Рішення № 55411202, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2275/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Трусова Т.О.

Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про скасування нарахування пені та відсотків за кредитним договором, визнання припиненими договорів поруки та кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про скасування нарахування пені та відсотків за кредитним договором, визнання припиненими договорів поруки та кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційних скарг.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, заявивши вимоги про визнання припиненим договору поруки № ML-009/454/2007/1, укладеного 4 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2; визнання припиненим договору поруки № SR-009/454/2007, укладеного 4 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4; визнання недійсним кредитного договору № ML-009/454/2007, укладеного 4 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1; визнання недійсними договорів іпотеки № PML-009/454/2007, укладеного 4 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, та № PML-009/454/2007/1, укладеного 4 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

Під час розгляду справи позивачі уточнили та доповнили позов, заявивши вимоги про скасування нарахування пені та відсотків у доларах США за період з 27 травня 2011 року по вересень 2014 року включно, визнання припиненими договорів поруки та кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки.

В обґрунтування позову послалися на такі обставини.

4 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/454/2007, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 111089 доларів США під 10,995 річних зі строком повернення кредитних коштів до 4 грудня 2035 року.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договори іпотеки та договір поруки.

Так, 4 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PML-009/454/2007, відповідно до умов якого останнім передано в іпотеку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. 4 грудня 2007 року між банком та матір'ю позичальника ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2.

4 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-009/454/2007.

Позивачі вважають, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» незаконно нарахувало пеню та відсотки у доларах США з моменту укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю, оскільки товариство не має ліцензії Національного Банку України на кредитування в іноземній валюті.

Позивачі посилаються на сплив позовної давності, вказуючи, що на момент укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю зобов'язання за кредитним договором вже не виконувалось, а отже станом на вересень 2014 року, коли ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило до них позов, дія кредитного договору та договорів поруки припинилася.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також вважають, що дія договорів поруки припинилася і з інших підстав. Вказали, що банк та позичальник без їх згоди підвищили відсоткову ставку за користування кредитом, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності за кредитним договором. Крім того, позичальник припинив виконувати зобов'язання за кредитним договором з 4 грудня 2009 року, і саме з цієї дати банк мав право заявити до поручителів вимоги щодо сплати боргу, однак протягом року таких вимог банк до них не заявив.

Також позивачі вважають недійсним кредитний договір як такий, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», «Про банки і банківську діяльність», містить несправедливі і незрозумілі умови, укладений внаслідок застосування банком нечесної підприємницької практики та внаслідок помилки щодо істотних умов договору з боку позичальника.

Послались на те, що при укладенні договору банк всупереч вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позичальнику інформацію про інші види кредитування, про сукупну вартість кредиту, не зазначив у договорі положення, які детально регулюють порядок обчислення процентів, та встановив ціну за користування кредитними коштами з використанням незрозумілого позичальнику терміну FIDR, застосування якого є дискримінаційним по відношенню до споживача.

Оскільки недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність кредитного договору спричиняє недійсність і договорів іпотеки.

Судом встановлено, що 4 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (банком) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № ML-009/454/2007 (а.с. 168-172, т.1).

Предметом вказаного договору є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в розмірі 111089 доларів США на придбання нерухомого майна та оплату комісії банку зі строком повернення кредитних коштів до 4 грудня 2035 року.

Сторони договору домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,49% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до пункту 4 частини 1 та пункту 1.5. частини 2 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався щомісяця повертати відповідну частину кредиту рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту у розмірах та в строки, що визначені у Графіку платежів.

Згідно з умовами, визначеними у пункті 4.1.1. кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочення.

В подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_1 укладалися додаткові договори до кредитного договору, відповідно до умов яких неодноразово узгоджувалися нові Графіки платежів та змінювався розмір процентної ставки.

Додатковим договором № 1 від 4 лютого 2009 року сторони виклали графік платежів в новій редакції, змінили спосіб погашення кредиту з платежів, що зменшуються, на ануїтетні платежі, та передбачили можливість підвищення фіксованого відсотка на 4% в разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 173, т.1).

Додатковим договором № 2 від 29 липня 2009 року сторони домовились, що в період з 4 серпня 2009 року до 3 січня 2010 року позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50% річних, а з 4 січня 2010 року і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 2,88% річних та FIDR, а також виклали графік платежів в новій редакції (а.с. 174-175, т.1).

На підставі додаткового договору № 3 від 2 грудня 2009 року до кредитного договору були внесені зміни щодо підстав та умов підвищення фіксованої процентної ставки чи фіксованого відсотка на 4% (а.с. 175-176, т.1).

Додатковим договором № 4 від 2 грудня 2009 року сторони домовились, що в період з 4 грудня 2009 року до 3 березня 2010 року позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50%, а з 4 березня 2010 року і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,13% річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції (а.с. 176-178, т.1).

1 квітня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 5, відповідно до умов якого в період з 6 квітня 2010 року до 4 липня 2010 року позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану процентну ставку в розмірі 6,50% річних, з 5 липня 2010 року до 3 січня 2011 року, - 14,13% річних, а з 4 січня 2011 року і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,63% річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції (а.с. 179-181, т.1).

Виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою та іпотекою.

4 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (кредитором) та ОСОБА_4 (поручителем) було укладено договір поруки № SR-009/454/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед кредитором за повне і своєчасне виконання усіх зобов'язань за кредитним договором (а.с. 182-183, т.1).

В цей же день між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № PML-009/454/2007/1, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0378 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42-47).

Договір іпотеки № PML-009/454/2007, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку іпотекодержателю ЗАТ «ОТП Банк» двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, суду не надано, однак з огляду визнання цієї обставини відповідачами, суд вважав, що такий договір дійсно укладався.

У зв'язку з укладенням між банком та позичальником додаткових договорів до кредитного договору, протягом 2009-2010 року вносилися відповідні зміни і доповнення до договору поруки (а.с. 184, 185, 186-187, 188-189, т.1).

Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» (продавець) продав (переуступив) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупцю) права на кредитний портфель за рядом кредитних договорів, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 146-152, 153, т.1).

З огляду на невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 16 липня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» письмово повідомило позичальника та поручителя ОСОБА_4 про здійснену заміну кредитора у зобов'язанні та висунуло вимогу про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, і сплату процентів (а.с. 162, 163, т.1).

Вимогу кредитора позичальник та поручитель не виконали, а тому у вересні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до Дарницького районного суду м. Києва позов про стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором.

Рішенням суду від 25 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно заборгованість по тілу кредиту і процентах в загальному розмірі 116983, 64дол. США, що еквівалентно 1 536 637 грн. 55 коп., та пеню в розмірі 1 500 000 грн. (а.с. 165-167, т.1).

Позивачі вважають, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» після набуття прав кредитора у зобов'язанні не мало права нараховувати пеню та відсотки в іноземній валюті.

Вказані доводи суд вважав необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3.3. статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло усі права вимоги за кредитними договорами, включаючи, але не обмежуючись, правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

На підставі вказаного договору ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права вимоги як щодо сплати суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів, так і пені, яка передбачена кредитним договором, і яка за своєю юридичною природою є штрафною санкцією за порушення зобов'язання.

ПАТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 116983,64 дол. США, в тому числі - заборгованість по тілу кредиту в розмірі 100122,73 дол. США та заборгованість по процентах в розмірі 16860,91 дол. США (а.с. 153, т.1), і саме така сума заборгованості по тілу кредиту та процентах стягнута рішенням суду від 25 грудня 2014 року.

Статтті 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії.

Наявність у ПАТ «ОТП Банк» генеральної ліцензії Національного Банку України позивачі не оспорюють, а тому суд дійшов вірного висновку, що банк вправі був нарахувати заборгованість за кредитним договором у тій валюті, у якій надавався кредит.

В діях нового кредитора порушень законодавства судом не встановлено, оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» внесене до Державного реєстру фінансових установ України і відповідно до Додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 241 серії ФК має право надавати такий вид фінансових послуг як факторинг (а.с. 145, т.1).

До того ж, обслуговування придбаного ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитного портфелю, включаючи прийняття платежів за кредитними договорами та конвертування коштів в іноземній валюті в гривню, здійснює ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору комісії від 27 травня 2011 року (а.с. 154-160, 161, т.1).

Крім того, судом вірно встановлено, що всупереч доводам позивачів стягнута за рішенням суду на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пеня, нарахована новим кредитором не в іноземній валюті, а в національній валюті України - гривні.

Вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило позичальнику та поручителю в липні 2014 року, а у вересні 2014 року звернулося до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Даючи оцінку доводам позивачів про припинення поруки, суд керувався положеннями ст. 559 ЦК України, яка встановлює спеціальні підстави для припинення договору поруки. За приписом ч. 4 вищевказаної статті порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у липні 2014 року змінило строк виконання основного зобов'язання, заявивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів, і до спливу шести місяців пред'явило вимогу до поручителя, суд дійшов висновку, що порука не припинилася.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2016 року у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено, що у даній справі порушення зобов'язання розпочалося з лютого 2009 року.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та розширеного розрахунку, наданого під час апеляційного розгляду, позивач нараховував пеню на все тіло кредиту починаючи з серпня 2013 року.

Таким чином, при нарахуванні пені станом на серпень 2013 року вся сума кредиту набула статусу простроченої заборгованості і кредитор, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», станом на серпень 2013 року вважав зобов'язання таким, що підлягає виконанню у повному обсязі.

Враховуючи наведену обставину направлена позивачем боржнику та поручителю 16 липня 2014 року досудова вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором не має правового значення для відрахування початку перебігу шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Позов до поручителя ОСОБА_4, пред'явлений ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у вересні 2014 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що порука ОСОБА_4 є припиненою, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, рішення в частині вирішення позовних вимог про припинення поруки ОСОБА_4 належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати припиненою поруку за договором поруки SR-009/454/2007 від 04.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк».

Щодо припинення договору іпотеки, то суд дійшов вірного висновку, що відповідно до п. 9.1. договору іпотеки договір діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим договором. З огляду на невиконання зобов'язань за кредитним договором, правовідношення, яке виникло з договору іпотеки, не припинилося.

Вирішуючи вимоги про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договорів іпотеки, суд вірно виходив із приписів ст. 237 ЦК України, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із вказаним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись 14 жовтня 2014 року, тобто майже через 7 років після укладення оспорюваних договорів.

На поважні причини пропуску позовної давності позивачі не послалися і жодних доказів не надали.

За таких обставин, заява представника відповідачів про застосування позовної давності обґрунтована, а тому суд на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України вірно відмовив в позові про визнання договорів недійсними за спливом позовної давності, не даючи оцінки доводам позову по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, апеляційні скарги ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про припинення поруки ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку за договором поруки №SR-009/454/2007 від 04.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді