Постанова № 55406399, 28.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 922/5663/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 12.11.2015

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 14.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Аксіома", м. Харків (вх. №5808 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.15 у справі № 922/5663/15

за позовом ТОВ "ОСОБА_3.", м. Київ

до ТОВ "Аксіома", м. Харків

про стягнення 215 842,83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2015 у справі № 922/5663/15 (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Аксіома на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3. суму основного боргу в розмірі 78933,79 грн., 3% річних в сумі 5955,92 грн., інфляційні втрати в сумі 60936,89 грн., судовий збір в сумі 2187,40 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2015 у справі № 922/5663/15, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

При цьому відповідач зазначає про те, що позивачем було порушено вимоги щодо надання супровідної документації, зокрема технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість тощо. За таких обставин, відповідач стверджує, що на теперішній час виконання остаточного розрахунку від терміновано до моменту належного виконання позивачем зобовязань щодо надання необхідної супровідної документації. Відповідач також посилається на виявлений факт суттєвих прихованих недоліків поставленого позивачем обладнання, в звязку з чим позивачу було направлено відповідну претензію із вимогою відносно усунення недоліків товару. Однак, як зазначає відповідач, позивачем не було проведено жодних дій щодо усунення недоліків з якості, або відшкодування вартості таких недоліків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає про те, що відповідач прийняв товар без жодних зауважень, жодних актів про недоліки за якістю, кількістю та комплектністю покупцем не складалося, а відсутність технічної документації на товар не впливає на можливість та обовязок відповідача оплатити поставлений товар згідно умов договору. Крім того, позивач вважає, що претензія відповідача щодо якості поставленого товару задоволенню не підлягає з огляду на приписи п. 7.1 договору, згідно якого гарантійний строк складає 18 місяців з моменту поставки обладнання, та який сплив 05 червня 2014 року.

27.01.2016 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи на предмет відповідності поставленого за договором обладнання вимогам технічного завдання (додаток № 2 до договору).

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи з огляду на наступне.

Так, входячи зі змісту частини другої статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до ст.41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Наведені відповідачем доводи стосовно невідповідності поставленого позивачем за договором обладнання вимогам технічного завдання, як підстава для призначення судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 120423_1 від 25.06.2012 року за поставку та установку обладнання, факт виконання яких відповідачем визнається та жодним чином не спростовується. Отже, встановлення обставин щодо якості не входять до предмету доказування та можуть бути з'ясовані судом безпосередньо на підставі представлених документів, з наданням відповідної оцінки.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25 червня 2012 року між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником) було укладено договір № 120423_1 про поставку та установку обладнання.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку, а також виконав комплекс робіт по встановленню обладнання згідно договору в повному обсязі на суму 1 074 000,00 грн. Проте, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, у відповідача виникла заборгованість по оплаті обладнання та виконаним роботам, яка станом на 15.09.2015, з урахуванням коригування визначеного п. 4.5 договору, складала 78 933,79 грн. Крім того, посилаючись на прострочення відповідачем виконання обумовлених договором грошових зобовязань, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 61 259,09 грн., 3% річних в розмірі 7 828,57 грн. та пеня в сумі 31 818,43 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем обладнання та його отримання відповідачем, а також виконання робіт з установки обладнання, відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо повної оплати поставки та установки обладнання в розмірі 78 933,79 грн., яка складається з заборгованості відповідача з оплати вартості отриманого обладнання в сумі 6933,79 грн. та з оплати виконаних відповідачем робіт по установці цього обладнання в сумі 72 000,00 грн., або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Також, керуючись ст. 625 ЦК України, встановивши, що відповідач є таким, що прострочив грошове зобовязання з 04.04.2013 по визначену позивачем кінцеву дату нарахування - 08.10.2015, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5955,72 грн. та інфляційних втрат в сумі 60936,89 грн.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 31818,43 грн. у звязку із закінченням строку позовної давності, про яку було заявлено відповідачем у справі.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки та установки обладнання за договором № 120423_1 від 25 червня 2012 року, відповідно до умов якого виконавець виконує поставку автоматичних карусельних дверцят Tourniket в кількості 4-х штук (далі обладнання), а також комплекс робіт по установці обладнання за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, відповідно до Технічного завдання (Додаток № 2 до даного договору), а замовник виплачує вартість обладнання та робіт, перелік яких наводиться в Додатку № 1 до даного договору, який є невідємною частиною даного договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором бо не випливає із суті змішаного договору.

Даний договір за своєю правовою природою є змішаним та містить ознаки договору поставки та договору послуг.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобовязується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В пункті 1.2 договору про поставку та установку обладнання сторони домовились, що обладнання та роботи мають відповідати Технічному завданню, затвердженому сторонами, яке є Додатком № 2 до договору.

Згідно з п. 3.1 договору про поставку та установку обладнання вартість обладнання та робіт по даному договору наведені в Додатку № 1 до даного договору.

В додатку № 1 до договору про поставку та установку обладнання сторони погодили найменування обладнання та робіт, обумовлених даним договором, їх кількість та вартість.

Додатком № 2 до договору про поставку та установку обладнання сторонами було погоджено Технічне завдання ТЗ-120423_1 на поставку і комплекс робіт з установки карусельних дверцят Tourniket.

Відповідно до п. 3.2 договору про поставку та установку обладнання, загальна вартість обладнання та робіт (ціна договору) складає 1074000,00 грн.

Зі змісту п. 4.1 договору про поставку та установку обладнання вбачається, що сторони дійшли згоди, що замовник здійснює попередню оплату обладнання в розмірі 322200,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату, що підтверджується відповідними документами.

Згідно з п. 4.2 договору про поставку та установку обладнання, частина вартості обладнання в розмірі 644400,00 грн. здійснюється замовником протягом 3 банківських днів після отримання замовником письмового повідомлення від виконавця про готовність обладнання до відправки на місце монтажу, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до п. 4.3 договору про поставку та установку обладнання, останню частину вартості обладнання та послуг в розмірі 107400,00 грн. замовник сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджується відповідними документами.

В пункті 5.2 договору про поставку та установку обладнання сторони домовились, що датою поставки обладнання вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.3 договору про поставку та установку обладнання передача обладнання здійснюється на підставі підписаних сторонами видаткових накладних в день поставки обладнання, передача робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлене договором про поставку та установку обладнання на загальну суму 1002000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 120712_1 від 05.12.2012 р. на суму 1002000,00 грн., довіреністю № 401 від 30.11.2012 р., товарно-транспортною накладною від 05.12.2012 р. № Р120712_1 (арк.с. 28-31).

Також, в період з 26.12.2012 р. по 29 березня 2013 р. позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором про поставку та установку обладнання роботи по установці обладнання на загальну суму 72000,00 грн. (26.12.2012 р. 36000,00 грн.; 28.02.2013 р. 18000,00 грн.; 29.03.2013 р. 18000,00 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками актами надання послуг (арк.с. 32-34).

Вказані накладні та акти оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять підписи уповноважених представників сторін. При цьому, факт поставки обладнання та його отримання, а також факт установки позивачем обладнання повністю визнається відповідачем.

При цьому, як зазначено в п. 5.3.1 договору про поставку та установку обладнання, Акт приймання-передачі обладнання та виконаних робіт по закінченню виконання робіт виконавцем направляється замовнику підписаним з боку виконавця в двох примірниках. Замовник протягом 3 банківських днів з дня отримання від виконавця Акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт направляє виконавцю підписаний з боку замовника Акт або вмотивовану відмову в письмовій формі від приймання виконаних робіт. Підписання замовником Акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт є підставою для проведення замовником остаточних розрахунків з виконавцем.

Зі змісту наведених положень договору про поставку та установку обладнання вбачається, що сторони, визначаючи порядок та строки виконання відповідачем грошових зобовязань за договором, не розмежовували платежі за їх призначенням (тобто окремо за поставку обладнання, окремо за виконані роботи).

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (арк.с. 35-38), погоджений в договорі про поставку та установку обладнання порядок виконання грошових зобовязань відповідачем було порушено. Так, попередню оплату відповідач здійснив в меншому розмірі, ніж передбачено договором в сумі 214800,00 грн.; обумовленій п. 4.2 договору про поставку та установку обладнання платіж в сумі 644400,00 грн. відповідач здійснив 30.11.2012 р.; 20.03.2013 р. сплатив 100000,00 грн.; 26.03.2013 р. сплатив 40000,00 грн.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що останній Акт приймання-передачі обладнання та виконаних робіт було підписано сторонами 03.04.2014 р., що з огляду на положення п. 5.3.1 договору свідчить про виникнення у відповідача обов'язку з остаточної оплати відповідачем вартості отриманого за договором обладнання.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідач в період з 04.09.2012 р. по 26.03.2013 р. частково розрахувався за договором про поставку та установку обладнання, сплативши 999200,00 грн. (платіжні доручення №№ 1061 від 04.09.2012 р. на суму 214800,00 грн.; 1613 від 30.11.2012 р. на суму 644400,00 грн.; 281 від 20.03.2013 р. на суму 100000,00 грн.; 347 від 26.03.2013 р. на суму 40000,00 грн., арк.с. 35-38).

Сплачена відповідачем сума коштів в розмірі 999200,00 грн. була зарахована позивачем в рахунок оплати вартості поставленого відповідачу за договором обладнання.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів оплати вартості отриманого за договором обладнання в більшій частині або в повному обсязі.

Отже, заборгованість відповідача з оплати отриманого обладнання становить 2800,00 грн.

В п. 4.2 договору про поставку та установку обладнання сторони домовились, якщо на момент здійснення платежів по даному договору офіційний курс євро до гривні, визначений Національним банком України, зміниться більше, ніж на 1,5% по відношенню до офіційного курсу євро до гривні, визначеного Національним банком України на дату підписання даного договору, то будь-яка сторона договору має право на перерахунок суми товару, яка залишилась несплаченою і, якщо такою стороною є виконавець зазначить її в рахунку-фактурі, шляхом застосування наступної формули: С=Сн* (К2/К1) грн.., де С ціна неоплаченої частини обладнання в гривнях, яка підлягає сплаті; Сн ціна неоплаченої частини обладнання в гривнях на дату підписання даного договору; К2 курс євро по відношенню до гривні по курсу НБУ на момент виставлення рахунку; К1 курс євро по відношенню до гривні по курсу НБУ на дату підписання даного договору.

Обумовлений п. 4.5 договору про поставку та установку обладнання рахунок позивач виставив відповідачу 15 вересня 2015 року (арк.с. 39).

Відповідні обставини щодо поставки та установки обладнання, а також отримання зазначеного рахунку не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Станом на 15.09.2015 р. курс НБУ євро по відношенню до гривні становив 24,817522 грн.

Курс НБУ євро по відношенню до гривні на дату підписання сторонами договору (25.06.2012 р.) становив 10,021796 грн.

Отже, враховуючи збільшення з моменту підписання сторонами договору про поставку та установку обладнання офіційного курсу євро, визначеного Національним банком України, до гривні більше, ніж на 1,5%, на підставі п. 4.5 договору про поставку та установку обладнання, сума заборгованості відповідача з оплати вартості отриманого обладнання становить 6933,79 грн. (2800,00грн.* (24,817522грн./10,021796грн.).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів оплати вказаної заборгованості в сумі 6933,79 грн. частково або в повному обсязі. Обставини несплати даної заборгованості також не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобовязань за договором про поставку та установку обладнання щодо оплати решти вартості отриманого обладнання в сумі 6933,79 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про поставку та установку обладнання з оплати решти вартості отриманого відповідачем обладнання в сумі 6933,79 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, як зазначає позивач, виконані ним та прийняті відповідачем згідно актів наданих послуг (арк.с. 32-34), в період з 26.12.2012 р. по 29 березня 2013 р. (26.12.2012 р. 36000,00 грн.; 28.02.2013 р. 18000,00 грн.; 29.03.2013 р. 18000,00 грн.) обумовлені договором про поставку та установку обладнання роботи по установці обладнання на загальну суму 72000,00 грн., відповідачем станом на момент розгляду даної справи не сплачені.

З огляду на положення п. 4.3 договору про поставку та установку обладнання та ч. 1 ст. 530 ЦК України, строк оплати вказаних робіт станом на момент розгляду даної справи настав у наступному співвідношенні за Актами приймання-передачі обладнання та виконаних робіт:

- за актом від 26.12.2012 р. на суму 36000,00 грн. до 31.12.2012 р.;

- за актом від 28.02.2013 р. на суму 18000,00 грн. до 05.03.2013 р.;

- за актом від 29.03.2013 р. на суму 18000,00 грн. до 03.04.2013 р.

Відповідно до п. 5.3.1 договору про поставку та установку обладнання, підписання замовником Акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт є підставою для проведення замовником остаточних розрахунків з виконавцем.

Таким чином, всі грошові зобовязання відповідача за договором про поставку та установку обладнання мали бути виконані ним в строк - до 03.04.2013 р.

Обставини несплати заборгованості в розмірі 72000,00 грн. не заперечуються та не спростовуються відповідачем, докази оплати виконаних відповідачем робіт на суму 72000,00 грн. в матеріалах справи відсутні. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобовязань за договором щодо оплати виконаних відповідачем робіт в сумі 72000,00 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про поставку та установку обладнання з оплати решти виконаних відповідачем робіт в сумі 72000,00 грн. також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем було порушено вимоги щодо надання супровідної документації, зокрема технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість тощо. За таких обставин, відповідач стверджує, що на теперішній час виконання остаточного розрахунку від терміновано до моменту належного виконання позивачем зобовязань щодо надання необхідної супровідної документації. Відповідач також посилається на виявлений факт суттєвих прихованих недоліків поставленого позивачем обладнання, в звязку з чим позивачу було направлено відповідну претензію із вимогою відносно усунення недоліків товару.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, а умовами договору не визначено конкретного переліку документації, що повинна супроводжувати обладнання. Доказів про відмову відповідача від договору та повернення обладнання на підставі ст. 666 ЦК України у звязку з ненадання позивачем технічної документації на обладнання у строк, визначений в рекламації вих.№ 67 від 24.07.2014 (арк.с. 79), відповідач до суду не надав. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що укладеним між сторонами договором та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати обладнання та виконаних робіт з підстав надання документів не в повному обсязі.

Також, Матеріали справи свідчать про те, що видаткова накладна № 120712_1 підписана сторонами 05 грудня 2012 без жодних зауважень та застережень з боку покупця щодо відсутності супровідної технічної документації. Також, додатково сторонами підписано товарно-транспортну накладну № Р120712_1 від 05.12.2012, з якої вбачається, що обладнання передано та прийнято уповноваженими представниками сторін. При цьому, жодних актів про недоліки за якістю, кількістю та комплектністю покупцем не складалося, зважаючи на безпосередню присутність представників відповідача під час приймання-передачі обладнання, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів направлення таких актів або претензій позивачу.

Відповідач зазначає, що поставлене відповідачем обладнання мало приховані недоліки, які не могли бути виявлені при прийнятті товару, а були встановлені внаслідок пошкодження обладнання 29.06.2014.

Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними строками служби або зберігання, має бути складений в межах встановленого гарантійного строку.

Відповідно до п. 7.1 договору про поставку та установку обладнання гарантійний період на обладнання встановлюється строком у 18 місяців з моменту поставки обладнання.

Враховуючи поставку позивачем відповідачу обладнання 05.12.2012, гарантійний строк сплинув 05.06.2014.

Втім, акт № 226 про приховані недоліки обладнання (арк.с. 84) складено 15.07.2014 р. - через 16 днів після пошкодження обладнання (29.06.2013) та за межами гарантійного строку (після 05.06.2014), що унеможливлює прийняття даного акту як належного та допустимого доказу поставки позивачем обладнання неналежної якості та асортименту, з прихованими недоліками.

Наявний в матеріалах справи лист ТОВ Експансія (арк.с. 83), також не свідчить про факт поставки відповідачем неналежного обладнання, оскільки даний лист складений на підставі акту № 226 від 15.07.2014 та свідчить лише про ймовірність (припущення) виготовлення пошкодженої двері з матеріалу, який не відповідає технічному завданню, погодженому сторонами в договорі обладнання.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2014. пошкоджено було лише одну одиницю обладнання з чотирьох поставлених позивачем відповідачу. Як стверджує відповідач, саме розбиття 29.06.2014 скла стало підставою для висновку про невідповідність всього поставленого обладнання узгодженому сторонами в договорі. Втім, доказів та обставин виявлення будь-яких зауважень щодо невідповідності умовам договору інших трьох одиниць поставленого позивачем обладнання відповідачем не наводиться.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість проведення експертного дослідження відповідності фактично поставленого позивачем обладнання обумовленому договором у звязку з відсутністю при поставці обладнання супроводжуючих документів на нього, оскільки технічні властивості обладнання було погоджено сторонами в додатку № 2 до договору Технічному завдання ТЗ-120423_1. Доказів неможливості встановлення відповідних обставин спеціалістом саме на підставі договору та додатку № 2 до нього відповідачем не надано.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений розділом 4 та розділом 5 договору.

В пункті 5.2 договору про поставку та установку обладнання сторони домовились, що датою поставки обладнання вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.3 договору про поставку та установку обладнання передача обладнання здійснюється на підставі підписаних сторонами видаткових накладних в день поставки обладнання, передача робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні ОСОБА_5 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого ОСОБА_5 і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобовязання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Також, як зазначалось вище п. 5.3.1 договору сторони погодили, що підписання замовником Акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт є підставою для проведення замовником остаточних розрахунків з виконавцем.

Оскільки факт поставки та установки обладнання за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковою накладною, актами приймання-передачі обладнання та виконаних робіт, які є документами первинного бухгалтерського обліку, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобовязання по оплаті отриманого обладнання та виконаних позивачем робіт з його установки на умовах договору.

Таким чином, твердження відповідача з цього приводу не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в звязку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого Товару, і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 78933,79 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Здійснивши власний перерахунок суми інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга: ОСОБА_5 9.1.3», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в сумі 5955,92 грн., інфляційні втрати в сумі 60936,89 грн. за період з 04.04.2013 по 08.10.2015.

Що стосується заявлених до стягнення позовних вимог про стягнення пені в розмірі сумі 31818,43 грн. за період з 04.09.2012 по 03.09.2015, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань можливе за період з 04.04.2013 по 03.10.2013.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до положень ст.. 267 ЦК України заявлено про сплив позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Втім, в наведений період позивач з відповідним позовом до суду не звертався, доказів про переривання відповідного строку позовної давності або поважності причин пропущення позовної давності, не надав.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 31818,43 грн. у звязку із закінченням строку позовної давності.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 07.12.15 у справі № 922/5663/15 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Аксіома", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.15 у справі № 922/5663/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.