Ухвала суду № 55407013, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5128/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Артюхіної М.А.

представника позивача Ткача І.О.

представника відповідача Недосєки І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озірнянський комбікормовий завод" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Озірнянський комбікормовий завод" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції (Городищенське відділення) Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2015 №0000382200 та №0000392200.

Обґрунтовуючи незаконність названих рішень фіскального органу, позивач наголошував на необґрунтованості та недоведеності висновків акту податкової перевірки товариства, оскільки рух активів у процесі здійснення господарських операцій ТОВ "Озірнянський комбікормовий завод" із контрагентами-постачальниками: ТОВ «Спецхімагро», ТОВ «АгроСоюзСнаб», ТОВ «Органічні рішення», ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» на підставі укладених із цими суб'єктами господарювання договорів поставки підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства у правовідносинах з: ТОВ "СПЕЦХІМАГРО" за період 01.12.2013-30.06.2014; ТОВ "АГРОСОЮЗСНАБ" за 01.07.2017-31.08.2014; ТОВ "ОРГАНІЧНІ РІШЕННЯ" за 01.11.2014-30.11.2014; ТОВ "ВЕКТОР-АГРО ЛТД" за 01.12.2014-31.01.2015, за результатами якої складено акт від 29.04.2015 №237/22-009/38682709.

Згідно з актом, контролюючий орган установив порушення платником: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження позивачем розміру ПДВ, яке підлягало сплаті до бюджету за січень-серпень 2014року, листопад 2014 року, в сумі 4137213,00грн., а також завищення значення суми від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2015року в розмірі 608098,00грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на виявлені під час перевірки недоліки первинних бухгалтерських документів позивача, відсутність достатніх документів бухгалтерського обліку, у т.ч. доказів переміщення, зважування придбаного товару. Крім того, на переконання податкового органу, відсутність фактичного руху активів у процесі господарських взаємовідносин із вказаними контрагентами-постачальниками підтверджується обставинами неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, про що свідчать отримані відповідачем від інших ДПІ акти, а також інша податкова інформація, зокрема наявна у інформаційних базах контролюючого органу.

На підставі названого акту відповідачем 19.05.2015 було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№0000392200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 608098,00грн. (579762,00грн. - за грудень 2014 року згідно з декларацією №9043036261 і 28336,00грн. за січень 2015 року згідно з декларацією №9043608021),

№0000382200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6205820,00грн. (4137213,00грн. - основний платіж та 2068607,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не містять достовірних відомостей і не підтверджують відповідного руху активів платника податків, тому визнав обґрунтованими висновки відповідача про складання відповідних документів без реального виконання посвідчуваних ними правочинів для надання/отримання податкової вигоди, а також про правомірність прийнятих ним рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом правильно встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані ТОВ "Озірнянський комбікормовий завод" за наслідками господарських відносин із контрагентами-постачальниками ТОВ «Спецхімагро», ТОВ «АгроСоюзСнаб», ТОВ «Органічні рішення», ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» на підставі укладених із цими суб'єктами господарювання договорів поставки.

Водночас, з огляду на висновок про безтоварність частини правочинів, за рахунок яких сформовано податковий кредит із зазначеними контрагентами. відповідач спірними рішеннями зменшив позивачеві розмір від'ємного значення ПДВ та збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ При цьому, загальна сума податкового зобов'язання з ПДВ, задекларованого за період січень-серпень, листопад-грудень 2014 року та січень 2015 року склала 41913134,00грн., а податкового кредиту за цей же період - 41985486,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори поставки: із ТОВ "СПЕЦХІМАГРО" договори від 03.12.2013 №301213, від 06.01.2014 №060114, від 01.02.2014 №11-14 (т. 1 а.с. 197-206); із ТОВ «АгроСоюзСнаб» договір від 27.02.2014 № 27.02.2014 (т. 5 а.с. 173); із ТОВ "ВЕКТОР-АГРО ЛТД" договір від 01.07.2014 №01/07/2014 (т.6 а.с. 141).

Відповідно до наведених договорів, які є однотипними та подібними за змістом і умовами, постачальник зобов'язаний поставити товар (соєва макуха, барда суха зернова, жмих, шрот соняшника), відповідно покупець - забезпечує приймання та оплату товару (п.1.1). Асортимент, кількість товару та ціни вказуються у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника покупцю (п.1.2). Товар постачається у кількості, визначеній обома сторонами, що забезпечує його збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт (п. 2.1). Сторони погодили, що товар повинен відвантажуватися покупцеві за адресою: с. Озірна, Звенигородський район, Черкаська область, комбікормовий завод (п.2.2 договорів №301213 та №060114). Також, згідно з умовами договорів, ціна на товар є договірною та зазначається у видатковій накладній (за умовами деяких договорів - рахунку-фактурі - дог.№11-14)

Також, між позивачем та ТОВ "ОРГАНІЧНІ РІШЕННЯ" було укладено договір від 15.11.2014 №11 (т. 6 а.с. 86 - 88), за умовами якого постачальник зобов'язується передати товар (шрот соняшника, барда суха) у власність покупця, а покупець, відповідно прийняти та оплатити товар. Згідно з п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість товару, асортимент, одиниця виміру, загальна вартість партії визначаються у рахунках-фактурах, які погоджуються сторонами. За змістом п. 2.2 Договору разом із товаром підлягають переданню: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, якісне посвідчення, ТТН. Поставка товару здійснюється партіями. Партією є кількість товару, яка вказана постачальником у рахунку-фактурі (п. 3.2). Перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника (п. 3.4). Постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній (п. 3.6).

На підтвердження реального руху активів при здійсненні господарських операцій із названими контрагентами-постачальниками позивачем надано копії: видаткових накладних, згідно з якими ним було придбано товар (соєва макуха, барда суха зернова, жмих, шрот соняшника), копії податкових накладних, товарно-транспортних накладних на підтвердження обставин транспортування товару, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 201 на підтвердження обставин оприбуткування придбаного товару, засвідчених банківських виписок на підтвердження обставин здійснення оплати за товар, копії книг вагаря, реєстри накладних на прийняте насіннєве зерно на підтвердження прийняття товару за кількістю та якістю, журнал реєстрації довіреностей.

На підтвердження обставин подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано договори, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, відповідно до яких виготовлений ним комбікорм було реалізовано третім особам суб'єктам підприємницької діяльності - ПАТ «Чорнобаївське», ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» та ПП «Золотоніська птахофабрика».

Надаючи оцінку належності наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками, судова колегія виходить з такого.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Спецхімагро», ТОВ «АгроСоюзСнаб», ТОВ «Органічні рішення», ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем, як суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, правомірності та обґрунтованості формування ним сум податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеними контрагентами, з огляду на не доведення дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення.

За правилами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З акту вбачається,, що до перевірки позивач надав відповідачу декларації з ПДВ за період січень 2014 року до січня 2015 року, включно з уточнюючими розрахунками та розшифровками податкових зобов'язань, податкові декларації з податку на прибуток за 2013 і 2014 роки; журнал реєстрації довіреностей; оборотно-сальдові відомості рахунку 201; договори, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні з вищевказаними контрагентами; виписки банку; акти звірок.

Поряд із цим, зважаючи на положення наведеної норми, суд небезпідставно звернув увагу, що позивач до часу прийняття оскаржуваних рішень не надав відповідачу докази приймання товару від вищевказаних контрагентів за кількістю та якістю, докази його переробки та реалізації, і за правилами Податкового кодексу України, вважається, що такі документи у платника податків на час перевірки були відсутні, тому посилання позивача на реєстри накладних на прийняте насіннєве зерно, книги вагаря не приймаються судом до уваги.

Крім того, під час перевірки при співставленні наданих до перевірки копій видаткових накладних з їх оригіналами встановлено дописи розшифрування, а також що надані окремі їх копії відрізнялися заповненням від вилучених під час попередньої податкової перевірки, у зв'язку з чим не визнані дійсними копіями оригіналів.

Позивач на спростування цих обставин, встановлених при перевірці, доводів не навів.

Крім того, досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що відповідно до Звіту про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2014 рік (том 24 а.с.68-69), позивач фактично виробив за звітний рік 79458,0т кормів (з давальницької сировини - 0), готових для тварин, які в цій же кількості реалізовано, як вироблену з власної сировини.

Поряд із цим, відповідно до щомісячних термінових звітів про виробництво та реалізацію промислової продукції (товарів, послуг) за видами за 2014рік (том 24 а.с.70-105) позивача суд встановив обсяг виробленої продукції: за січень - 5387,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках на кінець звітного періоду 0, за лютий - 6519,0т (графа №3 щодо продукції, виробленої з давальницької сировини, - 0) при залишках 0, за березень - 8134,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 0, за квітень - 7548,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 0, за травень - 7512,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 84,0т, за червень - 6234,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 63,0т, за липень - 4695,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 50,0т, за серпень - 6505,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 62,0т, за вересень - 6717,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 46,0т, за жовтень - 5730,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 219,0т, за листопад - 6723,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 0 т, за грудень - 7754,0т (повністю без продукції, виробленої з давальницької сировини) при залишках 0 т.

Крім того, в актах списання товарів, придбаних від вищевказаних контрагентів позивача, зазначено їх списання до часу отримання.

Отже, при вирішенні спору, судом обґрунтовано зауважено, що вказані документи не містять достовірних відомостей і не підтверджують відповідного руху активів позивача.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на наявність інших дефектів у наданих позивачем документах (відсутність в окремих видаткових накладних місця їх складання, розшифрування підпису особи, яка безпосередньо брала участь у здійснення господарської операції, номерів та дати видачі довіреностей, відсутність наскрізної нумерації у журналі довіреностей, відсутність певних відомостей у ТТН), а також відсутність певних документів (специфікацій (паспортів) якості товарів).

Наразі, колегія суддів враховує, що деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Поряд із цим, оцінюючи докази у їх сукупності, та зважаючи на встановлені обставини, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, тобто, позивачем не доведено, що об'єктивний зміст операцій із вказаними контрагентами відповідає задекларованому.

Як висновок, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що надані позивачем документи не містять достовірних відомостей і не підтверджують відповідного руху активів платника податків, що свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про складання відповідних документів без реального виконання посвідчуваних ними правочинів для надання/отримання податкової вигоди, а також про правомірність прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

Судова колегія погоджується з посиланням апелянта на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача або позивача з фіктивними суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ "Озірнянський комбікормовий завод", оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З цих же підстав судова колегія не приймає до уваги посилання контролюючого органу на обставини неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, про що свідчать отримані відповідачем від інших ДПІ акти, а також іншу податкову інформацію, зокрема наявну у інформаційних базах фіскального органу, яка свідчить про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни.

Однак, враховуючи, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента товару та його подальшого використання у власній діяльності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду попередньої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача та правомірність прийнятих відповідачем спірних рішень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

.Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озірнянський комбікормовий завод" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Озірнянський комбікормовий завод" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції (Городищенське відділення) Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б. Парінов О.О. Беспалов

Повний текст ухвал виготовлено 02 лютого 2016 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.