Ухвала суду № 55411117, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1229/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Бартащук Л.П.

Доповідач -Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду містаКиєва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кабанченко О.А., Желепа О.В.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2015 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу передати для вирішення питання про видачу виконавчих листів до суду першої інстанції.

В судовому засіданні боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечували.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У червні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Судом встановлено, що 05.03.2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Присуджено стягнути з солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 188910 грн. 74 коп. заборгованості за кредитним договором та витрати, пов'язані з вирішенням спору Третейським судом, в розмірі 2289 грн. 10 коп.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України «Про третейські суди".

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Як встановлено судом, підтверджується наявними у справі доказами, цивільно-правові відносини, що виникли між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі Кредитного договору в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчий кредит і на правовідносини, що виникають між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за даним договором під час його укладення і виконання поширюється дія вказаного Закону.

Тобто, на дату укладення кредитного договору, який містить третейське застереження, Закон України «Про третейські суди»містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) і третейське застереження, яке міститься у цьому договорі було укладено в порушення вимог п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», а отже справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до Закону.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 року у справі № 6-64цс15 та постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-856цс15.

При ухваленні постанов Верховного Суду України у справах № 6-856цс15 від 02.09.2015р., №6-831цс14 від 21.10.2015 року; № 6-2074 від 04.11.2015р. Верховний Суд України виклав правові позиції про непідвідомчість спорів третейському суду після внесення зазначених змін до Закону, зазначивши, зокрема, й те, що:

«Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча»;

«Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами».

«Положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів не поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач».

Як встановлено судом, кредитний договір між ПАТ «Укрсоцбанк» та споживачем банківських послуг ОСОБА_2 був укладений в іноземній валюті (доларах США).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як встановлено судом, за договорами, укладеними між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідальність зобов'язань наступає в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, за яким відповідно до Закону України «Про третейські суди»міститься заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) і третейське застереження, яке міститься у цьому договорі, було укладено в порушення вимог п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», а отже, справа, у якій прийнято рішення третейського суду про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, не підвідомча третейському суду відповідно до Закону.

Згідно ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

З підстав вищевикладеного, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, виходячи з суб'єктивного складу сторін та характеру спірних правовідносин, що були предметом розгляду у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки цей спір непідвідомчий третейському суду, що дало суду підстави відмовити у видачі виконавчого листа на виконання рішення третейського суду на підставі п.2 ч.1 ст.389-10 ЦПК з урахуванням положень п.2 ч.6 ст.56 Закону України «Про третейські суди».

Оскільки ухваласуду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді