Рішення № 55411154, 03.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Бобровник О.В.

№22-ц/796/3073/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №760/788/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» - Андрєєвої ВеронікиСергіївни на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» - про стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відсотків по банківському вкладу за прострочений строк виконання зобов'язання, пені та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача за прострочений строк виплати депозиту та нарахованих відсотків 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України в сумі 20,74 доларів США., відсотки по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів на підставі частини п'ятої статті 1061 ЦК України в сумі 76,84 доларів США, пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення строку виплати депозиту та нарахованих відсотків на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 7579,51 доларів США та 5000,00 грн. моральної шкоди.

В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач не виконав умов договору депозиту та не повернув йому внесок і відсотки, які були нараховані на вкладені ним кошти, у встановлений договором строк.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_3 за прострочений строк виплати депозиту та нарахованих відсотків 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 20,74 доларів США, відсотки по банківському вкладу за прострочений строк виконання зобов'язання в сумі 76,84 доларів США, пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення строку виплати депозиту та нарахованих відсотків в сумі 7579,51 доларів США та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Платинум Банк» - Андрєєва В.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що оскільки датою повернення вкладу є субота (10.01.2015 p.), Банком в перший банківський день 12.01.2015 p. було повернуто вклад позивачу у розмірі 17 495,00 дол. США, що підтверджується виписками по особовому рахунку ОСОБА_3 з 08.01.2014 по 30.03.2015 p.

Крім того, 04.03.2015 p. набула чинності Постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015 року за №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» п.п.10 п.6 уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків Клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного Клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Зазначила, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, банком сплачувались відсотки клієнту у розмірі, затвердженому банком ставок за залишками коштів, що підтверджується випискою, наданою банком до суду по особовому рахунку ОСОБА_3 з 08.01.2014 по 10.03.2015 p. Згідно затвердженого розміру, розміщеного на сайті www.platinumbank.com.ua, на поточних рахунках фізичних осіб нараховується 0.5 % відсотків річних у дол. США за період з 01.12.2014 р. по 16.03.2015р.

Судом не було враховано, що оскільки 08.01.2014 року між банком та позивачем було укладено Договір №00232663 про розміщення вкладу «Готівка Щомісяця», після укладання вищезазначеного договору між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів, а тому положення ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, наявних між сторонами відносин не регулюють.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Платинум Банк» свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що банк не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного повернення депозитних коштів.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, в повній мірі вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений договір банківського вкладу у розмірі 7495 дол. США. Строк дії договору закінчився 10. 01. 2015 року. (а.с.4-5)

По закінченню строку дії договору, 12.01.2015 року та 13.01.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявами про повернення коштів та сплату процентів, однак сум вкладів та відсотків не отримав. (а.с. зв5-6зв)

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом зазначеної норми закону та ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.

Банк порушив взяте на себе за договором грошове зобов'язання, а тому він повинен нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З наведеного вбачається, що проценти за договором банківського вкладу нараховуються у розмірі, передбаченому договором по день фактичного їх повернення, у разі, коли такі не були повернуті вкладнику на його вимогу у встановлений договором строк.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року (справа № 6-39цс13), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Установивши, що мала місце затримка виплати коштів по вкладу поза строками, встановленим відповідним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що передбачені договором проценти по банківському вкладу підлягають стягненню за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику (ч.5 ст. 1061 ЦК), а також підлягають стягненню три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У абз. 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» судам роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

З вказаного вбачається, що у даному випадку суд може стягнути в іноземній валюті лише суму банківського вкладу та відсотки, тоді як 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання стягуються в іноземній валюті з переведенням в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання становить 20,74 доларів США повинні стягуватися в гривні, а саме: 20.74 США х 22.117575 (курс НБУ станом на 08.09.2015 року) = 458,72 грн.

У частині 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання і тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з неналежним виконанням умов договору банківського вкладу.

Обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, та нормами ЦК України, які регулюють зобов'язальні правовідносини. Додатково ці правовідносини та відповідальність в даному випадку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюються.

Оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу грошового зобов'язання, то суд має право застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює відповідальність сторін при невиконанні зобов'язань за договорами про виконання робіт (надання послуг).

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає до скасування.

Твердження апелянта про неможливість своєчасно виконати умови договору, оскільки 04.03.2015 p. набула чинності Постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015 року за №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» п.п.10 п.6 уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків Клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного Клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (ч. 1 ст. 1071 цього Кодексу).

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунка грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

За таких обставин, посилання на обмеження, що встановлені є незаконним, оскільки позбавляє володільця рахунка права володіти та розпоряджатися належними йому на праві власності грошовими коштами та є порушенням його прав, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить нормам ЦК України.

Окрім того, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд не звернув уваги на те, що спосіб захисту права, передбаченого п.9 ч.2 ст.16 ЦК України на дані правовідносини не поширюється, а тому колегія дійшла висновку, що і в цій частині рішення підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову у позові.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» - Андрєєвої Вероніки Сергіївни -задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року скасувати та ухвалити в справі нове рішення, наступного змісту:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» - про стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання., відсотків по банківському вкладу за прострочений строк виконання зобов'язання, пені та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_3 відсотки по банківському вкладу за прострочений строк виконання зобов'язання в сумі 76,84 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_3 зa прострочений строк виплати депозиту та нарахованих відсотків 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 20,74 долари США, що по курсу НБУ станом на 08.09.2015 рокуеквівалентно 458 гривням 72 копійкам.

В іншій частині позову відмовити.

Рішеннянабираєзаконної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді