Рішення № 55415740, 28.01.2016, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/111/15-ц

Номер провадження 2/719/18/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Хряпченко Л.А.,

позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним) ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним) ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним) ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новодністровськ Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення часток кожного з подружжя та розподіл майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування майна, визнання майна спільною сумісною власністю і його розподіл, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2015 року ОСОБА_6 звернулася в Новодністровський міський суд Чернівецької області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, а саме будівлі гаража, земельної ділянки для ведення садівництва та легкового автомобіля VOLKSVAGEN CADDY, визначення часток кожного з подружжя в зазначеному вище майні по ? частині та розподіл майна в натурі шляхом залишення у власності позивача будівлі гаража і земельної ділянки для ведення садівництва, у власності відповідача - автомобіля VOLKSVAGEN CADDY із стягненням компенсації вартості частки на її користь в сумі 79064, 00 грн. та просила стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в сумі 3330, 22 грн., оплата експертів в сумі 2000, 00 грн.

В подальшому, 18 березня 2015 року, позивач ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги та просила визнати спільною сумісною власністю подружжя будівлю гаража, земельну ділянку для ведення садівництва та легковий автомобіль VOLKSVAGEN CADDY, визначити кожному з подружжя по ? частини будівлі гаража та земельної ділянки для ведення садівництва; стягнути з відповідача компенсацію вартості ? частини автомобіля VOLKSVAGEN CADDY на її користь в сумі 122787, 50 грн., припинити право спільної сумісної власності на автомобіль VOLKSVAGEN CADDY після сплати відповідачем компенсації та стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в сумі 3330, 22 грн., оплата експертів в сумі 2000, 00 грн..

09.11.2015року судді Новодністровського міського суду Чернівецької області Цицак В.Л. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розприділено справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення часток кожного з подружжя та розподіл майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування майна, визнання майна спільною сумісною власністю і його розподіл.

01 грудня 2015року позивач ОСОБА_6 зробила усну заяву щодо уточнення позовних вимог в частині визначення розміру компенсації за ? частину автомобіля VOLKSVAGEN CADDY, та просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі вартості ? частини автомобіля, виходячи із загальної вартості автомобіля згідно висновку експертизи № 1625/15-21 за результатами комісійного визначення вартості КТЗ від 12.10.2015р., в сумі 73553, 96 грн. в іншій частині позовні вимоги залишила без змін.

В ході розгляду справи позивач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 у звязку із укладенням шлюбу 17 листопада 2015року (а.с. 160, 193 т. 2 ).

28 грудня 2015року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме просила визнати спільною сумісною власністю подружжя будівлю гаража та легковий автомобіль VOLKSVAGEN CADDY, визначити кожному з подружжя по ? частини будівлі гаража та автомобіля VOLKSVAGEN CADDY; стягнути з відповідача компенсацію за належну їй ? частину гаража в сумі 27747, 50 грн. та автомобіля VOLKSVAGEN CADDY в сумі 73553, 96 грн., припинити її право власності на гараж та автомобіль VOLKSVAGEN CADDY після сплати відповідачем компенсації та стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в сумі 3330, 22 грн., оплата експертів в сумі 2000, 00 грн. та 984, 00 грн.

20 січня 2016року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог в частині спірного автомобіля, а саме просила визнати за нею право власності на ? частину автомобіля VOLKSVAGEN CADDY, стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію вартості його ? частини автомобіля VOLKSVAGEN CADDY в сумі 73553, 96 грн.; припинити право власності відповідача на ? частину автомобіля VOLKSVAGEN CADDY після внесення нею на депозитний рахунок коштів як грошової компенсації; визнати за нею право власності на автомобіль VOLKSVAGEN CADDY в цілому; зобовязати відповідача після отримання грошової компенсації передати їй автомобіль VOLKSVAGEN CADDY по акту у технічному справному стані. В іншій частині позовні вимоги в редакції від 28.12.2015р. залишила без змін.

28 січня 2016року позивач ОСОБА_1 відмовилась від раніше поданої заяви від 20.01.2016року про уточнення позовних вимог в частині спірного автомобіля та зазначила, що підтримує позовні вимоги в редакції, викладеній у заяві від 28 грудня 2015року. Після оголошення судом заяви про уточнення позовних вимог від 28.12.2015р., підтвердила, що підтримує позовні вимоги в зачитаній судом редакції в повному обсязі та просила суд первісний позов з врахуванням змінених позовних вимог задоволити.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вищезгадані гараж та автомобіль набуті сторонами під час перебування у шлюбі. Оскільки після розірвання шлюбу у 2014році сторони не досягли згоди щодо поділу спільного майна, змушена подати даний позов до суду. При визначенні вартості спірного майна посилалась на звіт про незалежну оцінку вартості майна та на висновок експертизи. Остаточно визначила вартість майна наступним чином: гараж загальною вартістю 55495, 00 грн., автомобіль загальною вартістю 147107, 92 грн.

18 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся в Новодністровський міський суд Чернівецької області з зустрічним позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування квартири № 41 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», будинок 2; визнання вищезгаданої квартири спільною сумісною власністю і визначення по ? частини квартири кожному із співвласників.

Позовні вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було фактично укладено договір купівлі-продажу квартири, яка придбавалась за спільні кошти подружжя, а тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Про оформлення його колишньою дружиною замість договору купівлі-продажу договору дарування квартири йому стало відомо лише після подання останньою позову про поділ майна. Просив суд зустрічну позовну заяву задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінені позовні вимоги в редакції від 28 грудня 2015року по первісному позову підтримала з підстав зазначених в позовній заяві, просила позов задоволити. Проти зустрічного позову заперечила, пояснила, що спірна квартира їй подарована ОСОБА_5, з якою вона познайомилася наприкінці 2003року, про що було відомо ОСОБА_3, оскільки останній був присутній при підписанні договору у нотаріуса та про дарування квартири неодноразово говорилось в сімї та серед родичів. Підтвердила, що дійсно в 2004 році була продана однокімнатна квартира № 50 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 22, яка належала їй на праві приватної власності, була подарована батьками та в якій раніше проживала сімя, за 3500 доларів США, а також меблі. Щодо сімейних заощаджень, то зазначила, що сума цих заощаджень була небільше 1000 доларів США. Також підтвердила, що у 2004році ОСОБА_3 брав на роботі позику, але точна сума позики їй не відома, близько 4000, 00 грн. Пояснила, що кошти від продажу однокімнатної квартири були витрачені на ремонт подарованої їй трьохкімнатної квартири, а сімейні заощадження, кошти від продажу меблів та позика, яку брав ОСОБА_3 на побутові потреби сімї, зокрема, харчування, одяг, тощо. Враховуючи, що подароване майно поділу не підлягає, просила в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 змінені позовні вимоги по первісному позову в редакції від 28 грудня 2015року підтримав, просив позов задоволити. Проти задоволення зустрічного позову заперечив, просив суд застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги в редакції від 28 грудня 2015року по первісному позову визнав, погодився, що будівля гаража та автомобіль VOLKSVAGEN CADDY дійсно придбані під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, а також погодився із вартістю зазначеного майна, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна (гаража № 101) від 14.02.2015р. та висновку експертизи № 1625/15-21 за результатами комісійного визначення вартості КТЗ від 12.10.2015р.; просив суд залишити у його власності вищезгадані гараж та автомобіль, а позивачу ОСОБА_1 виплатити компенсацію вартості її ? частини у спільному майні за рахунок коштів, внесених ним на депозитний рахунок суду. Щодо зустрічної позовної заяви то таку підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві, та просив суд зустрічну позовну заяву задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав позицію свого довірителя щодо первісної та зустрічної позовних заяв. Щодо строків позовної давності пояснив, що ОСОБА_3 стало відомо про договір дарування лише в ході розгляду справи про поділ майна подружжя за позовною заявою його колишньої дружини, оскільки оформленням договору та в подальшому усіма документами займалась саме ОСОБА_1 З огляду на зазначене підстав для застосування строків позовної давності не вбачав.

Відповідач ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні як свідок показав, що у 2004 році вони з дружиною планували купити квартиру у звязку із збільшенням їх сімї. З цією метою вони здійснювали пошук житла, яке продається, за оголошеннями. При цьому, на купівлю квартири частину коштів, близько 1500 доларів США, вони відкладали, також продали однокімнатну квартиру № 50 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 22, в якій раніше проживали та яка була придбана за спільні кошти, з меблями за 3500 доларів США; загалом на 2004рік у них було 5000 доларів США. Окрім того, повідомив, що він взяв позику на роботі в сумі 6000, 00 грн., що на той час становило 1000 доларів США. Пошуком квартири, проведенням переговорів із продавцями та укладенням договору займалася дружина ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_5 (співвідповідача по зустрічному позову) ні він, ні його дружина раніше не знали та в подальшому не спілкувалися. Протягом часу з 2004 року і до подання ОСОБА_1 позову про поділ майна подружжя у 2014році він вважав, що квартира придбана по договору купівлі-продажу за 6000 доларів США, документи не перевіряв, оскільки дружині довіряв; в нотаріуса під час підписання договору не був, оскільки перебував за межами м. Новодністровськ, при передачі коштів ОСОБА_5 також присутній не був. Зазначив, що протягом спільного проживання вважав квартиру спільною власністю подружжя, проводив у ній ремонтні роботи та використовував квартиру як співвласник.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 показали, що у 2004 році сторони на той час подружжя, чоловік ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_6, приїжджали до них з метою позичити кошти на купівлю квартири. При цьому, жодному із зазначених вище свідків не відомо яку саме квартиру планувало купити подружжя, оскільки сторони не повідомляли їм ні адреси квартири, ні власника, в якого планують придбати житло. Кошти свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 сторонам не позичили у звязку із особистими сімейними та матеріальними обставинами. В подальшому свідкам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 стало відомо, що сторони переїхали проживати в трьохкімнатну квартиру за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 2, однак яким договором було оформлено право власності на квартиру та хто був та став її власником свідкам не відомо. Вважають, що спірна квартира придбана сторонами за спільні кошти та стверджують, що про це їм повідомили самі ж сторони.

Свідок ОСОБА_9 також повідомив, що допомагав сторонам перевозити речі на нову квартиру за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 2 та відповідно зробив висновок, що це і є придбана ОСОБА_3 та його той час дружиною ОСОБА_6 квартира.

Проте, відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 заперечила проти таких показів та повідомила суду, що ніколи не мала із свідком ОСОБА_9 чи іншими особами розмови щодо купівлі квартири № 41 за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 2.

Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (брат ОСОБА_1В.) повідомили суду, що спірна квартира подарована відповідачу по зустрічному позову ОСОБА_1, про що було відомо усім у сімї, в тому числі й ОСОБА_3 Зазначені свідки показали, що із співвідповідачем ОСОБА_5 не знайомі, в яких відносинах із нею перебувають сторони їм не відомо. Свідок ОСОБА_10 також зазначила, що сторони разом вийшли з її квартири, щоб іти до нотаріуса в день укладення договору дарування, а тому вважає, що ОСОБА_3 однозначно знав про договір дарування.

Свідок ОСОБА_12, який працював у 2004році та працює на даний час нотаріусом у м. Новодністровськ, який посвідчував договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не пригадує хто був присутній в нотаріальній конторі під час підписання договору дарування, окрім сторін самого договору, однак стверджує, що всі дії були вчинені відповідно до вимог законодавства України. Додатково нічого більше зазначений свідок пояснити не міг.

Свідок ОСОБА_13 показав, що є сином ОСОБА_5 співвідповідачки за зустрічною позовною заявою. Зазначив, що його мати була власником квартири № 41 за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 2, і мала намір у 2000-х роках її продати за 6000 доларів США, про що подала оголошення. Показав, що у 2004році квартиру приходили оглядати сторони ОСОБА_3, ОСОБА_1 та батько ОСОБА_1 ОСОБА_11 Переговорами та документальним оформленням відчуження квартири займалась його мати ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а тому свідку ОСОБА_13 невідомо який договір вони уклали, при передачі коштів ОСОБА_1 його матері ОСОБА_5 він присутній не був, оскільки жінки знаходились на кухні, а він був у сусідній кімнаті. Свідок ОСОБА_13 повідомив, що його мати ОСОБА_5 також позичала кошти на купівлю квартири для себе. Пояснив, що ОСОБА_5 придбала дві однокімнатні квартири, одну з яких він підшукав і яка була йому подарована матірю. Свідок ОСОБА_13 вважає, що мати продала квартиру № 41 за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 2, сімї ОСОБА_3, оскільки іншого житла у неї не було та власних коштів на придбання однокімнатних квартир вона не мала.

Від виклику свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_11 (батька ОСОБА_1В.) сторони відмовилися.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано згідно рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 16.07.2014р. У шлюбі сторони перебували з 16 липня 1993 року. (а.с. 8 т. 1).

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 24 вересня 2008року згідно договору купівлі-продажу гаража ВКТ № 836707, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 районного нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованого в реєстрі за № 2186, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_3, придбано гараж № 101 гаражного товариства «Оріон», загальною площею 45, 60 кв.м., що розташований за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, квартал № 18 (а.с. 32 т. 1). Право власності на гараж зареєстровано 13.10.2008року на імя ОСОБА_3 ОСОБА_15 філією Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20547205 від 13.10.2008р. (а.с. 33 т.1).

Сторони не оспорюють, що вищезгаданий гараж придбано під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

Під час розгляду справи сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо вартості вищезгаданого гаража, оцінивши останній в 55495, 00 грн. згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_18 14.02.2015р. (а.с. 10-46 т. 1).

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 07 липня 2011року придбано легковий вантажопасажирський автомобіль VOLKSVAGEN CADDY, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова) WV1ZZZ2KZ5X035792. Право власності на автомобіль зареєстровано 02 серпня 2011 року за ОСОБА_3, із правом користування за ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ746156 (а.с. 80 т. 1).

Сторони не оспорюють, що вищезгаданий автомобіль придбано під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

Під час розгляду справи сторонами було надано звіт про незалежну оцінку транспортного засобу, виконану субєктом оціночної діяльності ОСОБА_18 14.02.2015р., згідно якого вартість автомобіля становить 245575, 00 грн.; звіт про оцінку автомобіля, виконану СПД ОСОБА_19 12.03.2015р., згідно якого вартість автомобіля становить 111244, 14 грн. (а.с. 65-86, 133-142 т.1). Також було проведено судову автотоварознавчу експертизу за клопотанням ОСОБА_3, згідно висновку № 215-а від 01.06.2015р. якої ринкова вартість автомобіля становить 97557, 46 грн., та комісійну судову автотехнічну експертизу за клопотанням ОСОБА_1, згідно висновку № 1625/15-21 від 12.10.2015р. якої розрахункова вартість автомобіля становить 147107, 92 грн., (а.с. 250-256 т. 1, а.с. 88-103 т. 2).

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо вартості вищезгаданого автомобіля, оцінивши останній в 147107, 92 грн. з врахуванням висновку експертизи № 1625/15-21 за результатами комісійного визначення вартості КТЗ від 12.10.2015р.

Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0, 0588 га, яка згідно державного акту серії ЯЗ № 317116 від 15.05.2009року належить ОСОБА_3, та її поділу між сторонами, то враховуючи заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог в редакції від 28.12.2015р., згідно якої остання фактично зменшила розмір позовних вимог, виключивши зі спірного майна, яке підялгає поділу, згадану вище земельну ділянку, суд в цій частині в подальшому не проводив дослідження доказів.

Судом також встановлено, що відповідач по первісному позову ОСОБА_3 вніс на депозитний рахунок № 37315005000089, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, код одержувача 26311401, банк одержувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, кошти в сумі 27800, 00 грн. та 73554, 00 грн. як компенсація вартості ? частини спірних гаража та автомобіля, що підтверджується квитанціями № 31 від 20.01.2016р. та № 117 від 22.01.2016р. (а.с. 194, 203 т. 2).

Судом також встановлено, що позивач по первісному позову ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок № 37315005000089, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, код одержувача 26311401, банк одержувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, кошти в сумі 73554, 00 грн. як компенсація вартості ? частини спірного автомобіля, що підтверджується квитанцією № 38 від 20.01.2016р. (а.с. 195 т. 2).

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 належить на праві приватної власності квартира № 41, що розташована за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. № 2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.03.2015р. (а.с. 150 т. 1). Зазначена вище квартира отримана ОСОБА_6 як дарунок від ОСОБА_5 згідно договору дарування квартири від 18.08.2004р., серії ВВК № 912409, посвідченого державним нотаріусом Новодністровської державної нотаріальної контори Чернівецької області ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за № 2162, та зареєстрована за ОСОБА_6, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.08.2004р. (а.с. 151, 154 т. 1).

Вищезгадана квартира оцінена в 605584, 00 грн. згідно висновку експертного будівельно-оціночного дослідження, виконаного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_18 20.03.2015р. (а.с. 172-206 т. 1). Із оцінкою квартири відповідач по зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 не погодилась, проте власної оцінки суду не надала.

Суд відхиляє покази позивача по зустрічному позову ОСОБА_3, допитаного як свідка, про те, що спірна трьохкімнатна квартира № 41 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. № 2, була придбана за спільні кошти подружжя, які ОСОБА_1 начебто передала ОСОБА_5, оскільки такі є лише припущеннями ОСОБА_3 Так, ОСОБА_3 передачі коштів ОСОБА_5 не бачив; особисто передачу коштів ОСОБА_5 як плату за спірну квартиру не здійснював. Також суд відхиляє покази ОСОБА_3 в частині, що однокімнатна квартира № 50 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. № 22, яка була продана ОСОБА_1 за 3500 доларів США, належала сімї та була придбана за спільні кошти, оскільки, як пояснила ОСОБА_1, вищезгадана квартира була оформлена на неї на підставі договору дарування; цей договір не було визнано недійсним, а відтак, вищезгадана однокімнатна квартира була приватною власністю ОСОБА_1 ОСОБА_3 доказів на спростування пояснень ОСОБА_1 суду не надав.

Щодо довідки № 33 від 04.03.2015р., виданої ТзОВ «Мехтрансбуд» (а.с. 152 т.1), то в довідці вказано, що ОСОБА_3 у травні 2004року була надана позика в сумі 6000, 00 грн. на покращення житлових умов, яка погашалась останнім з червня 2004р. по травень 2006р. (а.с. 152 т.1). Однак, ОСОБА_3 не надано доказів, які б підтверджували цільове використання згаданої вище позики на придбання житла, а відтак, суд відхиляє дану довідку як доказ купівлі спірної квартири.

Також суд відхиляє покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 в частині, що спірна квартира № 41 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. № 2, була придбана сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, по договору купівлі-продажу, оскільки останнім не було відомо яку саме квартиру (ні адреса, ні попередній власник) планувало купити подружжя під час розмов про позику коштів. А подальші висновки свідків, що спірна квартира і є квартирою, яку планувало купити подружжя, базуються лише на припущеннях останніх, оскільки жоден із свідків не був присутній ні при веденні переговорів начебто із ОСОБА_5 про купівлю квартири, ні при укладенні між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договору, ні при передачі коштів ОСОБА_5 начебто як плати за спірну квартиру.

