Рішення № 55411001, 02.02.2016, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/5106/15-ц

Провадження №2/636/247/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області та ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, яку потім уточнив і остаточно просив суд визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім.`я ОСОБА_3, видане Чугуївською державною нотаріальною конторою 29.09.2015 року за №2-1245 по спадковій справі №100/2015 частково недійсним та визнати за позивачем право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6, після смерті зазначеного в заповіті батька позивача ОСОБА_7 При цьому посилався на те, що 10.10.2014 року бабуся позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, склала заповіт на випадок своєї смерті, яким все своє майно заповіла своїм синам: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у рівних частках. Заповіт посвідчений Есхарівською селищною радою за реєстром №302. 14.02.2015 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою КП «Чугуївське МБТІ» за №1726 від 17.11.2015 року. Проіндексована вартість вищевказаної квартири станом на 14.02.2015 року складає 16078 грн. Відповідно вартість 1/2 частки квартири - 8039 грн. Одним із спадкоємців за заповітом є батько позивача ОСОБА_7, який не відмовився від спадщини, але прийняти її не встиг, так як раптово помер 23.05.2015 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом. ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 1276 ЦК України, відповідно до якої, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Позивач зазначає, що у встановлений строк він звернувся до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини, проте виявилось, що 29.09.2015 року вказаною держнотконторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідачу на все майно, тоді як у заповіті зазначені два спадкоємця у рівних частках. На звернення до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області про виправлення помилки було надано відповідь з рекомендацією звернутися з даним питання до судової інстанції.

Із зазначених вище підстав ОСОБА_1 і був вимушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки вважає, що свідоцтво про право на спадщину було видано відповідачу із порушенням діючого законодавства, на підставі чого були порушені права позивача.

Під час розгляду справи позивач та його представник повністю підтримали заявлені вимоги та просили суд їх задовольнити. Позивач пояснив, що 19.10.2015 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_7

Відповідач та його представник проти позову категорично заперечували посилаючись на те, що після смерті матері відповідача залишилося спадкове майно, а саме квартира за адресою: смт. Есхар, вул. Кірова, 7/8, Чугуївського району, Харківської області. ОСОБА_6 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла відповідачу та батькові позивача. Після смерті матері відповідач прийняв спадщину, подавши нотаріусу відповідну заяву. Померлий брат відповідача від спадщини не відмовлявся, але прийняти її не встиг, оскільки 23.05.2015 року теж помер. 29.09.2015 року, після закінчення шестимісячного строку, відведеного законодавством для прийняття спадщини, відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Крім цього 19.10.2015 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувся і позивач, який є сином померлого ОСОБА_7 На думку позивача, свідоцтво видане відповідачу з порушенням діючого законодавства, але відповідач з цим не згодний оскільки, одним з майнових прав, яке могло виникнути у спадкоємця - ОСОБА_7, проте не було реалізоване ним, є право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією. Відповідач наголошує на тому, що ст. 1276 ЦК України передбачає можливість переходу у спадщину права на прийняття спадщини. Правило, в силу якого відбувається спадкування в тих випадках, коли особа, закликана до спадкування, померла, не встигнувши висловити свою волю на прийняття чи на відмову від прийняття спадщини, має назву спадкової трансмісії. В таких випадках право спадкоємця прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття переходить до його власних спадкоємців. Право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією переходить до спадкоємців від особи, яка не встигла здійснити належне їй право спадкування, у межах строків для прийняття спадщини. Однак якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців. З огляду на вищевикладене, позивач мав можливість скористатися правом на прийняття спадщини за спадковою трансмісією, подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом до 23.08.2015 року (строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців), але таким правом не скористався. Відповідач наголошує, що відповідно п.5 Постанови ВСУ від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" - за наявності заповіту на все майно правило частини другої статті 1223 ЦК застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом. У разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма ч. 1 ст. 1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача державний нотаріус Чугуївської ДНК Харківської області ОСОБА_5 вимоги позивача не визнала, пояснила суду, що 19.02.2015 року була заведена спадкова справа за №100/2015 після померлої ОСОБА_6 ОСОБА_6 на випадок своєї смерті 10.10.2014 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла синам: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 З заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_6, 18.02.2015 року звернувся її син, відповідач по справі - ОСОБА_3 Потім було зясовано, що 23.05.2015 року помер батько позивача - ОСОБА_7, який з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері до контори не звертався, як і не звертався і його син позивач по справі. Після спливу встановленого законом строку на ім`я ОСОБА_3 29.09.2015 року було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи приходить до наступного:

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог статті 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що 14.02.2015 року померла ОСОБА_6 (а.с.7), яка є рідною матірю ОСОБА_7, ОСОБА_3 та рідною бабусею позивача, ступень родинних відносин з померлою підтверджена відповідними документами, наявним у матеріалах справи (а.с.6).

На підставі вимог статті 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

10.10.2014 року ОСОБА_6 було складено заповіт, відповідно до якого все майно, яке їй належало, вона заповідала сину ОСОБА_7 (батько позивача) та сину ОСОБА_3 (відповідач по справі) (а.с.9).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до п. 1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Стаття 328 ЦК України наголошує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зі змісту ст. 1218 ЦК України слідує, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з житлової квартири АДРЕСА_3. Зазначена квартира належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 05.03.1996 року бюро приватизації житла при ЖКВ НТЦ «Есхар» Чугуївського району Харківської області (а.с.23).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_3 18.02.2015 року звернувся до Чугуївської ДНК з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_6 та 29.09.2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.10).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Обставини, визнані сторонами по справі та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, передбачено ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі і підтверджується копією спадкової справи за №100/2015, що другий спадкоємець за заповітом, батько позивача - ОСОБА_7 помер 23.05.2015 року, після відкриття спадщини, і не встиг її прийняти (а.с.8).

Також судом встановлено і теж не оспорюється сторонами по справі та підтверджується копією зазначеної спадкової справи, що 19.10.2015 року до Чугуївської ДНК звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_7 - позивач ОСОБА_1 Правом на прийняття належної батькові позивача частки спадщини після смерті ОСОБА_6 (спадкова трансмісія) позивач не скористався, з заявою про прийняття спадщини, відповідно до ст. 1276 ЦК України, до Чугуївської ДНК не звертався (а.с.11).

Відповідно до ст. 1276 вищезазначеного Кодексу, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Зі змісту вказаної статті слідує, що спадкова трансмісія являє собою перехід права на прийняття спадщини, коли спадкоємець, закликаний до спадкування за заповітом або за законом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти у встановлений законом строк. В такому випадку право на прийняття спадщини, що належала померлому після відкриття спадщини спадкоємцю, переходить в порядку спадкової трансмісії або до його спадкоємців за заповітом, або до спадкоємців за законом. При цьому право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії не входить до складу спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента (спадкоємця, що не встиг прийняти спадщину), і є самостійним субєктивним цивільним правом.

Право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії здійснюється спадкоємцями на загальних підставах, за одним винятком. Оскільки право на прийняття спадщини переходить до спадкоємців трансмітента після смерті спадкоємця, що раніше закликався до спадкування, строк, що залишився, протягом якого це право можна реалізувати, завжди наперед буде меншим за встановлені законом шість місяців. Якщо, однак, строк, що залишився, менший як три місяці, він автоматично подовжується до трьох місяців. Нездійснення права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії прирівнюється до неприйняття спадщини спадкоємцем, право якого перейшло. У випадку пропуску строку для прийняття спадщини спадкоємцями, які здійснюють свої права в порядку спадкової трансмісії, підлягають застосуванню правила ст. 1272 ЦК України (наслідки пропущення строку для прийняття спадщини).

Таким чином, судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_6, померлої 14.02.2015 року, залишився заповіт, яким остання все своє майно заповіла відповідачу та батькові позивача. Відповідач 18.02.2015 року звернувся до Чугуївської ДНК з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а батько позивача 23.05.2015 року помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти.

Позивач дійсно мав право успадкувати належну його батькові частку спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, відповідно до ст. 1276 ЦК України, але цим правом не скористався.

Порядок оформлення спадщини в разі спадкової трансмісії звичайний: спадкоємець померлого спадкодавця повинен звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини після спадкодавця, який помер першим. Як було встановлено в суді позивач до Чугуївської ДНК з заявою про прийняття частки спадщини, яка належала його батькові за заповітом, після смерті ОСОБА_6 взагалі не звертався. Нездійснення права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії у встановлений законом строк прирівнюється до неприйняття спадщини із відповідними наслідками, встановленими законом.

Таким чином жодних підстав для задоволення позову судом не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 1216- 1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1261-1265, 1268, 1269, 1270, 1272, 1276 ЦК України, ППВСУ від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області та ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна за заповітом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Головуюча: