Рішення № 55408614, 27.01.2016, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Провадження № 2/616/20/16

Справа № 616/828/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання - Капленко А.В.

позивача ОСОБА_1 (не зявився)

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недостовірними відомостей, відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недостовірними відомостей, що розповсюджені відповідачкою відносно позивача, відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Позивач посилався на те, що ОСОБА_3 21.10.2015 р. подала заяву до органу прокуратури, в якому стверджувала, що ОСОБА_1 не виплатив їй орендну плату за земельну ділянку за 2012 рік. Позивач стверджував, що ця інформація не відповідає дійсності, так як у 2012 році відповідачка сама господарювала на своїй земельній ділянці, ніякого договору щодо орендних відносин між ними не існувало. Тим самим ОСОБА_3 принизила честь, гідність та ділову репутацію позивача, завдавши йому моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях, викликаних необхідністю спростовувати неправдиві відомості. Також у позивача погіршився сон і самопочуття, з приводу чого він звертався до лікарів. ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування завданої йому моральної шкоди 50000 грн.

Позивач до суду не зявився.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та пояснив, що ОСОБА_1, який є фізичною особою підприємцем, не укладав з ОСОБА_3 договору оренди землі, боргу з орендної плати перед нею не має. Неправдиві відомості, які відповідачка вказала у заяві до прокуратури, призвели до того, що багато людей, які знають ОСОБА_1, стали його зневажати, перестали з ним спілкуватися. ОСОБА_1 займається обробітком землі, йому потрібна робоча сила, а люди відмовляються вступати з ним у трудові відносини, так як пішли чутки про його непорядність. Представник позивача, посилаючись на слова ОСОБА_1, зазначив, що у того погіршився сон, він змушений був звертатися до лікарів, купувати заспокійливі ліки. При цьому письмових доказів щодо погіршення стану здоровя позивача, звернення до лікарів, придбання ліків, немає. Представник позивача заявив про зменшення позовних вимог, виключивши з переліку заявлених вимог п.2 позовних вимог, що містяться у тексті позовної заяви.

ОСОБА_3 позов не визнала повністю, пояснивши, що після смерті матері вони з братом успадкували по ? частці земельної ділянки, яку до цього декілька років орендував ОСОБА_1, не укладаючи при цьому письмових договорів оренди землі. Вони вирішали передати цю земельну ділянку в оренду іншому орендареві, про що восени 2012 року вона повідомила ОСОБА_1 Будучи невдоволеним її рішенням, ОСОБА_1 не виплатив їй орендну плату за 2012 рік, обіцяючи зробити це пізніше, однак у жовтні 2015 року сказав, що виплачувати борг не буде. Відмова ОСОБА_1 виплатити орендну плату і стала предметом її звернення із заявою до прокуратури Великобурлуцького району, яка була передана для розгляду до міліції.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 пояснив, що відповідачка, подавши заяву до прокуратури, реалізувала передбачене Конституцією України право на звернення до правоохоронних органів з метою захисту своїх прав. За наслідками розгляду заяви міліцією було винесено відповідний висновок, внаслідок чого ніякої шкоди ОСОБА_1 не було завдано.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

23.10.2016 р. ОСОБА_3 звернулася із заявою до прокурора Великобурлуцького району про те, що ОСОБА_1 не розрахувався з нею за оренду землі за 2012 рік, так як вона вирішила передати землю в оренду іншому орендарю. Заявниця просила розібратися з цим питанням (а.с. 74).

Прокурор 26.10.2015 р. надіслав заяву ОСОБА_3 для організації перевірки до Великобурлуцького РВ ГУМВС України а Харківській області (а.с. 73).

За наслідками проведеної перевірки старшим дільничним інспектором міліції ОСОБА_5 було складено висновок від 05.11.2015 р. про відсутність ознак будь-якого кримінального правопорушення та розяснив заявниці, що для вирішення спору, що виник з приводу цивільно-правових відносин, їй належить звертатися до суду (а.с. 72).

ОСОБА_3 (на той час вона мала прізвище Шарова) 10.10.2011 р. отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку земельної ділянки після смерті матері - ОСОБА_6 (а.с. 81).

Свідок ОСОБА_7 дала показання, що вона дружила з матірю ОСОБА_3 ОСОБА_6, з 2008 року. ОСОБА_1 влітку привозив ОСОБА_6 зерно у якості орендної плати за земельну ділянку. Вона з чоловіком допомагала ОСОБА_6, яка тяжко хворіла, заносити зерно до місця зберігання. Вона чула скарги ОСОБА_3 з приводу того, що ОСОБА_1 не виплатив їй орендну плату за 2012 рік.

Свідок ОСОБА_8 дав показання, що він працював у ОСОБА_1 як найманий працівник. З 2008 по 2011 роки він допомагав ОСОБА_1 розвозити зерно у якості орендної плати людям, у яких ОСОБА_1 орендував землю. Йому відомо, що з ОСОБА_3 ОСОБА_1 не розрахувався за землю за 2012 рік, як і з іншими орендодавцями, які вирішили передати свої земельні ділянки іншим орендарям. Він має у власності 2 земельні ділянки, які також орендував ОСОБА_1 до 2015 року включно. Коли восени 2015 року він заявив, що має намір з наступного року самостійно обробляти свою землю, ОСОБА_1 з ним не розрахувався за 2015 рік і погрожував вбивством, якщо він забере у нього свою землю.

Свідок ОСОБА_9 дала показання, що після збирання врожаю ОСОБА_1 особисто казав їй, що не розрахується за оренду земельної ділянки з ОСОБА_3, так як та після смерті матері вирішила забрати у нього свою землю. Вона проживає у с. Шевяківка по сусідству із домоволодінням, що належить ОСОБА_1 Раніше вони з ним добре товаришували, вона упродовж 10 років допомагала йому доглядати за отарою овець, він давав їй 20000 грн. на лікування.

Свідок ОСОБА_10 дав показання, що у 2012 році ОСОБА_3 разом зі своїм братом передали йому в оренду загалом 15 га землі. До цього упродовж 7 років цю землю орендував ОСОБА_1 Він знає ОСОБА_1 з 2000 року. Раніше вони разом працювали і тому він знає усіх орендодавців, що передали землю ОСОБА_1, а той знає усіх його орендодавців.

Свідок ОСОБА_11 дружина ОСОБА_1, дала показання, що її чоловік як підприємець орендує і обробляє землю. Оскільки вона йому допомагає у веденні справ, їй відомо, що із ОСОБА_3 у нього договору оренди землі не було.

Після звернення ОСОБА_3 до прокуратури у її чоловіка погіршився стан здоровя, він почав приймати ліки, кожен у селі цікавиться, що сталося. Все це вплинуло також на його ділову репутацію.

ОСОБА_12 як свідок дав показання, що він інколи допомагає ОСОБА_1 ремонтувати сільськогосподарську техніку, яку той зберігає у с. Шевяківка. У жовтні 2015 року він чув сварку між ОСОБА_1 і його сусідкою, яку звати ОСОБА_9, яка кричала, що забере у нього свою землю.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У п.16.Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначено: «Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей)».

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) зазначив, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

Наведені розяснення Верховного Суду України та Рішення Конституційного Суду України однозначно вказують на те, що якщо у зверненнях громадян до правоохоронного органу передаються чи повідомляються відомості з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами, а не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, то такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам особи.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачка своїм зверненням до правоохоронних органів за завдала шкоди честі, гідності чи діловій репутації позивача, а лише скористалася своїм правом, закріпленим Конституцією України, на звернення до органів державної влади з метою захисту своїх прав.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_3 про визнання недостовірними відомостей, відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а позивачем - у той же строк з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складений 1 лютого 2016 року.

Суддя Ю.В.Нестайко