Щодо показів свідка ОСОБА_13, то такі також базуються виключно на припущеннях останнього, оскільки, як показав свідок, питанням відчуження спірної квартири та подальшою купівлею двох однокімнатних квартир займалась виключно його мати ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_13 не був присутній ні під час укладення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ні під час начебто передачі коштів як плати за спірну квартиру. Більше того, свідок ОСОБА_13 показав у судовому засіданні, що його мати позичала кошти на купівлю квартири у невідомих йому осіб, а відтак, висновок, що дві однокімнатні квартири були придбані його матірю саме за кошти, які їй начебто передала ОСОБА_1, є лише припущенням свідка.

Суд також критично оцінює покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в частині, що ОСОБА_3 однозначно було відомо про укладення у 2004році саме договору дарування квартири ОСОБА_1, оскільки останні є близкими родичами ОСОБА_1 матірю та братом останньої, а тому зацікавленні в результатах вирішення справи, в тому числі у відмові в позові ОСОБА_3 з підстав пропуску строку на звернення із позовом. Крім того, свідки не були присутні в нотаріальній конторі під час укладення договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а відтак, не можуть однозначно стверджувати, що ОСОБА_3 також був присутній під час укладення договору, їх висновки з цього питання базуються лише на припущеннях.

ОСОБА_1 інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 до 2014року було відомо саме про укладення 18.08.2004р. договору дарування спірної квартири суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя згідно ч. 1 ст. 61 СК України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а їх частки є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, законом або шлюбним договором.

Згідно ч.ч. 1, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.п. 22-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007р. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Не належить до спільної сумісної власності, зокрема, майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Позовна давність згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, яка за загальним правилом встановлюється в три роки. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, оскільки відповідач по первісному позову ОСОБА_3 визнає спірне майно гараж та автомобіль, спільною сумісною власністю, враховуючи, що сторони дійшли згоди щодо оцінки спірного майна та позивач по первісному позову ОСОБА_1 погоджується на присудження їй грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на майно, а відповідачем по первісному позову ОСОБА_3 грошові кошти внесені на депозитний рахунок, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову, а саме: визнання спірного майна (гаража та автомобіля) спільною сумісною власністю подружжя, присудження позивачу ОСОБА_1 грошової компенсації за її частку у майні, припинення права спільної сумісної власності на спірне майно та визнання права власності на зазначене майно за відповідачем ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог по первісному позову слід відмовити.

Суд вважає, що зроблена представником позивача по первісному позову (відповідача по зустрічному позову) ОСОБА_1 ОСОБА_2 заява про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні зустрічного позову з підстав пропуску строку задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 було відомо про укладення спірного договору дарування до 2014року.

Разом з тим, оскільки свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 безпосередньо не були присутні під час укладення договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та не бачили передачі коштів ОСОБА_1 ОСОБА_5 начебто як плати за спірну квартиру, їх висновки базуються виключно на припущеннях, на яких не може грунтуватись доказування, то суд вважає, що позивачем по зустрічному позову ОСОБА_3 не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 удаваного договору дарування з метою приховати дійсний договір купівлі-продажу, а враховуючи, що інші позовні вимоги за зустрічним позовом є похідними, суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, то в цій частині суд керується ст.ст. 79, 86, 88 ЦПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненю наступні судові витрати: судовий збір за подання позову в сумі 2026, 03 грн.; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 121, 80 грн.; витрати на проведення експертизи в сумі 984, 00 грн. Враховуючи, що позивачем по первісному позову ОСОБА_1 було зменшено розмір позовних вимог, останній підлягає поверненню переплачений судовий збір в сумі 984, 67 грн., а також надміру сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 0, 20 грн. Інші витрати, в тому числі 2000, 00 грн. за проведення спеціалістами оцінки майна, яка здійснена до звернення ОСОБА_1 в суд із первісним позовом, відшкодуванню останній не підлягають.

Також суд приходить до висновку, що оскільки позивачем по зустрічному позову ОСОБА_3 подано позовну заяву із вимогами немайнового та майнового характеру та сплачено лише один судовий збір, з останнього на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243, 60 грн. (в розмірі станом на дату подання зустрічної позовної заяви).

На підставі ст.ст. 235, 256, 257, 261, 267, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-61, 79, 86, 88, 209-210, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення часток кожного з подружжя та розподіл майна в натурі задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), гараж, що розташований в гаражному товаристві «Оріон» за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, квартал № 18, будівля № 101, зареєстрований 13.10.2008року на імя ОСОБА_3 ОСОБА_15 філією Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу ВКТ № 836707 від 24.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 районного нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованого в реєстрі за № 2186, та легковий вантажопасажирський автомобіль марки VOLKSVAGEN CADDY, 2005року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зареєстрований 02.08.2011року на імя ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 746156.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), грошову компенсацію за належну їй ? частину гаража, що розташований в гаражному товаристві «Оріон» за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, квартал № 18, будівля № 101, зареєстрований 13.10.2008року на імя ОСОБА_3 ОСОБА_15 філією Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу ВКТ № 836707 від 24.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 районного нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованого в реєстрі за № 2186, в сумі 27747, 50 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок сім гривень 50 копійок) за рахунок коштів, внесених ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на р/р 37315005000089, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, код одержувача 26311401, банк одержувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, згідно квитанції № 31 від 20.01.2016р.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), грошову компенсацію за належну їй ? частину легкового вантажопасажирського автомобіля марки VOLKSVAGEN CADDY, 2005року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зареєстрований 02.08.2011року на імя ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 746156, в сумі 73553, 96 грн. (сімдесят три тисячі пятсот пятдесят три гривні 96 копійок) за рахунок коштів, внесених ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на р/р 37315005000089, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, код одержувача 26311401, банк одержувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, згідно квитанції № 117 від 22.01.2016р.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), право власності на гараж, що розташований в гаражному товаристві «Оріон» за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, квартал № 18, будівля № 101, зареєстрований 13.10.2008року на імя ОСОБА_3 ОСОБА_15 філією Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу ВКТ № 836707 від 24.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 районного нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованого в реєстрі за № 2186, та на легковий вантажопасажирський автомобіль марки VOLKSVAGEN CADDY, 2005року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зареєстрований 02.08.2011року на імя ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 746156.

Припинити спільну сумісну власність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на гараж, що розташований в гаражному товаристві «Оріон» за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, квартал № 18, будівля № 101, зареєстрований 13.10.2008року на імя ОСОБА_3 ОСОБА_15 філією Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу ВКТ № 836707 від 24.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 районного нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованого в реєстрі за № 2186, та на легковий вантажопасажирський автомобіль марки VOLKSVAGEN CADDY, 2005року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зареєстрований 02.08.2011року на імя ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 746156.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), кошти в сумі 73554, 00 грн. (сімдесят три тисячі пятсот пятдесят чотири гривні 00 копійок), внесені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на р/р 37315005000089, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, код одержувача 26311401, банк одержувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, згідно квитанції № 38 від 20.01.2016р.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), судові витрати в сумі 3131, 83 грн. (три тисячі сто тридцять одна гривня 83 копійки).

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), судовий збір в сумі 984, 87 грн. (девятсот вісімдесят чотири гривні 87 копійок).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Новодністровського міського суду Чернівецької області від 02.03.2015року.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування майна, визнання майна спільною сумісною власністю і його розподіл відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1), на користь держави судовий збір в сумі 243, 60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернівецької області через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення буде виготовлено 02 лютого 2016року.

Суддя