року по 31 січня 1990 року ; з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року; з 01 серпня 1992 року по 30 листопада 1992 року; з 01 січня 1993 року по 28 лютого 1993 року з 01 січня 1994 року по 31 січня 1994 року; з 01 квітня 1994 року по 30 квітня 1994 року; з 10 жовтня 1995 року по 01 грудня 2002 року (а.с.12).

Підставою відмови у підтвердженні вказаних періодів роботи стали: відсутність відомостей про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах; відсутність відомостей про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати; робота, що не дає право на пільгове пенсійне забезпечення (а.с.12-13).

10 липня 2015 року позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Управління Пенсійного Фонду України у Пирятинському районі. Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Пирятинському районі № 26/Р-02 від 22 липня 2015 року відмовлено у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 20 років, підтвердженого в установленому законом порядку (а.с.9).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області від 03 червня 2015 року № 130 у частині відмови у підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 з 10 серпня 198 року по 30 листопада 1992 року; з 01 січня 1993 року по 28 лютого 1993 року; з 01 січня 1994 року по 31 січня 1994 року; з 01 квітня 1994 року по 30 квітня 1994 року, згідно п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року N 637(далі - Порядок N 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 20 Порядку N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок,які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторамина підприємствах сільського господарства (втомучислів колгоспах) - провиконання встановлених норм обслуговування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку,визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Судовим розглядом встановлено, що трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено, що в періоди з 10 серпня 1980 року по 06 грудня 1980 року та з 08 грудня 1989 року по 10 жовтня 1995 року позивачка працювала дояркою на підприємствах сільського господарства, виконувала річний мінімум трудової участі в господарстві (крім 1984, 1989, 1992-1995 років), тобто, виконувала встановлені норми обслуговування.

Відповідно до архівної довідки № 163 від 18 березня 2015 року районної архівної служби Кантемирівської районної ради Республіки Молдова ОСОБА_1 з 1980 року по 1989 року працювала дояркою та їй нараховувалася заробітна плата (а.с.47). Згідно архівних довідок № 07.4-04/ (Р-58, 59, 60) від 10 березня 2015 року, виданих відділом культури, туризму та архіву Пирятинської РДА (а.с. 44-46) з лютого 1990 по листопад 2002 року позивачу нараховувалася заробітна плата за відпрацьовані вихододні.

Згідно архівної довідки №07.4-04/Р-57 від 10 березня 2015 року , виданої відділом культури, туризму та архіву Пирятинської РДА, в протоколах засідання правління колгоспу «Промінь Ілліча» за 1991-2000 роки, які передані на державне зберігання до архівного відділу райдержадміністрації, відомості про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної ОСОБА_1 відсутні (а.с.54 ).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відсутність вказаних відомостей за періоди роботи з 10 серпня 1980 року по 06 грудня 1989 року, з 01 серпян 1990 року по 31 серпня 1990 року, з 01 серпня 1992 року по 30 листопада 1992 року; з 01 січня 1993 року по 28 лютого 1993 року , з 01 січня 1994 року по 31 січня 1994 року, з 01 квітня 1994 року по 30 квітня 1994 року, в зарахуванні яких позивачці відмовлено, не може свідчити про неповну зайнятість позивача.

На час подання позивачкою заяви про призначення їй пенсії на пільгових у мовах за віком, Кабінет Міністрів України не визначив порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст. 13 Закону № 1788-ХП. Такий порядок не визначений Кабінетом Міністрів України, тому до даного часу в Україні не затверджені типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування, які повинні застосовуватися при призначенні пенсії дояркам та свинаркам на пільгових умовах, а також використовуватися як підстава для встановлення норми обслуговування з врахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби та свинарництва в конкретному господарстві.

У випадку, коли доярка чи свинарка не робила встановлений мінімум виходо-днів з поважних причин і колгосп зараховує цей період до загального трудового стажу, його можна зарахувати до пільгового стажу відповідно до пункту „д" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Приписами п. 29 Інструкції про ведення трудових книжок колгоспників від 12.08.1975 року, визначено, що у трудовій книжці колгоспника в розділі «Трудова участь в громадському господарстві» щорічно вноситься запис про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі колгоспників у суспільному господарстві та його фактичне виконання колгоспником за даний рік і, крім того, робиться запис про невиконання встановленого річного мінімуму участі у громадському господарстві із зазначенням, є причина поважною або неповажною (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, прогули та ін.). Записуються також номер і дата рішення загальних зборів колгоспників (зборів уповноважених) або правління колгоспу, що визнали поважною або неповажної цю причину.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка має чотирьох дітей -1984 року, 1987 року, 1990 року, 1992 року народження (а.с. 6, 7).

У 1984 році та 1987 році не виконала річний трудовий мінімумім, оскільки з травня 1984 року та з грудня 1986 року перебувала у відпустці по вагітності та пологам, та згідно протоколу засідання колгоспу «Правд» Кантемирівського району Молдавської СРСР від 29 липня 1987 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною (а.с.56).

З серпня 1990 року ОСОБА_1 не нараховувалася заробітна плата у звязку з виходом її у відпустку по догляду за дитиною (згідно архівних довідок лікарняні нараховані у жовтні 1990 року), з тих же підстав не була нарахована заробітна плата з серпня по листопад 1992 року (лікарняні за 126 днів нарховано у грудні 1992 року). У трудовій книжці позивача також міститься запис про причину невиконання річного мінімуму вихододнів у 1992 році декрет (а.с. 39). Даних про причини невиконання позивачкою встановленого річного мінімуму участі у громадському господарстві у 1989,1993-1995 роках матеріали справи не містять, як не містять вони і даних про те, що ці причини є неповажними, внаслідок чого позивачці не зараховано зазначений період до загального трудового стажу.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю (в редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X), жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю п'ятдесят шість календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів і, за їх бажанням, при наявності загального трудового стажу не менше одного року частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року.

За бажанням жінки у період перебування її у відпустці по догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (доп. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30 жовтня 1987 року).

З 01 січня 1992 року, Кодексом законів про працю в редакції Закону Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII, визначено, що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.

Статтею 181 цього Кодексу (в редакції Закону Української РСР від 20 березня 1991 року) передбачено, що час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років (одного року в ред. Указу ПВР від 24 січня 1983 року) і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (півтора років - в ред. Указу ПВР від 24.01.1983) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Пунктом «ж» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного вікТаким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області від 03 червня 2015 року № 130 у частині відмови у підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 з 10 серпня 1980 року по 06 грудня 1989 року; з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року; з 01 серпня 1992 року по 30 листопада 1992 року; з 01 січня 1993 року по 28 лютого 1993 року; з 01 січня 1994 року по 31 січня 1994 року; з 01 квітня 1994 року по 30 квітня 1994 року, згідно п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно архівної довідки № 07.4-04/Р-57 від 10 березня 2015 року, виданої відділом культури, туризму та архіву Пирятинської РДА (а.с.8) зазначено, що ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу і на роботу дояркою 30 січня 1990 року на підставі протоколу № 5 засідання правління колгоспу «Промінь Ілліча», що підтверджено під час розгляду справи у суді першої інстанції свідком ОСОБА_3, проте, відсутні данні про нарахування позивачу заробітної плати у грудні 1989 році у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області від 03 червня 2015 року № 130 у частині відмови у підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 дояркою з 08 грудня 1989 року по 30 січня 1990 року.

Правомірними суд вважає також рішення Головного управління ПФУ у Полтавській області в частині відмови у підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 дояркою з 10 жовтня 1995 року по 01 грудня 2002 року. За даними трудової книжки ОСОБА_1 переведена з 10 жовтня 1995 року різноробочою колгоспу і відповідно до наказу № 57-к від 01 грудня 2002 року значиться звільненою з роботи різноробочою.

Будь-яких інших письмових доказів, окрім показань свідків, про те, що у вказаний час позивач виконувала роботу доярки не було надано. Позивач, отримавши на руки у 2002 році після звільнення трудову книжку із записом про її переведення різноробочою, у встановленому законом порядку не оскаржила цей запис та не просила визнати її переведення незаконним. Відсутність у переданих до архіву ПСП «Промінь Ілліча» протоколів засідання правління - протоколу про переведення її різноробочою з 10 жовтня 1995 року не є свідченням того, що такого переведення не було та не спростовує запису у трудовій книжці позивача.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Встановлення свідками спеціального трудового стажу даним Порядком не передбачено. Крім того, згідно даного Порядку показання свідків можуть братися для підтвердження стажу роботи, лише за відсутності письмових доказів про роботу позивачки.

Основним документом позивача є трудова книжка, в якій чітко вказано на якій посаді працювала ОСОБА_1 з 10 жовтня 1995 року.

Абзацом третім пункту 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993р. № 110 передбачено, що показання свідків не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів у трудову книжку.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що показання свідків про те, що ОСОБА_1 працювала у вказаний період дояркою, не є належним доказом, який підтверджує зарахування пільгового стажу позивачці.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області від 03 травня 2015 року № 130 у частині відмови у підтвердженні позивачці періоду роботи на посадах, передбачених п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08 грудня 1989 року по 30 січня 1990 року та з 10 жовтня 1995 року по 01 грудня 2002 року.

Колегія суддів зазначає, що пільговий стаж доярки ОСОБА_1, підтверджений у відповідності з вимогами чинного законодавства складає 15 років 5 днів, що не дає їй права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в неї відсутній необхідного пільгового стаж роботи 20 років, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання управління ПФУ у Пирятинському районі призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України"Про пенсійне забезпечення" необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року відстрочено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області сплату судового збору, до прийняття рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи, що за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача, оскаржувана постанова залишена без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги урозмірі 535, 92 грн. підлягає стягненю з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 08.12.2015р. по справі № 544/1622/15-а залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36014) на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2016 р.