Рішення № 55411219, 03.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Макаренко В.В.

№22-ц/796/3123/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №759/5228/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інгострах» - БережноїНаталії Миколаївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив стягнути з ПрАТ «СК «Інгосстрах» 11 428 грн. 75 коп. страхового відшкодування.

В мотивування вимог посилався на те, що 23 травня 2012 року між ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір KIVOAX0000331385 страхування наземного транспорту - автомобіля марки «Geely СК», державний номер НОМЕР_1, який в результаті ДТП, що мала місце 29.12.2012 року, отримав механічні пошкодження у розмірі 11 428, 75 грн.

Відповідно до умов договору страхування позивач звернувся до страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування, однак йому було відмовлено через неподання копії протоколу медичного огляду на стан сп'яніння.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 11 428 грн. 75 коп. Вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ПрАТ СК «Інгострах» - Бережна Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що відповідно до Постанови №4 ВССУ від 01.03.2014 р. з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Позивач не надав копію протоколу медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психотропних речовин для водія відповідно до п. 15.1.4, п.15.2 договору страхування.

Крім того, у відповідності до п. 3 договору страхування страхувальником та вигодонабувачем є в одній особі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який згідно з п. 15.19.1 умов страхування має виключне першочергове право на отримання страхового відшкодування, тобто в розумінні норм ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 985 ЦК України, вказані договори є укладеними на користь третьої особи, та суд першої інстанції цей факт проігнорував.

Вважає, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який виступає в якості третьої особи, на користь якого укладено договори страхування, не скористався своїм правом на отримання страхової виплати, однак не відмовився від цього права, тому страхувальник не має права вимагати від страховика виконання договорів страхування на свою користь або навіть на користь третьої особи. Вимагати або не вимагати від страховика виплати страхового відшкодування - це право виключно третьої особи - «ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 23 травня 2012 року між ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір страхування наземного транспорту № KIVОAX0000331385. Майном, яке підлягало страхуванню, є автомобіль марки «Geely СК», державний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою Державної автомобільної інспекції 29 грудня 2012 року по вул. Клавдіївській, 36 у м. Києві сталося ДТП, внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження заднього бампера, заднього лівого крила, заднього правого колеса.

ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» листом від 18 січня 2013 року відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з ненаданням страхувальником копії протоколу медичного огляду.

У ст. 6 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

При настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування»).

Згідно з п. 15.1.4 договору страхування, укладеного між сторонами, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, страхувальник зобов'язаний у разі ДТП (в тому числі, наїзд на припаркований застрахований транспортний засіб) пройти медичний огляд для встановлення факту сп'яніння та вживання психоактивної речовини в порядку, передбаченому чинним законодавством України, і одержати в медичному закладі копію протоколу медичного огляду встановленої форми.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров»я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства Юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18, встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та (або) працівниками медичних закладів.

Проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп'яніння, а так само зазначених осіб, незалежно від наявності ознак сп'яніння, - учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни, є обов'язковим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що при вказаній ДТП постраждалих не було, а тому у зв'язку з тим, що у працівників ДАІ не виникло сумнівів щодо тверезості позивача на час ДТП, медичний огляд не проводився. Відсутність зазначеного протоколу не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки всі інші необхідні документи були подані страховику, а з матеріалів ДАІ не вбачається наявності стану сп'яніння у позивача, працівники міліції не направляли позивача на огляд на стан сп'яніння.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з того, що договір страхування надає третій особі права вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього. Проте, ПАТ КБ «Приватбанк» не звертався до ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» з заявою про виплату страхового відшкодування, яке мало місце 29 грудня 2012 року, а тому позивач має право на стягнення страхового відшкодування.

Разом з тим, такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 985 ЦК страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про страхування» у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб. Перший вид - це застраховані особи, якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу. Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Другим видом є вигодонабувачі.

Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Слід зазначити, що в таких випадках позивач (потерпілий, страхувальник) може мати право вимоги лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, то останній не має права на одержання страхової виплати і на цій підставі є неналежним позивачем у позові про її стягнення.

Тобто, визначаючи у договорі страхування вигодонабувачем третю особу, страхувальник добровільно і свідомо зменшив обсяг своїх прав за вказаним договором, у тому числі і право вимоги виконання страховиком договору щодо виплати страхового відшкодування.

Тому договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Вирішення питання про стягнення зі страховика страхової виплати - це право зазначеної третьої особи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вигодонабувач за договором страхування уповноважив ОСОБА_2 на одержання відповідних страхових виплат, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у справі був лише третьою особою, тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з врахуванням положень ст. 285 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про страхування» не є законними та обґрунтованими.

Отже, вирішуючи спір суд не взяв до уваги, що ЦПК України не передбачає пред'явлення позову в інтересах третіх осіб вигодонабувачів, а право вимоги позивач (потерпілий, страхувальник) може мати лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Суд не з'ясував, чи наділив вигодонабувач позивача такими повноваженнями і чи останній має право на одержання страхової виплати, чи є він належним позивачем у позові про її стягнення.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 грудня 2007 року у справі № 6-16344св07 висловлена така правова позиція: «Відповідно до ст. 26 ЦПК особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК).

За змістом ст. 32 ЦПК України участь у справі кількох відповідачів допускається, коли предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох відповідачів, або права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави, або предметом спору є однорідні права і обов'язки.

В даній справі між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо стягнення страхового відшкодування, який ґрунтується на праві вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, який на думку позивача є наслідком незаконних дій ПАТ КБ «ПриватБанк» та спір про право, а тому в цій справі участь ПАТ КБ «ПриватБанк» можлива лише в якості співвідповідача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залучати до участі у справі належного відповідача.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інгострах» - Бережної НаталіїМиколаївни - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення суми страхового відшкодування - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді