Ухвала суду № 55411099, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

28 січня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.,

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни, треті особи: Київська універсальна біржа, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради в особі першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва про визнання права власності,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року,

встановила:

у квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що в ході розслідування кримінального провадження було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 незаконно вибула з комунальної власності територіальної громади м.Києва. У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому проси визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем вказаної квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року первісний позов було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що прокуратурою Шевченківського району м.Києва в ході розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 03 листопада 2014 року було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 незаконно вибула з комунальної власності територіальної громади міста Києва, оскільки на виконання розпоряджень КМДА №422 від 26 лютого 1998 року та № 1352 від 07 серпня 2000 року було розпочато реконструкцію будинку за вказаною адресою, а мешканців квартири - відселено в квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, вказана квартира на підставі рішення реєстраційної служби ГУЮ в м.Києві від 13 січня 2014 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі біржового контракту Т-429/07 від 22 листопада 2007 року, який не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, а тому є неукладеним. Також вказаний контракт на вказаній біржі не укладався та не реєструвався. В подальшому, 17 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, який було посвідчено нотаріально та право власності зареєстровано за ОСОБА_2 Позивач вказував, що спірна квартира вибула із власності територіальної громади міста Києва поза її волею, а тому просив суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради в Шевченківському районі міста Києва та витребувати її від ОСОБА_2

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому вона є його власністю та не може бути витребувана, а тому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року первісний позов було задоволено. визнано право власності за територіальною громадою м.Києва в особі Київської міської ради на квартиру АДРЕСА_1, витребувано від ОСОБА_2 вказано квартиру та скасовано рішення державних реєстраторів про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира вибула із комунальної власності без законних підстав, оскільки її відчуження відбувалось поза волею власника - Київської міської ради. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст.215, 256, 257, 261, 321, 330, 388, 317, 319, 657, 658 ЦК України .

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що біржовий контракт, ні підставі якого ОСОБА_1 набула права власності на спірну квартиру, є нікчемним, оскільки вказаний біржовий контракт не оспорюється особами, яким на час укладення контракту могла належати квартира. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Судом першої інстанції вірно встановлено, що біржовий контракт є нікчемним.

Матеріали справи містять відповідь Київської універсальної біржі, з якої вбачається, що біржовий контракт Т-429/07 від 22 листопада 2007 року не укладався та не реєструвався.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки судом першої інстанції було надано належну правову оцінку вказаним доводам та встановлено, що позивач не знав та не міг знати про порушення його прав, а тому строк позовної давності не можна вважати пропущеним. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 761/10146/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2146/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.