Ухвала суду № 55407200, 27.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 р. Справа № 876/4547/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.

за участю секретаря Керод Х.І.

представника позивача Червонюка С.Л.

представника відповідача 1 Хомин Л.П.

представника відповідача 2 Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. в справі № 813/665/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда-Сервісний центр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. в справі № 813/665/15 позовом ТзОВ «Піраміда-Сервісний центр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень - рішень від 10.11.2014 року за №0000142209/37879919 та за №0000152209/37879919 і про визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги від 20.01.2015 року за №894/6/99-99-10-01-06-15, позов було задоволено частково, вирішено визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 10.11.2014 року за №0000142209/37879919 та за №0000152209/37879919. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові повністю. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції того, що Ленінградська обласна торгово-промислова палата є компетентним органом, оскільки завіряла сертифікати, а оскільки відповіді на запити надійшли поза межами шестимісячного строку, правомірним є висновок про не підтвердження обставин походження товару.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представники відповідачів вимоги апеляційної скарги заперечили за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за митними деклараціями від 13.06.2012 року за №209140000/2012/019166 та від 06.08.2013 року за №209140000/2013/026481 було здійснено митне оформлення товару.

За результатами невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Піраміда-Сервісний Центр» щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до митних декларацій від 13.06.2012 року за №209140000/2012/019166 та від 06.08.2013 року за №209140000/2013/026481 Головним управлінням Міндоходів у Львівській області складено акт за №н46/22-09/37879919 та Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.11.2014 року: №0000142209/37879919, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із ввізного мита на 88667 грн. 46 коп., в тому числі за основним платежем - 70933 грн. 97 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17733 грн. 49 коп.; №0000152209/37879919, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17733 грн. 51 коп., в тому числі за основним платежем - 14186 грн. 81 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3546 грн. 70 коп.

Під час процедури узгодження грошового зобов'язання в адміністративному порядку Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 20.01.2015 року за №894/6/99-99-10-01-06-15, яким згадані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Зазначені порушення скаржник вбачає у недотриманні вимоги пунктів 2.4, 5.1, 6.7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, підп.1 п.1 ст.277, ст.278, підп.1 п.1 ст.279, підп.1 п.1 ст.280, підп.4 п.1 ст.289 МК України, п.190.1 ст.190 ПК України.

Згідно із п. 2 ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Саме відповідно до даної норми проводилась перевірка контролюючим органом, про що зазначено в акті перевірки.

При цьому, підстава проведення перевірки пов'язується з надходженням певної інформації або документів. Зі змісту листа Львівської митниці Міндоходів від 17.09.2014 року за №13-70-52/37-8193-ЕП вбачається, що відповідь від Ленінградської обласної торгово-промислової палати була отримана 11.09.2014 року - до проведення перевірки. Відтак, суд першої інстанції правомірно констатував, що у контролюючого органу були підстави для проведення перевірки у відповідності до положень пункту 2 ч.2ст.351 МК України.

Правомірно, на підставі матеріалів справи, судом першої інстанції також було зроблено висновок про те, що Ленінградська обласна торгово-промислова палата є компетентним органом, у розумінні п.6.7 Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифікованої Законом України від 6 липня 2011 року №3592-VI.

У відповідності до п.6.7 цих Правил, у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення. При цьому, у відповідності до згаданого пункту, митний орган може звернутись з вмотивованим проханням також і до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, який у розумінні Правил визначення країни походження товарів вважається компетентним органом. Оскільки сертифікати засвідчені Ленінградською обласною торгово-промисловою палатою - вповноваженим органом, а тому скаржник звернувся до компетентного органу у цих відносинах.

Суд першої інстанції підставно при цьому врахував, що частиною 1 статті 300 МК України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Такі умови визначені Угодою про створення вільної зони вільної торгівлі (втратила чинність 20.09.2012 року) та Договором про зону вільної торгівлі (чинний з 20.09.2012 року), які ратифіковані Україною.

Частиною 7 ст.36 МК України передбачено, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Такою є Угода про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифікована Законом України від 6 липня 2011 року №3592-VI.

На час проведення перевірки контролюючим органом було отримано відповідь Ленінградської обласної торгово-промислової палати за №06-1022 від 28.08.2014 року, зареєстрованої за №16127/13-70-52 від 11.09.2014 року, до якої було долучено копії довідок, копії виписок з технологічних процесів, копії актів експертиз, які в своїй сукупності підтверджують інформацію, вказану у сертифікатах походження товару, що були додані до митних декларацій. Однак, контролюючий орган в акті перевірки, покликаючись на п.9.3 згаданих Правил, не визнав сертифікати дійсними.

Однак, у відповідності до положень згаданого пункту сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами. Дана норма надає лише можливість контролюючому органу не визнати дійсним сертифікат, не встановлюючи при цьому такого обов'язку. А тому суд першої інстанції правильно вказав на те, що контролюючий орган не надав оцінки наявних під час перевірки документів, які підтверджують обставини країни походження товару і дозволяють позивачу застосовувати пільгові умови оподаткування митними платежами. Зазначене є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними.

Суд першої інстанції правильно відмовив у позові в частині вимоги про визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги.

У відповідності до положень п.56.10 ст.56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. При цьому, гарантія законодавця щодо оскарження відповідного рішення до суду, не позбавляє суд необхідності дослідження обставин, за наявності яких таке рішення порушує права позивача. Так, у відповідності до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Ознакою рішення чи діяння, яке вчиняє суб'єкт владних повноважень, є зв'язок їх зі здійсненням владних управлінських функцій. Однак, таке діяння не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб. В матеріалах справи відсутні докази того, що рішення за результатами розгляду скарги порушує у будь-який спосіб права позивача чи створює для нього певні обов'язки.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції за своєю суттю відповідає закону, підстави для її скасування не були доведені у встановленому порядку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. в справі № 813/665/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Бруновська Н.В.

Повний текст ухвали складений 01.02.2016 року.