Ухвала суду № 55414634, 28.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________ ________

Крим. провадження № 638/87/15-к Головуючий 1 інстанції: Задорожний М.І.

Провадження № 11-кп/790/434/16 Доповідач: Очеретний С.С.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Очеретного С.С.,

суддів Задніпровського О.О., Люшні А.І.,

секретаря Корецькій М.І.,

за участю прокурора Мазепіної М.В.,

потерпілої ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не працюючий, не одружений, який мешкає за адресою: вул. Огородна, 36-А, с. Безлюдівка, Харківська область, раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обовязків передбачених ст.76 КК України.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на лікування та поховання ОСОБА_6 9727грн. та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000грн.

Як встановив суд, 26 вересня 2014 року, близько 12 години 40 хвилин ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, після проведення маневру - розвороту на під'їзній автодорозі до магазину "Чудо-Маркет", розташованого по вул. Ак. Ляпунова, № 7 у м. Харкові, почав рух заднім ходом від проїжджої частини вул. ОСОБА_8 у напрямку будинку № 26 по пр. Леніна, під час якого грубо порушив вимоги п.п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 10.1 "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху";

- п.10.9 "Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинний створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він при необхідності повинен звернутися по допомогу до інших осіб", та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який в цей час рухався у попутному з ним напрямку до будинку № 26 по пр. Леніна.

Внаслідок зазначеного ДТП пішохід ОСОБА_6 був травмований та доставлений до ХМКЛШНД, де 30.09.2014 року від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № З19-Ат/14 від 07.10.2014 причиною смерті ОСОБА_6 є закрита травма грудної клітини, яка була заподіяна внаслідок ДТП від 26.09.2014р., та її ускладнення - гостра серцево-легенева недостатність.

Порушення п.п. 10.1 та 10.9 Правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_4, відповідно до висновку автотехнічної експертизи №1091/14 від 27.11.2014 знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, і виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем "ТАТА", перед початком руху заднім ходом не переконався у безпеці своїх дій, проявив неуважність, створив небезпеку іншим учасникам руху, хоча повинен був і міг це передбачити, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, що спричинило останньому тілесні ушкодження, від яких він помер 20.09.2014 року у лікарні.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6

В апеляційній скарзі потерпіла просить вирок суду першої інстанції змінити в частині цивільного позову про стягнення моральної шкоди та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що у звязку зі смертю чоловіка їй була спричинена велика моральна шкода, вона фактично втратила годувальника. Ця втрата спричинила їй великий стрес, великі душевні страждання та вона була вимушена звернутися до лікаря психіатра, де їй було встановлено діагноз «посттравматичний стресовий стан» та призначено лікування, а тому на її думку стягнення моральної шкоди в розмірі 50000грн. є занадто малим. На її думку моральна шкода спричинена втратою чоловіка складає 200000грн.

Заслухавши суддю-доповідача, потерпілих, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що обвинувачений повністю визнав обставини вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і за згодою всіх учасників судового засідання, суд першої інстанції у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України не досліджував докази щодо цих обставин, а тому вирок в частині фактичних обставин справи, правильності кваліфікації дій обвинуваченого не перевіряється.

Разом з тим, суд постановляючи рішення зобовязаний керуватися вимогами ст.370 КПК України, яка визначає, що судове рішення наряду з іншими вимогами, повинно бути вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак в порушення ст.370 КПК України, суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в частині моральної шкоди в розмірі 50000грн., жодним чином не мотивував свого рішення.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано в повному обсязі той факт, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого була спричинена смерть потерпілого ОСОБА_6, яка в свою чергу, спричинила потерпілій ОСОБА_1 великі душевні страждання, у звязку з чим вони вимушена звернутися за професіональною лікарською допомогою.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував вимоги розумності та справедливості, оскільки потерпіла є особою похилого віку, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 прожили разом значний проміжок часу, а тому на думку колегії суддів втрата чоловіка для потерпілої стала незворотною втратою, ця втрата спричинила їх великий стрес, душевні страждання, вони була вимушена звернутися до лікаря психіатра, який призначив їй лікування, а тому колегія суддів вважає необхідним збільшити розмір стягнення моральної шкоди.

У звязку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_4 в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди - змінити.

Збільшити розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 з 50000 (пятдесяти тисяч) гривень до 100000 (ста тисяч) гривень.

В іншій частині вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: