Рішення № 55408945, 26.01.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 2\638\1807\16

638\11526\15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі : головуючого судді: Штих Т.В.

секретаря: Кондратюк І.В., Чаленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про припинення дій, яка порушує право,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 третя особа управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про припинення дій, яка порушує право.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02 листопада 2001 року міським відділом РАГС Харківського обласного управління юстиції між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 205. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей: син - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 25.09.2013 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/11454/13-ц розірвано шлюб між громадянином України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянкою України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 02 листопада 2001 року у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 2056. Після розірвання шлюбу, сторони визначили, що діти проживають разом з матір'ю - ОСОБА_2, та позивача передав в дар відповідачці квартиру. Передаючи Відповідачці квартиру в дар відповідно до договору дарування, Позивач об'єктивно розрахував на те, що його діти будуть забезпечені житлом та будуть проживати в квартирі за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга, б. 35, кв. 121. Проте з часом позивач дізнався, що передана ним в дар квартира з метою проживання в ній малолітніх дітей, Відповідачкою продана. На сьогоднішній день діти проживають разом з Відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1. Як зазначає позивач на сьогоднішній день існує ймовірність того, що і вказане помешкання буде реалізовано відповідачкою та її співмешканцем, а придбане нове може бути оформлене лише на співмешканця.

Безконтрольна реалізація відповідачкою квартир, в яких проживають неповнолітні діти, може призвести до зниження їх життєвого рівня та взагалі позбавити їх житла, що спонукає мене охороняти та в судових інстанціях захищати майнові права дітей. В звґзку з цим позивач просить припинити дії ОСОБА_2 (НОМЕР_1, виданий 16.06.2015р. Дзержинським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, ІНФОРМАЦІЯ_5), що порушують права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на житло та достойний життєвий рівень шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не укладати будь-які договори стосовно житла, в якому проживають ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 без згоди органів опіки та піклування.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог. Вважала позовні вимоги такими, що є обґрунтованими та направленими на захист інтересів дітей.

Представник відповідача заперечував проти позову, зазначив, що наперед не можливо захистити права, а тим більше не має потреби переписувати в судовому рішенні норми законів, які і так повинні виконуватися.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не мотивованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так в судовому засіданні встановлено, що 02 листопада 2011 року міським відділом РАГС Харківського обласного управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 205.

Від шлюбу у них є двоє неповнолітніх дітей: син - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

25.09.2013 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справ № 638/11454/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований 02 листопада 2001 року у міському відділі РАГС Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 2056.

У період шлюбу подружжя придбало різне майно, щодо розподілу якого після розірвання шлюбу сторони досягли домовленості.

Зокрема, спільну 3-кімнатну квартиру № 121 у будинку № 35 розташованому по проспекту Свободи Людвіга в місті Харкові, позивач - ОСОБА_1 подарував Відповідачу ОСОБА_6

Дії Позивача, як встановлено в судовому засіданні, та не спростовано сторонами, щодо дарування частки квартири колишній дружині, він мотивував тим, що вважає вірним залишити сумісну квартиру ОСОБА_6, з якою залишаються мешкати їх неповнолітні діти, та бажав забезпечити своїх дітей житлом.

ОСОБА_1 в позовних вимогах вважає, що будь-які подальші дії ОСОБА_6 щодо розпорядження її квартирою, вона повинні обов'язково узгоджуватись з ОСОБА_1

Згідно ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

При укладенні Договору дарування ОСОБА_1, підписуючи його, погодився зі змістом пункту 7, а саме: «Дарувальник розуміє, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому не має права вимагати від Обдаровуваної вчинення на свою користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру».

Таким чином, керуючись нормами чинного законодавства, очевидним є те, що вимога Позивача до вчинення будь-яких дій або посилання на будь-які умови при укладанні договору дарування є безпідставними та незаконними. Тобто ОСОБА_6 мала повне право будь-яким чином розпоряджатись своїм майном виключно на власний розсуд.

У 2014 році у Відповідача, як зазначив її представник, з'явилась фінансова можливість придбати нову квартиру, тому вона придбала іншу квартиру, яка як свідчить досліджений в судовому засіданні технічний паспорт є більшою за розміром.

У частині 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві ОСОБА_1 жодним чином не довів будь-які порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів та не довів тих обставин, що у подальшому право його чи його дітей буде порушено протиправними діями відповідача. Суд звертає увагу на той факт, що вимоги позивача є такими, що регулюють права « на майбутнє», не підтверджені жодним доказом.

Натомість представник відповідача повідомив суд, що його довірительниця не має на меті відчуженні вказаної квартири та сама зацікавлена в кращій долі своїх дітей.

Враховуючи все викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 224 ЦК України, керуючись ст. ст.3,27,10,11,60,88, 212,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про припинення дій, яка порушує право - залишити без задоволення.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Головуючий суддя: Штих Т.В.